Життя без Бога – марнота марнот

“Слова Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі: Наймарніша марнота, – сказав Проповідник, – марнота над марнотами, все марнота! Що за користь людині з усієї праці її, яку робить вона під сонцем?” (Книга Екклезіаста 1:1-3). Прочитавши вищевказані слова, можна довго роздумувати над їхнім глибинним змістом. Що саме Господь залишив для нас у цих мудрих висловах? Які води радості можуть текти в схронах душі, якщо ми правильно зрозуміємо Боже уявлення про марноту?

Відповіді на ці питання ви зможете знайти в даній статті.

Для початку розглянемо звичайне визначення марноти.
Марнота – це те, що не має жодного значення або цінності. Інакше кажучи, марнота – це явища і процеси, виконання яких не має ніякого змісту чи потреби для досягнення по-справжньому важливих цілей.

З цих роздумів постає питання: “Які цілі є дійсно вагомими у цьому житті?”

Для людей, які не прийняли Бога у своє серце або прийняли його благодать намарно, істинною метою є примноження статків, будування кар’єри всупереч християнським моральним принципам, розвиток власного егоїстичного “Я” в променях слави тощо. Про марність розкошів та багатств  Екклезіаст пише так: “Я зробивсь великим і багатим, так що переважив усіх, що були передо мною в Єрусалимі, а при всьому тому премудрість моя залишилась у мене. Чого б не побажали очі мої, я виконував їхню волю; не відмовляв моєму серцю ніяких радощів, бо серце моє веселилось всіма трудами моїми, й це був мій пай з усіх трудів моїх. Та як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки задавав я собі клопоту, працюючи, то побачив, що все це марнота, яка тільки мучить дух і нема ніякої з того користі під сонцем!” (Книга Екклезіаста 2:9-11).

Що ще входить у поняття “марнота”, якщо дивитися на цей термін крізь призму Божого Слова?

Це поняття також містить марність:
– людської мудрості: “Як звернув я серце моє на те, щоб зрозуміти мудрість і розгледіти все, що діється на землі, де людина ні вдень, ні вночі не має сну, тоді спізнав я по всіх ділах Божих, що людині не збагнути того, що діється під сонцем. Скільки б не старалась людина дослідити все це, то вона все одно не здолає; і коли б який мудрець сказав, що він знає, але і він не може того дослідити!” (Книга Екклезіаста 8:16-17);
– земної влади: “Бачив я усіх живих, які ходять під сонцем, на стороні того юнака, який займає царський престол. Безліч було народу перед ним, а наступні не будуть радіти ним. І це марнота та мука духові” (Книга Екклезіаста 4:15-16);
– прагнення людської слави: “Бо “всяке тіло, як трава, і всяка слава людська – як цвіт на траві: засохла трава – і цвіт її упав; а Слово Господнє перебуває повік!” А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії” (Перше Послання Св. Ап. Петра 1:24-25);
– очікування “сприятливих умов”, щоб стати християнином: “Хто поглядає на вітер, тому не сіяти, а хто дивиться на хмари, той не жатиме” (Книга Екклезіаста 11: 4).

Підсумовуючи свої судження, Екклезіаст говорить: “Багато таких речей, що збільшують марноту, але яка користь людині від них?” (Книга Екклезіаста 6:11).

Чому земна влада, людська мудрість чи накопичення матеріальних цінностей є марнотою в очах Господа й Екклезіаста? Читаючи всю книгу Екклезіаста, а не лише її певні частини, можна дійти висновку, що вищеперераховані речі не є марнотою за визначенням, а набувають відтінку марноти лише тоді, коли вони орієнтовані на егоїстичні нехристиянські принципи людей, і, як наслідок, ці люди опиняються поза межами Божих благословінь та радості від Духа Святого: “Бо що буде людині за всі праці її, що томила себе, й за всю журбу серця свого під сонцем? Щодня вона журилась та побивалась, навіть уночі не мала вона спокою. Хіба ж це не марнота?” (Книга Екклезіаста 2:22-23).

Як не потрапити в тенета марноти в нашому житті?

Відповідь, знову ж таки, криється у другому розділі Книги Екклезіаста у 24-26 віршах: “Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобула. Я пересвідчився, що й це з руки Божої, бо хто може їсти й споживати без Його ласки? Тому людині, яка добра перед Ним, дав Він мудрість і знання й радощі; а грішному – щоб працював, дбав і накопичував, а опісля залишив тому, кого Бог вподобав. Тут знову – марнота та утома духа!”.
Лише та людина, яка постійно звірятиме свої вчинки, слова, свою щоденну працю,  спілкування з людьми, виконання власних обіцянок  з Божими принципами, які закладені у Святому Письмі – зможе претендувати на змістовність власного життя та відчуття всеохоплюючої радості від Бога, який захоче бути Господарем храму її серця: “Вислухаймо ж підсумок усього цього: Бійся Бога й виконуй Заповіді Його, бо в цьому міститься все для людини!” (Книга Екклезіаста 12:13).

Наше життя може бути марнотою, гедоністичним шляхом накопичення
грошей чи досягнення популярності, безглуздим пошуком безбожної мудрості цього світу. Або воно має можливість стати актом покори перед Господніми заповідями, страхом засмутити Бога, цілковитою любов’ю до Нього і Його Слова. Лише ці аспекти людського побожного життя серед суєти і марноти буремного світу дозволять кожному з нас відчути задоволення, радість та змістовність нашого буття.

Іншими способами цього не досягнути.

Будьмо ж від усього свого серця дітьми Божими. Ретельно досліджуймо себе перед лицем Того, хто помер за усіх нас, щоб ми мали радість та змістовність, як у цьому житті, так і по смерті в небесах.

Приступімо з вірою до цих великих діл, і нехай у цьому нам допоможе наш люблячий Господь!

Голод Богдан