Дорогами Різдва | Олексій Репук
Життя людини часто порвінюють з дорогою, і часом ця дорога є непростою, тернистою. Йдучи по дорозі за Господом, ми знову і знову потребуємо наповнення Його Словом, бо написано: «не хлібом єдиним буде жити людина». Зараз Бог дарує прекрасні можливості чути Його Слово з багатьох джерел, нема переслідувань, але питання до нас: Чи готові ми приймати і слухати Його?
Розповідь про Різдво коротка, але надзвичайно глибока. Досліджуючи її, знову й знову бачимо у всіх тих подіях Божу славу та велич.
Були різні люди, які свого часу йшли до Віфлиєму – і у Старому, і у Новому Завітах.
Яків і Рахиль очікували народження Веніямина, йдучи до Вифлеєму. За 1,5 км до місця призначення Рахиль померла під час пологів. У Новому Завіті цією ж дорогою йшли Йосип та вагітна маленьким Ісусом Марія. Проповідь розповідає про дороги різних людей до Вифлеєму у вирішальний для всього людства момент – народження Спасителя.
1) Дорога покори Божій волі
Йосип і Марія чекають народження Ісуса у Назареті. У них немає особистих причин йти до Вифлиєму. Але згідно пророчого слова Михея, у Вифлиємі мав народитися Великий Вождь. Тому Бог кладе на серце кесарю зробити перепис населення. Це зобов’язує Йосипа та Марію вирушити у тяжку та небезпечну дорогу, довжиною приблизно 160 км. Можна уявити собі подорож на ослі вагітної Марії, яка ось-ось має народити, ночівлю в дорозі. Мабуть, вони до кінця не розуміли Божої волі, чому в останні дні перед пологами треба йти в таку непросту і далеку дорогу. Але Господь допоміг пройти цей складний шлях з покорою і без нарікання – шлях Божої волі, шлях здійснення пророцтва.
2) Дорога хвали, поклоніння та свідоцтва
Вночі пастухам з’являється ангел і дає чітку ознаку, повеління, куди йти і де шукати народженого Спасителя. Дослідники Біблії припускають, що ці пастухи могли пасти овець для храмових жертвоприношень. Коли народжувалося ягня, його пеленали і клали в ясла, щоб воно не зробило собі вади, бо жертовне ягня мало бути без вади. І в тому, що Марія сповила Ісуса пеленами і поклала в ясла є чіткий прообраз, що народилась досконала жертва, яка візьме на себе гріх усіх людей. Цим Бог показав пастухам і нам, що народився Агнець Божий. Пастухи прийняли рішення – поспішити у Вифлиєм, щоб подивитися на Спасителя. А куди ми поспішаємо сьогодні, куди спішать наші очі, наше серце, наші ноги?
Ми часто чуємо Слово, але як часто ми приймаємо рішення негайно виконати Його? Є моменти, коли прийняте рішення міняє все життя. Часто ми плачемо, залишивши в своєму житті все, як є. Хай би Господь допоміг нам мати м’яке серце, відгукнитися на голос Його і принести гідний плід покаяння. Часто ми починаємо щось робити, а потім з’являються якісь труднощі чи лінивство, і ми залишаємо цю справу. Якби пастухи не пройшли весь шлях до Віфлиєму, вони б не побачили Божу Славу.
3) Шлях наполегливості та витривалості
Ймовірно, мудреці, які теж привітали Ісуса, походили з однієї місцевості. Найбільше версій вказують на Персію або Вавилонію, тому що саме там свого часу Даниїл управляв мудрецями і його пророцтва могли стати для вчених дороговказом. В час народження Христа, коли з’явилася зірка, вони приймають рішення прийти і поклонитись Христу. Ця подорож, довжиною в 1500 км і тривалістю 4 місяці, вимагала великої підготовки, витривалості та наполегливості.
4) Шлях байдужості
Ніхто зі знатних у Єрусалимі людей не прийшов поклонився Ісусу. Вони мали можливість дізнатися про Христа з пророцтв, почути про Нього від пастухів, мудреців, пророчиці Анни. Та їхні серця були повні невірства та байдужості, і вони зігнорували цю величну подію.
5) І остання дорога – вбивства та ненависті
Ірод, сповнений люті, наказує вбити всіх дітей до 2 років. І вояки виконують його наказ, хоча, можливо, не хотячи робити це.
Різдво сьогодні ставить запитання до нас: якою дорогою йдемо ми?
Проповідь “Дорогами Різдва” виголосив Олексій Репук 24.01.2021 у Домі молитви Церкви “Воскресіння”, м.Винники, вул. Лісна, 1.
