Запекле серце

“Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?” (Книга пророка Єремії 17:9). Справді, серце людини надзвичайно зіпсоване гріхом та має лише один єдиний шлях для досягнення благодатних та стійких позитивних перемін. Цим шляхом є Ісус Христос: “Я – дорога і правда, і життя: ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Євангелія від Св. Івана 14:6). Лише Бог може зробити серце грішника добрим і люблячим, оскільки Він володіє найбільш повною інформацією про всі його глибини: “І ти, Соломоне, сину мій, знай Бога – Батька твого, й служи Йому щирим серцем і всією душею, бо Господь вивідує всі серця й знає всі ворушіння думок” (Перша Книга Хронік 28:9).
Богу відомо про нас усе не лише тому, що Він є Досконалим і Вічним, а й через те, що саме Він нас створив, а найкраще розуміє свої творіння саме Творець.

Чому людина може стати володарем запеклого серця? Які ознаки того, що ваше серце ожорсточується? На ці питання ми спробуємо дати відповіді в даній статті.

Причини

Існує безліч передумов, які спричиняють закам’яніння серця в людині. Ми розглянемо найбільш поширені та значущі.

1. Бажання перемогти гріх без Бога

Всі люди хворіють. Хтось страждає менше, а комусь доводиться частіше лікуватись від різноманітних недуг. Людина може намагатись подолати хворобу самотужки – без звернення до кваліфікованих лікарів та ігноруючи молитву до Господа про зцілення. Така особистість в більшості випадків проходить точку неповернення щодо власного здоров’я і хвороба переходить у хронічну форму, а деколи взагалі закінчується летально. В таких випадках диво зцілення може відбутись лише внаслідок Божої милості та благодаті.
Подібна хронізація проходить і з гріхом, через що його руйнівний вплив поширюється на наше духовне єство все глибше. Це стається, коли ми вирішуємо не кликати Бога для подолання злих нахилів нашого внутрішнього чоловіка, припускаючи, що впораємось самостійно. Але це не так. Тільки з Богом можна подолати найбільші гріховні залежності та стати на благословенний шлях: “Дяка ж Богові, хоч ви були слугами гріха, та послухали від серця тієї науки, якій і підкорились. А звільнившись від гріха, зробились ви слугами правди” (Послання до Римлян 6:17-18).

2. Бунт проти Бога

Зовнішній побожний вигляд людини, її християнська поведінка та праведний спосіб життя можуть хибно відображати внутрішній духовний занепад. Часто ззовні люди можуть бути схожими на послідовників Христа, але в глибині власного серця вони ведуть активну боротьбу проти Господа. “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь до гробів побілених, що зверху здаються гарними, а всередині вони повні мертвих кісток і всякої нечистоти! Так і ви зверху здаєтесь людям праведними, а всередині ви повні лицемірства та беззаконня!” (Євангелія від Св. Матвія 23: 27-28). Така людина день по дневі поглиблює внутрішню духовну катастрофу. Це проявляється: наріканням на Бога та життя, гнівливістю на рідних людей, несхваленням Божої волі на своєму шляху, гордістю. Рано чи пізно така поведінка призведе до запеклості серця. Нам слід повсякчас бути дуже обачними, щоб не лише наша форма, а й зміст були співзвучними з блаженною мелодією голосу Господніх заповідей і настанов.

3. Неповне покаяння

Серце людини, в якому залишились нерозкаяні гріхи, опиняється під загрозою ожорсточення. Внутрішній стан такої людини подібний до зораної землі, в тілі якої пропущено один або кілька бур’янів. Така фатальна необачність і байдужість можуть стати початком тотального отруєння духовної сфери віруючої людини. Про це записано у Божому Слові: “Хто говорить: “Я пізнав Його”, а заповідей Його не виконує, той неправдомовець, і нема в ньому правди” (Перше послання Св. Ап. Івана 2:4). Не повністю оновлена людська сутність з часом зумовить зіпсуття тих багатообіцяючих плодів, які змогли народитись у новонаверненому серці, але так і не зуміли себе проявити в повній мірі. Це виникає тому, що не всі члени тіла такої людини служать Христу. Для того, щоб уникнути опоганення серця, слід повністю віддати себе в руки Богу.

4. Прийняття неправильних рішень

Щодня кожен з нас стоїть перед вибором: як вчинити в конкретній життєвій ситуації. Ми можемо діяти, беручи до уваги моральні стандарти Божого Слова, а можемо керуватись власними егоцентричними та гріховними поглядами, які вглибині нашого серця формуватимуть непокору Богові. Прийняття неугодних Господу рішень – це ще одна передумова утвердження в такій особі запеклого серця. Від наших старань і посвяті Богові залежить чим ми наповнятимемо наші серця і який вигляд вони матимуть: “Добрий чоловік із доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе, бо з переповнення серця промовляють уста його” (Євангелія від Св. Луки 6:45). Саме тому ми повинні ретельно пильнувати за тими рішеннями, які вносимо у свій життєпис, оскільки кожна наступна похибка ще більше розширює прірву між нами і Богом.

5. Бог уже не на першому місці

Для людини, яка тільки покаялась і прийняла Христа, Бог стоїть на першому місці.
Так може тривати до того моменту, доки людина не почне зрощувати у своєму внутрішньому храмі лінь, нарікання, невдоволення та заздрість. Після цього світобудова дає тріщину і в храм починають входити ще більші гріхи, ніж попередні. Таким чином людина ожорсточується і стає власником духовного каменя в грудях. Часто таке серце навіки лишається закам’янілим, але багато віруючих вчасно зупиняють хворобливий процес, повертаючись у смиренні до Господа, який з плином часу виліковує від духовної гангрени.  Якщо ми не виконуємо найважливішу заповідь: “Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Оце є перша й найбільша заповідь” (Євангелія від Св. Матвія 22:37-38), то наше серце опиниться у смертельній небезпеці. Розставляймо правильні пріоритети у своєму житті!

Ознаки

Які ж ознаки людини, в якої формується запекле серце?

• Зменшення бажання молитись та читати Біблію

“Не звертались вони усім серцем своїм до Мене, коли голосили на постелях своїх; вони збираються задля хліба й вина, а від Мене далеко відходять. Я навчав їх, скріпляв у них руки, а вони придумували ворохобню проти Мене. Вони звертаються, та не до Всевишнього, вони поробились, немов той лук несправний; поляжуть від меча князі їхні за язик свій гордий, це буде наругою над ними в землі єгипетській” (Книга пророка Осії 7:14-16).
Пророк Осія описує духовний стан ізраїльтян, які втратили смак до молитви та Божого Слова, промінявши безцінні скарби на минущі та гріховні життєві насолоди. В наш час відбувається те ж саме, але в більш грандіозних масштабах. Ми не можемо розраховувати на те, що наше серце буде чистим і покірним Богу, якщо ми не будемо щодня взивати до Його святого імені та не досліджуватимемо Біблію.

• Байдужість до спасіння невіруючих

“І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке: “Встань, іди до Ніневії, до великого міста, та й проповідуй проти нього, бо їхнє зло дійшло до Мене”. І встав Йона, щоб утікати від Господа до Таршішу, і дійшовши до Яффи, знайшов він корабель, який плив до Таршішу, заплатив гроші за переправу, та й піднявся на нього, щоб на ньому відплисти до Таршішу перед лицем Господнім” (Книга пророка Йони 1:1-3).
Багатьом добре відомо, чим закінчилась втеча Йони від доленосного доручення, яке йому дав Господь. Божа воля все одно виконалась, та з випробуваннями для неслухняного пророка. Проаналізуймо своє життя: чи не байдужі ми до майбутнього та життя після смерті наших невіруючих рідних, знайомих чи навіть незнайомих нам людей? Якщо відповідь “так”, то  мусимо неодмінно і негайно змінювати курс нашого серця від погибельної дороги до благодатної та Господньої стежини.

• Збіднення любові

“Коли я маю пророцтво і знаю всі тайни і все знання, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, але любові не маю, – то я ніщо” (Перше послання до Коринтян 13:2).
Любов є одним з плодів Духа. Людина, яка володіє цим даром та вміло його застосовує згідно Божого Слова, не буде сповнена ненависті та бунту проти Ісуса Христа. Якщо ж ми не проявляємо любові до наших рідних, не готові жертвувати собою заради друзів і ближніх, то нам варто уважно проаналізувати, в якому стані ми перед Богом, адже наша любов залежить від нашої посвяти Господу. Також варто замислюватись, чи не втрачаємо ми її. Без цього плоду Духа людське серце стрімко впаде у безодню жорстокості та зла.

• Створення ідолів

“Не роби собі жодного ідола, будь-якої подоби того, що на небесах угорі й на землі внизу, і що у водах нижче землі” (Повторення Закону 5:8).
В часи Старого Заповіту безбожні люди або ті, хто відступив від Бога, виготовляли собі божків з міді чи золота, поклонялись виробам з каменю. Всі вони підпадали під Божий осуд. Що відбувається в наш час? Люди вперто продовжують наповнювати своє життя ідолами, замінивши кам’яних бовванів та золотих бичків на алкоголь, сигарети, наркотики, гроші та безліч інших речей. Люди сьогодення поклоняються моді та електронним гаджетам, хибно вважаючи, що не роблять нічого гріховного. Та поглянувши на дану ситуацію глибше, можна з впевненістю сказати: якщо ми замість читання Біблії чи молитви проводимо третю годину за телефоном або в роздумах про те, наскільки гроші для нас важливіші за усе, то численні ідоли є і в нашому житті.

• Упокорення лише під час випробувань

“І сказав Господь Мойсеєві: “Іди до фараона та промов до нього: так каже Господь – відпусти людей Моїх служити Мені! Коли ж відмовишся відпустити, то Я покараю весь твій край жабами. І сказав Господь Мойсеєві: “Промов Ааронові: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на канави й на стави, і наведи жаби на єгипетський край”. І простяг Аарон руку свою на води єгипетські, та й понаводив жаби, і порозлізалися жаби і вкрили землю єгипетську. І прикликав фараон Мойсея та Аарона, та й промовив: “Ублагайте Господа, щоб вивів ці жаби від мене й від людей моїх, – тоді відпущу людей принести жертву для Господа!” І вчинив Господь за словом Мойсея, і повиздихали жаби по їх домах, по селах і полях. І побачив фараон, що є полегшення, але закам’яніло серце його, і не послухав їх, як і говорив Господь” (Вихід 8:1-2, 5-6, 8, 13,15).
Господь любить кожну людину. Всі проходять різноманітні випробування: в сім’ї, на роботі, під час навчання, в різні періоди життя та протягом усіх вікових етапів. Буває, Бог дає випробування з метою виправлення та наближення до Себе, коли бачить, що людина Йому непокірна. Не бажаючи підкоритись Богу, ми віддаємо дияволу ключі до свого серця і, таким чином, дозволяємо йому ожорсточити наше серце. Така поведінка ще більше віддалить уже грішну та бунтівливу людину від Христа і з часом перетворить її на активного тирана і Божого ворога, який буде впокорятися лише під час тяжких випробувань, а по їхньому закінченню далі повертатиметься до звичних для нього беззаконь. Біймось такого стану і робімо правильні висновки з кожного випробування задля нашої ж користі та спасіння!

• Затихання голосу доброї совісті

“Того образ, хрещення не тілесної нечистоти позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа” (Перше Послання Св. Ап. Петра 3:21).
Приймаючи водне хрещення у свідомому віці, людина обіцяє Богові не стати святою та безгрішною в ту ж мить, як тільки вийде з води. Така людина, яка вступила у завіт із Господом, дає обіцянку Богові, що до всіх життєвих питань, ситуацій, слів, думок та вчинків відтепер підходитиме з точки зору того, як би вчинив Бог на місці цього віруючого. І якщо ми дійсно поміняли кут свого духовного зору, щоб Дух Святий діяв всередині нас нашою обітницею доброго сумління, то ми не лише власною вірою, а й своїми ділами свідчитимемо, що Ісус Христос є нашим особистим спасителем і Його жертва на хресті за кожну людину, як і за нас, є недаремною і надзвичайно цінною для нас самих. Та коли віруюча людина раз за разом йде на компроміси зі своєю грішною плоттю, наважується на послух невіруючим і вперто спалює свою обітницю доброго сумління, то совість такої людини неухильно згасатиме. Це ще один крок до закам’яніння серця.

• Виношування власної самоправедності

“Сказав Ісус і до інших, що уповали на себе, що вони праведні, та гордували іншими, таку притчу: “Два чоловіки ввійшли до храму помолитись: один був фарисей, а другий – митник. Фарисей, ставши, так собі молився: “Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, здирники, неправедні, перелюбні, або як оцей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю”. А митник, віддалік ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив себе у груди, кажучи: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!” Кажу вам: Пішов цей до дому свого більше оправданий, ніж той; бо кожен, хто несеться вгору, принизиться, хто ж принижується, той піде вгору” (Євангелія від Св. Луки 18:9-14).
Якщо ми почнемо допускати думку, що ми кращі за інших, то це призведе до гордині, а вона в свою чергу до найнижчих духовних падінь. Тим більше, ми погубимо своє серце, якщо будемо думати, що ми досягли вершин святості та угодності Богові. Стандарти моралі та послуху, які Господь заклав у сторінках Біблії, достатньо високі, щоб ми ніколи не гордились, а постійно досліджували себе і Боже Слово. І чим глибше чи розумітимемо Старий і Новий Заповіти, тим реальніше оцінюватимемо себе, постійно бачачи власну гріховність і недосконалість. Таке відношення до себе, як у митника, є благодатним грунтом для зрощення сильної віри та християнського серця. Тож відкиньмо власну самоправедність, якщо вона почала у нас проявлятись, і припадімо до ніг Христа!

Висновки

В цій статті ми прицільно розглянули ознаки запеклого серця та причини, які призводять до його формування.

Дана тема стосується кожного, хто усім серцем та душею вірує в Ісуса Христа, як у свого особистого Спасителя. В будь-кого з нас може почати проявлятись одна чи кілька ознак, які говоритимуть про те, що наше серце почало невпинно ожорсточуватись. Потрібно вчасно розпізнати ці спасительні сигнали Духа Святого, який бажає відвести нас від невірного шляху і повернути нас до вузенької стежки спасіння.

Бережімо в собі голос Духа Святого. Не будьмо байдужими до Божого Слова і молитви. Бог хоче змінити кожну людину, і навіть Юду, який зрадив Христа, Господь до останнього кликав одуматись і змінити свій шлях. Тому відкиньмо страх, тривогу і депресію та прийдімо всі до Бога. Тоді наше серце безумовно опиниться в єдино правильних руках і не стане запеклим.

Слава Ісусу Христу!

Голод Богдан