Герої віри

Вступ

“Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (2Тимофія 3:16-17).
Сторінки Біблії містять чимало повчальних історій. Всі вони володіють двома основними функціями: привести кожну невіруючу людину до Христа і зміцнити тих, хто вже увірував у Господа. Окрім цього Бог надав можливість кожному читачеві Святого Письма досліджувати нехристиянські вчинки окремих біблійних постатей. Це нам дано для того, щоб ми не повторювали помилок наших попередників. Також маємо змогу отримувати духовне підкріплення і навчатись Христової мудрості в не менш численних позитивних прикладах, з якими асоціюються імена Ноя, Даниїла та Йова. Саме про цих мужів віри ми поговоримо в даній статті.

Божі посудини

“Сину людський, коли згрішить проти Мене земля, спроневірюючи, то Я простягну Свою руку на неї, і зламаю їй хлібну підпору, і пошлю на неї голод, і вигублю з неї людину й скотину. А коли б серед неї були три мужі: Ной, Даниїл та Йов, вони в своїй справедливості врятували б лише свою власну душу, говорить Господь Бог” (Книга пророка Єзекіїля 14:13-14).
Бог наводить приклад трьох чоловіків, які для нього є символами справжньої віри: Ной, Даниїл та Йов. Попри це, Господь говорить, що навіть такі потужні християни не зможуть силою свого слідування за Христом покрити злодіяння бодай однієї безбожної людини. Кожен відповідатиме перед Богом за свої вчинки та слова, а праведний врятує тільки себе.

Чому ж саме цих трьох людей Господь наводить, як приклад праведності?

Наполегливість і послух Ноя

“І промовив Господь: “Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, – від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив”. Але Ной знайшов милість у Господніх очах. Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив” (Книга Буття 6:7-9).

З цих слів ми бачимо, з якої причини Бог дав можливість урятуватися Ноєві від погибелі під час потопу. Всяке тіло на землі опоганилось гріхом і злом, але цей чоловік знайшов милість в очах Божих завдяки своїй побожності та моральній чистоті. Ной проявляв неабияку наполегливість, перебуваючи у Господі, адже тільки постійне слідування за Богом під Його святим веденням здатне створити таку могутню духовну твердиню всередині людини. Вражаючим є і той факт, що Ной ретельно виконав Божу волю щодо будівництва ковчега, на початку якого йому було п’ятсот років: “І був Ной віку п’ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета” (Книга Буття 5:32), а по завершенню Господнього доручення – шістсот: “А Ной був віку шестисот літ, і стався потоп, – вода на землі” (Книга Буття 7:6). Коли віруючий виховує у собі стабільність у Христі та розвиває власну духовну сутність для послуху Божій волі, Господь неодмінно благословлятиме таку людину та застосовуватиме її у різних служіннях. Ной засвідчив кожному, хто буде читати його історію, до чого можуть призвести правильно обрані духовні орієнтири на користь Бога, а не власного “я”. Тільки так можна врятуватися у човні віри від хвиль зла та гріховних штормів цього світу.

Богобійність Йова

“Був чоловік у країні Уц, на ім’я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав” (Книга Йова 1:1).

Надзвичайно складно уявити себе на місці Йова. Ще важче визнати, що скоріше за все я б не витримав і десятої частини від тих бід, які випали на долю цього духовного воїна. Йов втратив усе: дітей, слуг, худобу, здоров’я, маєтки, мир із собою, душевний спокій. Проте, Йов проявив невимовну могутність своєї віри та богобійності: “При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!” (Книга Йова 1:22). І це на фоні ганебної поведінки Йовових друзів, які щодня шкодили своєму приятелеві богозневажливими висловами та звинуваченнями у бік Йова. Не зважаючи на те, що Йов смиренно проніс свою покору Богові у таких екстремальних і надзвичайних умовах, він все ж дозволив собі впасти у депресію, відчув бажання краще не народжуватись, ніж зносити такі страждання і занурився у повну безнадійність власного становища. В кінцевому рахунку Йов проявив свою духовну велич, яка особливо яскраво блищить сонцем віри наприкінці цієї історії: “І Йов відповів Господеві й сказав: “Оце я знікчемнів, – що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої… Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге – і більш не додам!”… (Книга Йова 40:3-5) і: “Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!”… (Книга Йова 42:6). Йов визнав власну обмеженість перед Богом, побачив себе нездатним стати на суперечку з Господом і зрікся всіх негативних думок та негідних запитань, які він ставив Богові, проходячи крізь долину смертної тіні. Вся ця історія з її фіналом свідчить про велику богобійність Йова та силу його віри, за які він отримав нагороду: “І Господь повернув Йова до першого стану, коли він помолився за свої приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє” (Книга Йова 42:10).

Безстрашність Даниїла та сила його молитви

“Даниїл заговорив та й сказав: “Нехай буде благословенне Боже Ім’я відвіку й аж довіку, бо Його мудрість та сила. І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним. Він відкриває глибоке та сховане, знає те, що в темряві, а світло спочиває з Ним. Тобі, Боже батьків моїх, я дякую та славлю Тебе, що ти дав мені мудрість та силу, а тепер відкрив мені, що я від Тебе просив, – бо Ти відкрив нам справу цареву” (Книга пророка Даниїла 2:20-23).

Часто можна зустріти людей зрілого віку, але духовно та інтелектуально вони є молодими. Даниїл же, будучи юнаком, став сформованою духовною особистістю, яка приносила плоди мудрості та богопізнання. Що такого особливого у цій постаті?

1. Даниїл не боявся жити згідно Божих настанов

“І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверниться їжею царя та питвом, що той сам його пив, і просив від начальника євнухів, щоб не осквернитися. І дав Бог Даниїлові ласку та милість перед начальником євнухів” (Книга пророка Даниїла 1:8-9).

Мудрий юнак вирішив не опоганюватися їжею та питвом язичників, попри небезпеку для власного життя. До такої сміливості та відданості Богові має прагнути кожна людина. Таким чином можна торкнутись серця невіруючих, зокрема тиранічного царя Навуходоносора, проти якого Даниїл висловив свою волю, яка була угодна Господу.

2. Даниїл вияснював таємничі сни

“Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові, і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі! Цар відповів Даниїлові та й сказав: “Направду, що ваш Бог – це Бог над богами та Пан над царями, і Він відкриває таємниці, коли міг ти відкрити оцю таємницю!” Тоді цар звеличив Даниїла, і дав йому численні дарунки, і вчинив його паном над усім вавилонським краєм, і великим провідником над усіма вавилонськими мудрецями” (Книга пророка Даниїла 2:46-48).

Господь нагородив Даниїла небесною мудрістю не лише діяти згідно Божої моралі, а й вияснювати незрозумілі сни, в які Бог вклав доленосний та глибокий зміст.
Всі сни були спрямовані на те, щоб застерегти Навуходоносора і привести його до покаяння у своїх гріхах задля очищення власного жорстокого серця. Даниїл без жодної вади виконував Господнє доручення та отримував нагороду не лише від Творця, а й визнання і дарунки від безбожного царя.

3. Даниїл постійно перебував у молитві

“А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, – а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога,бо робив так і перед тим” (Книга пророка Даниїла 6:11).

Цар Навуходоносор видав заборону звертатись з проханнями до будь-якого бога чи людини, дозволивши просити допомоги лише в нього самого. За порушення даного указу цар зобов’язався кожну неслухняну людину кидати до лев’ячої ями. Даниїл не лише не злякався смертельної небезпеки, в якій міг би опинитися, порушивши цареву постанову, а й свідомо знехтував нею, пішовши до свого дому та здійснивши молитву до Бога. Даниїл і тут поставив Господа на перше місце, обравши спілкування з Ним, як він це і робив кожного дня. За це Господь вирятував відважного юнака з лев’ячої ями, куди він був вкинений після того, як помолився у своєму домі. Справдились слова Божі: “Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: “За тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення”. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!” (Послання Св. Апостола Павла до Римлян 9:35-39).
Жодна небезпека, земний правитель чи соціальні утиски не мають змоги відлучити нас від Божої благодаті – варто лиш жертовно слідувати за Господом і не боятися цього світу.

Висновок

Ми зосередили свою увагу на трьох героях віри та їх небесних чеснотах: постійності Ноя, богобійності та самокритичності Йова, а також безстрашності та мудрості Даниїла. По закінченню цієї статті я можу з упевненістю сказати: “Мені дуже бракує наполегливості Ноя” або мушу визнати: “Я не вмію зносити випробування без нарікань на Бога, як Йов”. Думаю, у кожного з Вас виникли роздуми про те, чого нам не вистачає для того, щоб бути такими ж вірними Божими слугами, як розглянуті нами герої віри.

Отже, історії про Ноя, Даниїла, Йова та інших богонатхнених християн з Біблії, володіють неймовірною силою навчати і змінювати тих, хто їх читатиме та роздумуватиме над ними. Найважливішим є те, що всі ці позитивні приклади стали можливими лише завдяки величі Бога та його незбагненній силі, яка керує усім сущим, а також безмежній любові Отця небесного до всіх людей: “Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Євангелія від Св. Івана 3:16).

Біжімо до Христа з усією своєю богобійністю Йова і наполегливістю Ноя. Шукаймо ласки в Божих очах, попри небезпеку для життя, як це робив Даниїл. Молімось кожного дня, як тільки є можливість і просімо таке серце, яке могло б щиро промовити: “Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!” (Книга псалмів 50(51):3).

Слава Ісусу Христу!

Голод Богдан