САУЛ У ЧАРІВНИЦІ
У 28 розділі 1-ої Книги Самуїла описаний епізод, який віками є предметом богословських дискусій і суперечливих трактувань. Ось початок цього сумного біблійного епізоду: «А Самуїл тоді помер, і оплакували його в Рамі у його місті. А Саул повиганяв із краю ворожбитів та віщунів. І зібралися филистимляни, і прийшли й таборували в Шунемі…І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло його серце. І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками. І сказав Саул до своїх рабів: «Пошукайте мені жінку-ворожку, і я піду до неї, запитаю її» (1 Сам.28:3-7).
Описана тут історія наводить вдумливих читачів і дослідників Біблії на декілька дуже важливих питань:
1. Як оцінювати дух чарівничий?
– всезнаючий.
– говорить тільки неправду.
– дещо знаючи, вміє фальсифікувати.
2. Чи мають нечисті духи владу над духом праведника?
3. Кого насправді викликала чарівниця з Ен-Дору?
4. Як розуміти відповідь Саулові викликаного чарівницею духа?
Відповідь перша:
У пророка Єзекіїля яскраво зображений процес деградації сатани: він був «печаттю досконалості, повний мудрості і короною краси», але пізніше «занапастив свою мудрість» (Єзк. 28:12-17). Майже аналогічну картину падіння сатани бачимо у пророка Ісайї 14:9-20. Ось один фрагмент «Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре! Ти розбився об землю, погромник народів!…Та скинутий до шеолу, до найглибшого гробу!» (Іс.14:12-15). З цих і багатьох подібних Біблійних характеристик сатани ми маємо повне право вважати його не всемогутнім і не всезнаючим, рівно ж як і не маємо права сприймати його як дилетанта або невігласа, який нічого не знає.
Отож, починаючи від Едему і до наших днів, йому найбільше підходить характеристика третьої позиції нашого першого запитання – «дещо знає, а решту фальсифікує». Ось в яких іпостасях він виступає в Едемі:
1. Він дещо знав:
а) про Божу заборону споживання плоду (1 Мс.3:1)
б) що не настане для Адама та Єви фізична смерть (1 Мс.3:4)
в) знав план Божий, щоб людина була подібна Творцю (1 Мс.3:5)
2. Обманець і провокатор людей:
а) фальсифікує слова Божі: «Чи справді Бог сказав: «Не їжте з усякого дерева в раю?» (1 Мс.3:1)
б) виявляє себе невігласом щодо Божих планів, бо не знав про найбільше нещастя духовної смерті людини (1 Мс.3:4).
Тому-то, враховуючи небесне походження сатани, що дало йому відповідні знання, і його лукаву схильність до фальсифікацій, підробок, обману і відкритих провокацій щодо людства, Біблія від початку і до кінця наповнена численними Господніми застереженнями щодо недопустимості спілкування з духом сатани через його різноманітних ворожбитів і чарівників (3 Мс.19:13; 5 Мс.18:14; Іс.8:19; Мих.5:11 та ін.). Про це добре знав цар Саул, тому що в час своєї духовної близькості до Бога повиганяв усіх ворожбитів і чарівників з Ізраїльського Краю.
Відповідь друга:
Праведність людини згідно Закону Божого гарантує їй повну незалежність від сатани і його агентів, недоторканість і повну неспроможність сатани володіти духом такої людини в час її життя, чи після смерті. Цю істину підтверджують численні Біблійні місця.
Ось деякі з них:
1. Господь заступається за Сарру, бо її чоловік – «пророк Божий» (1 Мс.20).
2. Чудеса Мойсея абсолютно переважили чудеса єгипетських чарівників, а Мойсей був недоторканий у своїй місії перед фараоном (2 Мс.4-12).
3. Блискуча перемога Іллі над фальшивими пророками (1 Цар.18).
4. Сатана торкається Йова тільки з дозволу Божого (Йов.1).
5. Лк.9:1 – «дав їм силу і владу над усіма демонами».
Лк.10:19 – «Ось Я даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить».
6. 1 Ів.5:18 – «Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже і лукавий його не торкається». Це означає, що після смерті дух праведника не може знаходитися разом з духами грішників.
7. Мт.25:46 – «І підуть ці (грішники) на вічну муку, а праведники – на вічне життя».
8. Зах.2:12 – «хто торкається вас – той доторкується до зірниці ока Мого».
9. Рим.8:31-39 – «Коли за нас Бог, то хто проти нас?».
Всі наведені місця і багато інших однозначно говорять про повну незалежність праведників від сатани, і абсолютну неспроможність його володіти їхнім духом при житті чи після смерті. А звідси можна зробити висновок, що ворожка в Ен-Дорі не могла своїм чарівництвом викликати дух Самуїла.
Відповідь третя:
Хто ж вона насправді – чарівниця з Ен-Дору? – Типова служниця свого пана сатани:
а) вона дещо знає, бо впізнала замаскованого Саула, як і нечисті духи впізнавали Христа (Мр.1:24; Лк.4:34).
б) вона – фальсифікатор. Чому? Божий Дух відкриває тайни, а вона сказала, що бачить «Самуїла» після того, як Саул відкрив їй свою тайну, що хоче бачити саме Самуїла.
в) що ж це за «боги виходять з землі?» (1 Сам.28:13). Адже Слово Боже ясно говорить: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його» – Екл.12:17.
Це явна сатанинська нісенітниця і підробка. Вона справді могла викликати фальшивий, імітований сатаною дух Самуїла, в уста якого він вклав відому про Саула інформацію ще за його життя. Про цю сатанинську підробку і фальсифікацію неважко здогадатися і розвінчати її з простого аналізу розмови «духа Самуїла» з Саулом.
Відповідь четверта:
«Дух Самуїла» відважується відповідати на запитання Саула, тоді як сам оголошує, що Бог повністю відвернувся від нього і не відповідав йому жадним способом (2Сам.28:16). Більше того, він розмовляє з ним у той час, коли Саул до всього вчиненого ним додав смертельний гріх звертання до нечистого духа (3Мс.19:31; 20:6,27; Іс.8:19). Адже саме за таку непокору і самовільність був відкинутий від Господа Саул. Як би міг праведний Самуїл, який від імені Божого виносив вирок Саулові за свого життя, допуститися такого блюзнірства проти Бога після своєї смерті? – Ніколи!
Далі ми чуємо розмову «духа Самуїла» – дуже поважну і дуже правильну, дуже подібну до того, як колись говорив живий Самуїл. Ця промова найбільше завжди бентежила навіть найвизначніших вчителів Церкви, і вони без застереження стверджували( і стверджують сьогодні), що перед Саулом справді стояв Самуїл у тілесній подобі. З цим можна було б погодитися, якби не три фальшиві ноти у цій ситуації, дві з яких ми вже довели, а про третю мова йтиме незабаром. Ось вони:
1. Дух праведного Самуїла не міг бути підвладний духу сатани, а отже і чарівниці, яка змогла б його викликати, та ще й зпід землі, разом з «іншими богами».
2. Самуїл не мав права спілкуватися з Саулом після того, як Господь відкинув його.
3. Слова «Самуїла» «завтра ти та сини твої будуть разом зі мною» (1Сам.28:19) є повним парадоксом і суперечливими Слову Божому, тому що вічна доля Самуїла та Саула зовсім несумісна з вироком «будеш разом зі мною» – праведний Самуїл та відкинутий Богом Саул. Тоді навіщо було Боже правосуддя відносно гріхів Саула?
То хто ж тоді розмовляв з Саулом? – Всякий дух, що виходив з землі, і до якого мала доступ чарівниця. На підставі слів апостола Павла: «І не дивно, що сам сатана прикидається ангелом світлим»(2 Кор.11:14), а також 1 Цар.2:22 «вийду й стану духом неправди» можна легко виявити наявну тут підробку, як нечистий дух взяв на себе роль «духа Самуїла». В даному випадку він неправди Саулові не говорив, але й нічого нового не відкрив, бо повторив загальновідомі речі, про які Саул, і напевно, його прибічники знали давно.
Тут знову проявився типовий характер сатани: він дещо знає. А решта штучно імітує або фальсифікує.
У даній ситуації він двічі себе розсекретив:
1. Говорив там, де Бог мовчав.
2. Визначив Саулу після смерті одне місце з Самуїлом.
В першому епізоді доцільно порівняти цю ситуацію з поведінкою Божою відносно Маріам та Аарона: «І запалав гнів Господній на них, і Він пішов!» (4 Мс.12:9). В гніві Своєму Господь більше не говорить з тим, хто довів Його до гніву.
Чи може нечистий дух промовляти слова правди, як у даному випадку «дух Самуїла»? Безумовно, може, тільки зі своїми перекрученнями і доповненнями. Таких прикладів у Біблії чимало. Наведемо тільки деякі з них:
1. 5 Мс.13:1-6 «…сновидець або пророк дасть тобі ознаку або чудо, і збудеться це, …а потім скаже: «Ходімо ж за іншими богами, то пророк той або сновидець нехай буде забитий».
2. Мр.1:21-26; Лк.4:34; Дії 16:16-18 – у всіх цих епізодах нечисті духи говорили правду, що зовсім не означало їхню солідарність з Христом або апостолами.
3. Лк.4:1-13 – при всіх спокусах Ісуса диявол вживав тільки правдиві Біблійні слова, але зі своїми злісними перекрученнями.
Пам’ятаючи застереження апостола Павла про останню земну роль сатани-обманщика у ролі антихриста «так що у Божому храмі він сяде як Бог, і за Бога себе видаватиме. Його прихід – за чином сатани буде з усякою силою й ознаками та з неправдивими чудесами» (2 Сол.2:1-12), можемо зрозуміти дійсну сутність всього, що відбувалось у домі чарівниці в Ен-Дорі.
Отже, ще раз переконуємось, що «вузьких і сумнівних» місць в Біблії не існує. Існує хіба що вузькість нашого духовного сприйняття складних місць Слова Божого, що і створює для читачів і дослідників Біблії нелегкі проблеми.
В. Боєчко