Церква «Воскресіння»

Христова Церква – Церква «Воскресіння» –
Цей корабель із курсом до спасіння,
Примножує невпинно Божу славу,
Євангельську продовжуючи справу.

Обходить скали корабель, підводні рифи,
Заходить в гавані, туди, де води тихі,
Пливе крізь бурі, шторми, потрясіння,
Через тумани непорозуміння.

Пливе під прапором Христової Любові.
Чутливі прилади його в Господнім Слові.
Прийме тривожне «SOS!», то поспіша туди,
Звідкіль сигнал їде, щоб рятувать з біди.

Комусь кидає круга рятівного,
Комусь із сітей вивільняє ноги,
Комусь гріховні розбива кайдани
Поки камінне серце чуйним стане.

Заблуканих у мороці земному
Вона верта до батьківського дому
І щедро ллє до каганців олію,
Нехай горять та світять, а не тліють.

Єлеєм молитов обмиє рани,
В проблемах наших у проломі стане
І неодмінно руку допомоги
Подасть, щоби не впасти від знемоги.

Дає голодним хліб – земний та з Неба,
Дає взуття, одежу кому треба,
Дах перекриє, вимурує стіни,
Стару підлогу новою замінить.

Щоб дітки грілися в зимову ніч,
Для них, як треба, ставить нову піч,
Ув’язненим звіщає правди путь
І хоч в неволі – вільними стають!

Не залишає хворих у біді,
Бо їхній біль завжди болить її,
Несе Христову діточкам науку,
З любов’ю їх веде під Божу руку.

Переклад Біблії, її коментарі,
«Симфонія» та видання нові,
І відпочинок дітям, і цукерки…
Так може бути лиш в Христовій Церкві!

Все любить Церква, що Господь сказав.
Який безмежний обсяг її справ!
А ще лани обширні, скільки нив!
І кожен лан уже пополовів.

Тож докладім старання кожен з нас,
Щоби вогонь цих добрих справ не згас.
На всіх парах пливе наш корабель
У рідний край, до батьківських осель.

Там, в небесах, Христос вінчати буде
У радості, у славі, у хвалі,
Та тільки тих, хто добрими ділами
Сплітав вінок ще на землі.

Пухальська Ольга