Я каюсь

Під тягарем гріхів до ніг Твоїх схиляюсь,
Спасителю, прости! Я каюсь, каюсь, каюсь.

Ти все мені віддав – Любов і Кров Святую,
Ісусе! Голос Твій я серцем своїм чую.

Для мене залишив Ти Відвічний Трон Небес,
Родився в бідних яслах, страждав, помер, воскрес.

Збичований невинно безсилий падав Ти
І, йдучи з поля, Симон хреста поміг нести…

І я ішла по полю, та в протилежний бік,
У темряві, наосліп, без Тебе з року в рік.

А Ти мене побачив, не залишив одною,
Покликав: «Навернись і йди слідом за Мною».

Ти зір вернув. Я йду. І знову… Спотикаюсь,
Тобі в котрий вже раз в молитві сповідаюсь.

О, Спасе дорогий!  Без Тебе я не в змозі
Через капкан спокус йти далі по дорозі.

Не раз мовчать уста, а крик із серця рветься,
Лиш біля ніг Твоїх спочинок мій знайдеться.

Ти дав мені Меч Сил – Твоє Безсмертне Слово.
Нетлінні сторінки в тиші гортаю знову.

Читаю. І встаю. І зір підношу в Небо.
«Дитя, з тобою Я! Чи ж є хтось проти тебе?!».

За все Тобі уклін, подяка, честь і слава,
Тобі, живому Богу, могутність і держава!