О, якби лишень у мене був зелений ніс!..

Чи Ви коли-небудь задумувались над тим, як мода змінює Ваш світогляд? Цікаво, що навіть маленькі діти дуже часто потрапляють під її вплив. У багатьох вже з дитинства формуються стереотипи на зразок: “Якби я мала таку зовнішність як у Анджеліни Джолі, я була б щасливіша”, “Якби мої очі були іншого кольору, я був би успішнішим” і т.п. Негативні наслідки такої свідомості відображаються не лише на самооцінці людини, а й, що найприкріше, – на її відносини з Творцем. Коли ми не вміємо оцінити нашу неповторну зовнішність як досконалий дарунок Бога, ми стаємо схожими на 9 невдячних прокажених.

Цю істину відображає маленька вистава “Зелені носи”, яку цієї весни показують діти нашого театрального гуртка у різних дитячих будинках та інтернатах Львівщини. Граючи кардинально різні ролі, разом вони розказують історію про казкове місто Веміксвіль і його невпевнених у собі мешканцях.

Спочатку це містечко заполонила мода на зелені носи, отже, всі жителі хотіли мати ніс зеленого кольору. Потім актуальними були червоні носи. Будь – що кожен постарався перефарбувати свій ніс нажовто. Згодом фаворитами по черзі ставали сині, фіолетові та помаранчеві носи. Міняючи щоразу колір носа веміксвільці притуплювали свій нюх, аж поки й зовсім перестали відчувати будь – який запах. Тоді вони зрозуміли наскільки цінними й унікальними є звичайні носи, які для них з самого початку задумав Майстер.

Показуючи цю сценку своїм одноліткам, котрі живуть без батьківської опіки, діти відкривають для себе значення служіння. Закономірно, що прагнучи чогось навчити інших, ми, в першу чергу, навчаємось самі. В даному випадку наші діти вчаться бути відповідальними, слухняними, дружелюбними, поважати один одного, словом, бути християнами на практиці.