Біблійна концепція здоров’я та збереження життя на зламі тисячоліть

Доповідь на ІХ Всеукраїнській християнській медичній конференції,
присвяченій 2000-літтю Різдва Христового
травень 2000 року

Василь Боєчко
Єпископ Церкви ХВЄ

Львів – 2000 р.

1. Спочатку було здоров’я

Творець Вселенної Господь Бог безсмертний і ніколи не хворіє. Створивши людину в Свій образ, Він тим самим вклав у неї Свою природу, а у фізичному плані – найголовніше: здоров’я та довголіття. “І поблагословив їх Бог, і сказав до них: “Плодіться, розмножуйтесь і наповнюйте землю; оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над усіма плазунами на землі”. 1Мс. 1:27-28.

Таким високоповажним управителем усього Божого маєтку могла бути тільки досконала та здорова людина. Всестороннє забезпечення її життя і діяльності Господь повністю взяв на себе: кліматичні умови, харчування, одяг, захист, сімейне життя, народження дітей і багато інших життєво важливих проблем.

Найпершою причиною порушення життєвої гармонії, скорочення віку і виникнення хвороб стало гріхопадіння через непослух людини. В результаті – заборона Божа користуватись плодами “дерева життя” і повне вигнання з раю – для проживання в несприятливих і агресивних природних умовах. – 1Мс. 3:22-24.

Вже з четвертого розділу 1 кн. Мойсея людство видимо поділилося на дві протилежні категорії: нащадки Сифа, що призивали Ім’я Господнє (1Мс. 4:26), і нащадки Каїна (в особі Ламеха), які поставили своїми життєвими критеріями: розваги, бізнес, самохвальство, полігамію, гординю, криваву помсту. (1Мс. 4:23-24). Перші дали людству праведного Еноха, рятувальника роду людського Ноя, а пізніше – Авраама, Лота, Йосифа, Даниїла. Другі ж викликали на землю всесвітній потоп, ганебне закінчення будови Вавілонської вежі, поділення народів, Содому і Гомору та численні “єгипетські хвороби”.

Але Господь залишався гуманним та милосердним до непокірного людства навіть після його гріхопадіння. Він, як і в Едемі, кликав людей тільки до одного – послуху до Його Заповідей, як єдиного Гаранта здоров’я та довголіття людини. Це запевнення Боже знаходимо у Книзі Вихід: “Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися Заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, – не покладу на тебе, бо Я – Господь, Лікар твій!” – 2Мс. 15:26.

Ця гарантія Божа була точно виконана впродовж усього 40-літнього мандрування ізраїльського народу в Ханаан-землю. Все медичне забезпечення Ізраїля полягало у його довірі Слову Божому і у священицькій практиці, коли по причині гріха ізраїльтяни набували ту чи іншу хворобу.

У межах Божого Закону панувало здоров’я і довголіття, а за його межами – вирував гріх і хвороби. Вибір тої чи іншої долі залишався за людиною.

2. Відступництво – причина хвороб

Закон Божий містить у собі дві головні функції: духовну і фізичну. В духовній передбачається зорієнтувати людину на її Богоподібність, на порядок мислення і поведінки. А порядок духовного життя неодмінно породжує порядок фізичний, як то: гігієна, самоконтроль, стриманість, поміркованість, що є головними засадами здоров’я та довголіття людини. До всіх цих сфер людського життя Біблія має пряме відношення і безпосередній вплив. Про це дуже влучно говорить Соломон: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Не будь мудрим у власних очах твоїх, – бійся Господа та ухиляйся від злого! Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх. Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх, – і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим!”. Пр. 3:5-10. У цих обітницях Божих – медичне і соціальне забезпечення, при єдиній умові: шануй Господа і Його Закон! Про вирішальну силу Слова Божого в людському житті говорить ап. Павло: “Бо Слово Боже живе і діюче, та гостріше всякого обосічного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, суглобів і мозку, і розсуджує наміри та думки серця. І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, – Йому дамо звіт!” (Ізр. 4:12-13). А це виливається у просту формулу:  Дух -> душа -> мозок -> суглоби. Тобто: духовний порядок породжує інтелектуальний порядок, інтелект породжу правильне мислення і спосіб життя, а з правильного способу життя витікає здоров’я усього тіла, в тому числі і суглобів.

Усі нещастя ізраїльського народу походили від одного кореня – відступлення від Божого Закону. Про це так говорить пророк Єремія: “Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони Слово Господнє відкинули, – що ж за мудрість ще мають вони?” – Єр. 8:9. А про безпосереднє набуття хвороб і смерті шляхом відступництва читаємо: “Ті, що перебували у темряві та в смертній тіні, – то в’язні біди та заліза, бо вони спротивилися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього. Нерозумні страждали за свою грішну дорогу й за свої беззаконня. Душа їхня від усякої їжі відверталась, – і дійшли вони аж до брам смерті. І в недолі своїй вони Господа кликали, – і Він визволяв їх від утисків їхніх. Він послав Своє слово та оздоровив їх, і врятував їх від їхньої хвороби”. – Пс. 106:10-20.

У цьому тексті яскраво змальовані дві дороги людського життя: до хвороби й недолі – через ігнорування “ради Всевишнього”; до здоров’я – через Слово Боже.

Тому з позицій Біблії: Найвірніша діагностика всіх хвороб – оцінити своє відношення до Закону Божого. Лікування – покаятись і жити згідно Слова Божого. Ця істина золотою ниткою проходить через усю Біблію. Нагадуючи про особливу відповідальність перед Голгофською жертвою Христа в час Святої Вечері, Дух Святий застерігає: “Тому-то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, – буде винний супроти тіла і крові Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші нехай п’є. Бо хто їсть і п’є негідно, той суд собі їсть і п’є! Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто впали у сплячку”. – 1Кор. 11:27-30.

Чому так суворо? – Слово Боже дає нам на це просту відповідь: Христос прийшов на землю як Спаситель людства від влади диявола і як Небесний Лікар. Про це читаємо у пророка Ісайї: “А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир. Його ж ранами нас оздоровлено!” – Іс. 53:5. Звідси проста логіка: зневаживши жертву Христа і Його Вічне Слово – ми зневажили своє щастя і знехтували своїм здоров’ям.

Можна тільки щиро захоплюватись вірою римського офіцера, який в час хвороби свого слуги промовив до Христа: “Недостойний я, Господи, щоб зайшов ти під стелю мою. Та промов тільки слово, – і видужає мій слуга!” – Мт. 8:8.

Щоб не впасти в заблудження про абсолютний імунітет віруючих щодо хвороб і їх недоторканість або фізичне безсмертя, мусимо звернути увагу на слова ап. Павла: “Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любові та здорового розуму”. – 2Тим. 1:7. Це означає:

1. Слово Боже стає для віруючої людини могутньою профілактикою проти численних хвороб.
2. При захворюванні тіла людина робить правильний аналіз свого життя і Божих планів у цій хворобі. Вона сама собі визначає напрямок звільнення від хвороби.
3. В духовному удосконаленні і на порозі смерті віруюча людина свою хворобу ніколи не назве “лютим ворогом”, а радніше повторить разом з ап. Павлом: “Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, – я радію та тішуся разом із вами всіма. Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зі мною!” – Фил. 2:17-18. І ще: “Бо для мене життя – то Христос, а смерть – то надбання”. – Фил. 1:21.

Живе Слово Боже переносить віруючу людину в чудесний світ вічності та безсмертя, тому-то питання хвороби і смерті у неї мають зовсім інше звучання і значення в порівнянні з невіруючою людиною. Але це поняття ніскільки не виключає чудодійної цілющої сили Слова Божого для людей, які довірилися Йому і практикують Його.

3. Успадковані та набуті хвороби

У знаменитому 90-му псалмі – небесний гімн про щастя віруючої людини під покровом Всевишнього, який закінчується такими Божими благословіннями для людини: “Що бажав він Мене, то збережу Його, зроблю його сильним, – бо він знає Ім’я Моє. Як він Мене кликатиме, то відповім йому, Я з ним буду в недолі. Врятую його та прославлю його, і довгістю днів Я насичу його, – і він буде бачити спасіння Моє!” – Пс. 90:14-16.

Ось яка Господня програма щодо щастя і захисту людини: захист, порятунок, слава, довголіття, спасіння вічне. Що можна бажати ще більшого? Хіба не з цією молитвою “Великі помочі” в солдатському медальйоні чи за пазухою проходили пекло війни тисячі хоч би відносно віруючих людей? Але люди в переважній своїй більшості вибрали собі свою власну дорогу і життєві формули, а не благання Господнє “спиніться на дорогах ваших і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, – то нею ідіть, і знайдете спокій для душі своєї!” – вони відповіли: “Не підемо! Не будемо прислуховуватись!” – Єр. 6:16-17. Так воно ведеться споконвіку – і аж до наших днів. Що ж на це говорить Господь? – “Послухай, ти земле: Ось я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів моїх не прислуховувались вони, а Законом Моїм погордили!” – Єр. 6:18-19. Зауважмо: покарання людей приходить не за планами Божими, – воно є плодом власного людського беззаконня. Про це сповіщає Господь і через пророка Ісаю: “Скажіте про праведного: Буде добре йому, бо він споживатиме плід учинків своїх. Та горе безбожному і зле, бо йому зроблений буде чин рук його!” – Іс. 3:10-11. Співзвучними з цими застереженнями є слова ап. Павла: “Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного свого тіла, той від тіла пожне тління. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне”. – Гал. 6:7-8.

Від Каїна і до наших днів людина йде життєвою дорогою за власними гріховними принципами, як наприклад: Господь Бог заборонив криваву помсту, а Ламех зухвало заявляє, що за свою кривду помстить у 77 разів (1Мс. 4); Творець створив моногамію (“пригорнеться до своєї дружини”), а у Ламеха – полігамія; Бог створив людину для своєї слави, а людина вирішила в будові Вавілонської башти увіковічнити “своє ім’я” (1Мс. 11); Господь визначив кожному творінню свою життєву стежину, а перед потопом “кожне тіло зіпсувало дорогу свою на землі” (1Мс. 6). А результати такої злісної конфронтації з Богом не забарилися: скоротився вік людський, людину обсіли різні хвороби, людина почала знищувати свій рід війнами, земля втратила свою врожайність а навколишнє середовище стало вкрай несприятливим для здоров’я і довголіття людини. Усі ці самовільні “експерименти” людства стали головною причиною природного дисбалансу і пов’язаних із ним різноманітних хвороб – результат неправильного господарювання, розподілу національного продукту, забруднення навколишнього середовища, надмірного захоплення новітніми винаходами науки, виснажливої праці. Хвороби стали називатись професійними, промисловими, вспадкованими, космічними і т. д. Але вершиною цієї сумної піраміди, безумовно, стали так звані “набуті хвороби”, серед яких лідируючі: венеричні, психічні, імунодефіцитні. Саме останні – СНІД – фахівцями названі “чумою 20-го століття”. І знову – той же стародавній принцип: плід думок і вчинків. Гріх людський знайде людину!

І ось людство опинилось віч-на-віч зі своїм власним самоосудом, зі своїм власним самопокаранням. Воно ввійшло в конфлікт з Творцем, і в ньому покарало себе, загубивши дарований йому Богом дар життя і імунного захисту. Але і в час трагедії імунодефіциту людина не зупинилась на своїх гріховних дорогах, не пішла до Всевишнього з покаянням, а тим ще більше розширила масштаби своєї трагедії.

За цим народним лихом слідом іде нещастя набутих психоневрологічних аномалій, які не є наслідком фізичної патології людського організму, а духовних збочень і життя всупереч Законів Божих. Про це не повинен забувати жодний практикуючий лікар і священнослужитель.

4. У Христа нема секретів

Деформація і зіпсуття роду людського в час приходу на землю Сина Божого Ісуса Христа було настільки великим і невідновним, що Спаситель для реставрації суспільства змушений був ужити вираз: “Хто не народиться заново, той не зможе успадкувати Царства Божого. Вам необхідно народитись згори!” – Ів. 3:3-7.

Але, навіть заставши людство в такому стані, Спаситель не тільки воскрешав його дух своєю наукою, але від першого й до останнього дня Свого месіанства Він всесторонньо допомагав йому в його фізичних потребах. Серед цих потреб питання здоров’я людського у Господа завжди було на першому плані. Цю важливу програму новозавітного служіння Христос поставив першою після благовістя євангелії: “А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне. Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте”. – Мт. 10:7-8.

У цьому Божественному наказі бачимо дивовижну позитивну різницю між Божою програмою цілительства у Старому й Новому Завіті. Якщо у Старому Завіті чудесне зцілення ізраїльський народ отримував шляхом посередництва вождів і священиків, був пасивним споживачем Божої чудодійної ласки, то у Новому Завіті Христос дарував чудесне право цілительства широкому загалові віруючих людей, уповноваживши їх на активні дії звільнення людей від хвороб і злих духів. Більше того, це небесне право дароване віруючим без обмеження нації, духовного сану, віку, статі, чи інших чинників. “Віруючий в Мене діла Мої вчинить, і більше вчинить!” – Ів. 14:12. Христос приніс на землю феномен всенародного цілительства у вірі: “А тих, хто ввірує, будуть супроводити такі ознаки: в Ім’я моє будуть виганяти демонів, говоритимуть новими мовами, братимуть змій, а коли що смертодійне вип’ють, – не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, – і добре їм буде!” – Мр. 16:17-18. Такі чудесні можливості відкрились у часи Нового Завіту внаслідок набуття Христом для спасенних віруючих всезагального священства, згідно слів ап. Петра: “Але ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного Свого світла”. – 1Птр. 2:9. – Ця чудодійна програма порятунку людства, запобігання і звільнення від хвороб у Новому Завіті з ласки Божої забезпечується трьома напрямками:

1. Кожним віруючим персонально (Мр. 16:17-18; Ів. 14:12);
2. Оливопомазанням пресвітерами Церкви (Як. 5:14-18);
3. Через дари зцілення і чудотворіння від Духа Святого (1Кор. 12:9-10).

А реалізація цих чудесних можливостей забезпечується тільки при одній умові, сформульованій Самим Ісусом Христом: “Хто в Мені перебуває, а я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити ви не можете. Коли ж у мені ви будете перебувати, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого бажаєте, – і станеться вам!” – Ів. 15:5-7. “Перебувати в Христі” – це не споглядання Христа, не ритуальна віра, а органічне прирощення до істоти Його, життя з Ним і в Ньому – у відповідності Слова Божого, яке приніс людству Христос у найпростішій і найдоступнішій формі та викладі. Цей дивний і простий план Божий у всій його величі і красі був сприйнятий і втілений у житті апостолів і Церкви апостольських часів. Тому-то проповідь Євангелії в супроводі чудес і зцілень у служінні апостолів були так органічно пов’язані, як і завітував Своїй Церкві Божественний Учитель: “Проповідуйте – зціляйте – воскрешайте – демонів виганяйте!” (Мт. 10).

А тому навіть найлютіші вороги Христової Церкви дуже часто приходили в зачудування і мусили відступати у своїй злобі, бо бачили своїми очима чудесні явища, які незмінно супроводжували проповідь Євангелії. Цими чудесними апостольськими діяннями Господь Бог раз-назавжди зруйнував межу між собою і людством, Своїй Божественній природі дозволив у всій повноті проявитись в житті Христових послідовників. У чудесах Господніх, переданих у розпорядження віруючим, назавжди були ліквідовані елементи таємничості і недосяжності. У цьому реалізувалась первосвященницька молитва Христа “А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдині були, як єдині і Ми”. – Ів. 17:22. Діяннями апостольськими був закладений міцний фундамент абсолютно нової людської генерації – Царства Божого на Землі. А цим було дано приклад усьому людству, що щасливе й благословенне життя його допустиме й можливе тільки внаслідок глибокого і всестороннього підкорення людей Закону Божому і зберігання в собі Божественної істоти – згідно віковічного плану Бога-Творця.

5.  “Цілительство” небіблійне та окультне

Що ж ми маємо на сьогоднішній день? – Дещицю діянь Духа Святого і розлите море фальсифікації. Мільйонам нещасних хворих і скривджених дияволом людей щоденно обіцяють допомогу і зцілення тисячі різноманітних “цілителів”, “екзорцистів” церковних та неохаризматиків. Але становище людства від того не покращується, а – навпаки.

Що ж сталося з Церквою? – Сатані вдалось ще від апостольських часів обманути її різними єретичними доктринами всупереч Слову Божому. А це означало: вибити з її фундаменту найголовніший камінь – Слово Боже. Все решта – вже було справою сатанинської техніки. Друга атака на Церкву полягала в т. зв. “симонії”, тобто фальшиве привласнення сили Духа Святого без особистого освячення – для надання авторитетності духу ворожбитства, щоб і надалі зберегти за собою високий титул “Він – велика Сила Божа” (Дії 8:9-25).

Як у першому, так і в другому злочині сатани, як не дивно, найближчими його соратниками виявились християнські священно­служи­телі. Активно борючись з єресями у перших століттях н.е., церковні лідери свідомо чи несвідомо самі створювали все нові та нові догми, які не мали нічого спільного з наукою Христа, а отже були новоствореними єресями. А відсутність в житті Церкви живого і чудотворного Слова Божого неодмінно потягнула за собою виникнення все нових і нових доктрин відносно Духа Святого, або облудного вчення про повну відсутність дарів Духа Святого і їх проявів, – ніби з апостольськими діяннями канули в лету і діяння Духа Святого.

Така духовна порожнеча або вакантність місця Духа Святого в Церкві стала найкращою і найефективнішою платформою для сатани, для його нових обманів людства, для повної компроментації Тіла Христового. Ця зловіща руйнівна праця диявола повелася надзвичайно активно й наступально двома напрямками: новітньою “симонією”, або різноманітною екстрасенсорикою; і неохаризматичною практикою. Перша методика – незаконнонароджене дитя науки і Біблії, завжди вкрите покривалом таємничості і загадковості, рівно ж як і маскуванням під різноманітну іноземну абревіатурну термінологію (біоенергетика, космологія, астрологія, сенситивне контактування, етіологія і ін.). Бог, Біблія, Ісус Христос, Церква Христова, Дух Святий у їхній термінології майже відсутні, а якщо інколи згадуються, то хіба що для введення в оману довірливих людей, що Божу правду відкинули, а порятунку шукають у сумнівних джерелах. Для таких людей чи Христос, чи космос, чи сам сатана – не мають істотного значення. Вони – тілесні і шукають порятунку тільки для тіла. А новітні “симони” про життя в святості та згідно Слова Божого мають найпримітивніше розуміння. А тому, що вони можуть дати своїм пацієнтам? Люди від Бога і Духа Святого вважають себе тільки провідниками сили Божої – при умові святості їхньої у тілі та в дусі.

А сенситиви-екстрасенси, ясновидці та цілителі завжди мають своє “власне біополе”, яке можуть успадковувати і навіть передавати його іншим людям – за власним вибором. Божий цілитель усю увагу хворого скеровує тільки на Ісуса та Його рани, тоді як екстрасенс “бере болі людські на себе” і “страждає разом з хворим”. Небожественне походження цієї “енергії” може не розпізнати хіба-що повний невіглас у Слові Божому.

Друга методика – в обманних діях неохаризматиків, що своїми надмірними емоціями проголошують легку і повну перемогу над сатаною – мажорною музикою, вигуками, театральними дійствами, падіннями горілиць, прокляттями диявола та хвороб і ін. У такій методиці більше примітивізму, ніж навіть у першій, бо вона наскрізь небіблійна і суперечлива Слову Божому. Такі “діяння” не раз описані в Біблії, але всі вони були притаманні лжепророкам, а не мужам Божим. Досить згадати хоч би бурхливі забави ізраїльтян перед вилитим телям (2Мс. 32), жертвоприношення ваалових пророків у час пророка Іллі (1Цар. 18), чи бурхливу ревність служителів богині Артеміди в Ефесі (Дії 19). Якщо ж говорити про Біблійне походження падіння горілиць, то це бачимо хіба-що на прикладі воїнів-ворогів Ісуса в Гефсиманії (Ів. 18:6).

А всі ці діяння, взяті разом, говорять не про пряму пропорційність між гучною рекламою “цілительства” і реальною допомогою людству в численних його стражданнях, хворобах та передчасному вимиранні.

Повернення людства до щастя і Божественного зцілення можливе тільки за єдиної умови: коли Церква знову повернеться до Слова Божого всім своїм єством і дозволить Духу Святому могутньо і альтернативно всім фальшивкам зайняти своє законне місце у її діяльності. Тоді вона однозвучно з древнім Іллею урочисто й потужно проголосить: “Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля. Сьогодні пізнають всі, що Ти – Бог, а я твій раб, і що все оце я зробив Словом Твоїм!”

І тільки тоді широкий народний загал зможе на всю силу вигукнути: “Господь – Він Бог! Господь – Він Бог!” – 1Цар. 18:36-39.