Любити ближнього

Любити ближнього – як складно і як просто.
Не з примусу, не з шани чи за щось.
Прийти до нього в дім хорошим, добрим гостем
І запитати: « Як тобі жилось?»

І просто посміхнутись. Просто дати руку.
Не треба жертви – крихітку тепла.
Любити ближнього – ділити разом муку,
Яка у серці раптом проросла.

Любити ближнього – сказать йому про Бога,
Що Він Один – любов понад усе,
Що наші всі проблеми, весь тягар, тривоги
Він на Собі з любов’ю понесе.

Коли впаде – спіши його підняти,
І мимо не проходь, не кидай так.
Не заздр йому, коли він ходить в шатах,
А ти супроти нього як бідняк.

Любити ближнього – це бачити хороше
І разом все погане забувать,
Любить без вигоди, коли останні гроші
Комусь потрібно, мов собі, віддать.

Зумій чужу біду узять на власні плечі.
Байдужість вся із серця хай спливе.
Бо у душі твоїй немає порожнечі:
Як не любов – то ненависть росте.

Нехай любов твою не знищить голос вражий,
Бо ненависть не варта і гроша.
І не тому люби, що Слово Боже каже,
Люби тому, що каже так душа.

Юрій Вавринюк