«Я в Бога вірив, але нічим не показував це, до церкви не ходив і навіть не задумувався про Нього. Все почало змінюватись минулого літа, коли в моїй сім’ї сталось горе, помер мій тато. Нам з мамою було дуже важко, і я сказав їй: "Давай будемо ходити до церкви і просити у Бога, щоб Він допоміг нам перенести це". І ми почали ходити у греко-католицьку церкву, яка біля нашого будинку. Коли ми почали ходити, нам стало легше. Ми ходили кожної неділі, але якогось розуміння і відповіді я для себе не міг знайти. Прийшов я до цієї церкви взимку, мене запросила Саша. Спочатку я не хотів йти, бо для мене це було незрозуміло. Але одного разу я погодився і прийшов, мені сподобалось тут. Тут дуже уважно ставляться до Божого Слова, Його розбирають. Мене вразило те, що тут привітні люди і приємна атмосфера. І я вирішив, що прийду ще другий раз. І коли я прийшов другий раз, я вирішив, що буду сюди ходити. Одного разу, коли я прийшов на ранкову молитву, я відчув те, що це була Божа воля, щоб я почав сюди ходити. Він все робив для того, щоб я прийшов сюди, тому що Господь хотів дати мені спасіння. Потім я почав більше читати Біблію, і цієї весни я відчув поклик покаятись, а потім охреститись».
Богдан Голод