Регент як служитель в Церкві
Регентське служіння в Церкві Христовій несе народу Божому велике благословіння. Ця праця є важкою і не кожен, хто хоче бути регентом, зможе гідно її виконувати. Тому треба звернути нашу увагу на духовні якості, характеристики та вимоги до претендентів стати керівниками хору в Євангельській Церкві.
Але на початку простежимо походження слова «регент». Воно походить від латинського «regens», правлячий, і має два значення.
Перше значення: диригент церковного хору. Керівників церковних хорів вперше почали називати регентами в Петербурзі у Придворній співочій капелі. Регентами у ній називали досвідчених співаків, котрим тимчасово доручали управління хорами в церквах придворного відомства. Також регентами називали випускників так званих регентських класів співочої капели в Петербурзі (котрі перейменовані у 1884р. у школу при капелі), де викладали сольфеджіо, гармонію, контрапункт, фугу, історію церковного співу, а також гру на фортепіано та скрипці. Ця назва керівника церковного хору з часом поширилася по всіх теренах царської Росії, а згодом і в Радянському Союзі. Це саме значення зберігається за словом «регент» в Україні й дотепер.
Друге значення слова «регент» таке: в країнах з монархічною формою правління тимчасовий правитель, що призначається у випадку вакантності престолу, довготривалої відсутності, хвороби або при неповнолітті монарха.
Тепер, після історичної довідки, треба першочергово сформулювати вимоги до диригента церковного хору:
1) Має бути народженим згори (Ів. 3:3-8)
2) Повинен бути членом місцевої Церкви через Святе Водне Хрещення по вірі (Дії 2:38, 39; 1 Пет. 3:21)
3) Повинен знати поклик Господній щодо свого служіння (Фил. 2:13)
4) Бути посвяченим Божій справі та з великою любов’ю і відданістю працювати разом з хором для збудування Церкви Христової.
5) Він повинен бути музичним спеціалістом і обізнаним з такими дисциплінами : теорія музики і сольфеджіо, гармонія і поліфонія, історія музики та історія Церкви, вміти грати на музичному інструменті і добре знати Священне Писання.
Керівнику хору слід пам’ятати, що це служіння пов’язане з роботою з людьми і регент є залежним від співаків (як і вони від нього), тому ефективності праці хору не повинні послаблювати чвари, непорозуміння, сварки (2 Тим. 2:24), недовір’я, бажання панувати над хором, мати «любимих» і «нелюбимих» хористів, бути вимогливим тільки до хористів, а не до себе, запізнюватися на репетиції та зібрання, проявляти непокору до пресвітерів і старших в Церкві тощо. У хорі належить підтримувати теплі, мирні відносини; тільки в братерських стосунках можна досягти з’єднаного звучання не тільки голосів, а й сердець (Кол. З:14-17).
Перед регентом постають такі питання: яким повинен бути репертуар хору, які псалми і пісні підбирати, і якою повинна бути їхня тематика? На ці питання дає відповідь Біблія, а саме книга Псалмів, котра є підручником для музичних працівників у Церкві. Кожний псалом цієї книги несе духовний зміст. Пісні Давида, Асафа, Мойсея, синів Корея та інших дають нам духовну поживу. В них багато мудрості, пророцтв, обітниць, настанов, одкровень – все це є результатом практики ходіння перед Богом.
Різноманітною є і тематика книги Псалмів: молитовні і радісні, месіанські і плачевні, історичні і хвалебні, подячні, закличні, повчальні псалми – яскраве підтвердження широкої гами почуттів душі, яка довірила своє життя у руки свого Творця, тому і теми пісень мають мати широкий тематичний покажчик. Слід зазначити, що новітня тенденція співати виключно пісні прославлення і поклоніння (ніби тільки ці теми є єдиними в Біблії) є невірною і не витримує біблійної критики.
Які ж пісні вибирати регенту з величезної кількості християнської духовної музики? – такі, які хор, згідно з духовними, вокальними, кількісними якостями і можливостями може вивчити і гідно, на належному рівні, заспівати в зібранні, тобто по силах хористів. Нажаль, є такі регенти, котрі бажаючи вивчити той чи інший псалом з хором (бо він їм подобається!), не зважають на духовний зміст пісні, чого вона навчить слухачів, до чого буде закликати, які почуття буде пробуджувати в серцях народу, чи текст, мелодія, гармонія відповідають євангельському духу; вони не зважають також на кваліфікацію співаків і таким чином беруть надто складний твір, який стає важким тягарем для хору. З цієї причини, коли тривалий час вони «мучать» цей псалом , хористи втрачають інтерес до пісні, репетицій, зростає в серцях обурення, осуд, невдоволення. Результатом репертуарної політики такого регента-невігласа буде мала кількість хористів на репетиціях, розмови поза очі і, найприкріше: аби як заспівана пісня в зібранні перед народом Божим. Тому репертуар хору повинен підбиратися молитовно і виважено, щоб він був змістовним, що задовольняє різноманітні духовні потреби братів і сестер.
Грамотний добір пісень хорового та загального співу повинен бути із урахуванням можливостей хору та співзвучності з темами проповідей у зібранні. Наприклад: проповідник голосить проповідь на тему: Сила крові Ісуса Христа. Регент, уважно слухаючи проповідь, повинен підібрати псалом по цій темі, а найкращими варіантами можна вважати пісні: загальні «Друже, як хочеш свій гріх подолать» (Псалмоспіви №261), «Что вину мне может смыть?» (Песнь Возрождения №422), або хорову «Пасха» (Скарбниця духовної пісні Том 2 №42рос.). Кожному регенту слід зрозуміти, що пісня заспівана після проповіді повинна бути продовженням, доповненням й закріпленням теми проповіді, що і буде результатом єдності духа, тому репертуар хорового і загального співу має бути широким, знайомим і хору, і Церкві. Може статись так, що по темі проповіді в хоровому репертуарі немає псалма, і з пісенника ніхто не знає пісню, тоді найближчим часом треба вивчити хоровий псалом по темі, або загальну пісню і розучити її з Церквою. Буває і так, що хоровий, сольний чи загальний псалом, заспіваний перед проповіддю, може стати епіграфом, вступом до неї, тобто стати єдиним по темі проповіді. Тому є надто важливо, щоби керівник співу був у дусі під час зібрання.
Слід зазначити, що регент хору несе пряму відповідальність за стан загального співу у Церкві, котрий є базовим, основним співом усієї громади дітей Божих (хору в Церкві може і не бути, а загальний спів завжди має бути), за його злагодженість, змістовність та одухотвореність. Є така категорія керівників хорів, котрі надто дбаючи про успіх хорового служіння забувають подбати про спільний спів з Церквою, що є відображенням нерозуміння важливості співу разом з Церквою або зверхності вибраних до хорового співу над невибраними, не вміючими досконало співати, що призведе до роз’єднання братерських стосунків у серцях і повнота благословіння хору ніколи не буде досягнута! Тому згідно історичного розвитку нашої Церкви в зібраннях практикують для загального співу два богослужбові співники: україномовний – «Псалмоспіви» і російськомовний – «Песнь Возрождения». Для хорового співу – двотомне видання: «Скарбниця духовної пісні». Рекомендую Вам, шановні регенти та музичні служителі, не відступати від цього джерела натхнення, котре оживляє душі впродовж багатьох поколінь Християн Віри Євангельської, не шукати примітивних за змістом, мелодією та побудовою пісень, які зацікавлять нас тільки на один сезон і не більше. Закликаю Вас до пильності, духовної мудрості, щоб знати які пісні можна використовувати у богослужбовій практиці, а які не можна!
Також регенту доведеться мати справу з вихованням хористів, тому їм слід нагадувати, що хор у Євангельській Церкві – це постійно діючий хоровий колектив посвячених віруючих людей для духовного збудування, укріплення в вірі і настанови народу Божого та подяки й хвали Богу псалмами, славослів’ям та духовними піснеспівами.
Церковний хор – це не розвага, хобі чи клуб шанувальників хорового співу, а постійне служіння Богу за Його покликанням!
Церковний спів – це поєднання мелодії, гармонії, ритму та тексту пісні зі Словом Божим; високе служіння Богу для спасіння не лише співаків, а й слухачів та шанувальників співу. Для плідної діяльності хору необхідно не менше двох репетицій на тиждень тривалістю дві години кожна. Дні та час проведення репетицій визначаються збором хорового колективу.
Диригентові хору слід запам’ятати одну істину: якщо хор співає погано, то винуватим є тільки керівник цього хору – регент!
Для успішного хорового служіння регенту також необхідно бути в хорошому контакті із керівництвом громади (пресвітером, братерською радою), не вважати за приниження запитати у них поради, думки про спів і служіння хору, не ображатися і не залишати своєї праці коли будуть висловлені критичні зауваження щодо регента та хору, вміти бути слухняним духовній владі у Церкві не про людське око, але перед Богом.
Диригент хору не повинен обмежуватися виключно музичною працею в хорі. Регент, по суті, є вихователем. Вище вже згадувалося про те, що регент мусить добре знати Слово Боже (не тільки знати, а й жити згідно нього), бо ці знання йому потрібні для того, щоб провадити здорову науку в хорі по різноманітним питанням: догматичні, міжконфесійні, репертуарні, відносини між хористами тощо. Хористи, які співають під його орудою є живі люди і можуть мати в різні періоди свого життя всілякі духовні, сімейні, матеріальні проблеми і труднощі, про які регенту слід знати. Співаки бажають бачити в регенті такого керівника, котрий розуміє і підтримує кожного з них. Тому, коли у когось з хористів виникне духовна або матеріальна проблема, регент повинен прийняти в ній активну, керуючу роль і організувати духовну чи матеріальну допомогу (1 Кор. 12:25,26; 2 Кор. 11:29).
Хочу звернути нашу увагу на Псалом №127, автором якого є Соломон, де у перших рядках звучить формула успішного служіння: «Коли Господь не будує дому, то даремно трудяться будівничі!» Особливі коментарі зайві, тільки хочу зауважити, що вміння диригувати, співати, грати на музичних інструментах, кількісний склад хору та багато іншого не будуть мати ніякого значення, якщо регент і хор не перебуватимуть у молитвах і постах за успіх праці, яку вони несуть перед Богом і Церквою.
Щиро бажаю Вам успіху у цій нелегкій праці в Домі Божому!
Павло Зав’ялов, регент хору Церкви ХВЄ “Воскресіння” у Львові
