Великий потоп

“Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.” (2Тим.3:16,17)
Отже, те, що записано у Святому Писанні є для блага всіх людей, щоб люди навернулись до Бога і спаслися через віру в Ісуса Христа.
З такими думками ми розглянемо розповідь Мойсея про великий потоп, яка записана у книзі Буття (6-9:17). Ісус Христос підтвердив історичність потопу (Мт. 24:38, Лук. 17:57), апостол Павло теж згадує Ноя в Посланні до євреїв (11:7).
Якщо ти, читачу, скептично ставишся до Біблії, то знай, що про великий потоп можна прочитати не лише в біблійних джерелах. Є свідчення і в інших джерелах, наприклад, в шумерській та вавилонській літературі. Хоча в них потоп має дещо міфологічний характер, все ж вони є додатковим підтвердженням, що великий потоп дійсно був, і що це невигадана історія. А Біблія, Слово Боже, передає нам цю подію достовірно.
Тепер ми розглянемо деякі моменти стосовно цієї всесвітньої катастрофи і зробимо висновки:
1) Причиною цього було тотальне розбещенення людини, яке викликало Господній гнів і вимушене покарання, щоб зупинити розріст зла на Землі (Бут 6:5-13).
2) Потоп не почався раптово, але Бог давав людям час покаятися і виправитися. Потоп відбувся у 1756 році від створення Адама. Ноєві тоді було 600 років. А повеління будувати ковчег Бог дав йому приблизно у 1656 році. 100 років будувався ковчег. Протягом 100 років, ми можемо припустити, всі люди могли почути про “дивакуватого” чоловіка на ім’я Ной, який будує корабель і говорить про потоп.
3) З однієї сторони – з Ноя насміхалися, з іншого боку, він свідчив і закликав людей схаменутися, щоб вони не загинули (Євр. 11:7).
4) 100 років тривав конкретний заклик до людей про покаяння, та ніхто, окрім сім’ї Ноя, не сприйняв його серйозно, навіть родичі Ноєвих невісток. Ніхто! І навіть за тиждень перед самим потопом Бог знову попереджає Ноя, і, я думаю, що Ной переказав це кому тільки міг, але і це нікого не зворушило (Бут. 7:4,5).
5) Дивовижно те, що тварини виявились розумнішими і покірнішими, аніж люди, бо тварини увійшли в ковчег, а люди відмовились (Бут. 7:8,9).
6) Хоч Господь любив людей, але Він нікого силоміць в ковчег не затягнув.
7) Хоча Бог довготерпеливий, все ж у Нього є визначений час і пора суду над злом. І великий потоп є яскравим прикладом цього. Коли ж Господь закрив двері ковчегу, то вже ніхто у нього не зайшов.
8) Дуже ймовірно, що Ной наймав людей, щоб допомагали йому будувати ковчег. Прикрим є те, що люди, які своїми руками будували цей рятівний корабель, в страху і муках вмирали за його межами, можливо, навіть, дивлячись, як він безпечно пливе над водою.
9) Тепер на хвилину перенесемося подумки в час потопу, щоб побачити людей, які не ввійшли до ковчегу. Дощ падав сорок днів та сорок ночей. Можливо, коли почав падати дощ, хтось злякався, а хтось продовжував залишатися байдужим. Дощ продовжує безупинно падати, наприкінці першого дня води стало по коліна. Ті, хто були байдужими, почали потроху приходити до тями. Батьки малих дітей, напевно, потішали їх, що скоро негода припиниться. Хтось зміг заснути, а хтось, можливо, ні, бо в голові крутилися слова Ноя про потоп. Страшно подумати, що переживали люди в той час. Можливо, хтось бігав по своїй хаті і викрикав, рвав волося на своїй голові, проклинав Бога і все на світі. Деякі нащадки Каїна, які були вправними музикантами, щоб відволіктися від думки про дощ і потоп, мабуть, починали грати на інструментах. Дехто продовжував чинити зло і насильство, бо дух князя цього світу настільки в’ївся їм в душу, що вже нічого не хвилювало, лиш тільки, щоб чинити зло і задовольняти свої похоті. Очевидно, що була частина людей, котрі поводилися як ті содомляни, що ангели поразили їх сліпотою, а вони все одно продовжували вламуватися до Лота в хату, щоб задовольнити свої тілесні мерзкі пожадливості (Бут. 19:9-13). Минула ніч. На ранок хтось з надією побачити сонце виглянув у вікно, але розпач огорнув його, бо дощ не переставав, а води стало по пояс. В кого доми були нижче, проснулись, від того, що речі плавали по хаті, а хтось, злековаживши, можливо і в першу ж ніч втопився, бо вода залила його ліжко разом з ним. Все більше і більше людей почали ставитися серйозно до дощу, що не переставав падати. Люди почали думати, як спастися. Деякі люди почали тікати в гори, щоб вода не досягнула їх. В кого були золото чи інші дорогі речі, намагалися врятувати їх, і забрати з собою. Напевно були й такі, що хотіли нажитися на цьому, і коли багатії втікали з домів, ті намагалися вкрасти їхні коштовності… Можна ще багато такого домалювати до цієї моторошної картини… Та більш жахливим є те, що не записано у Слові Господнім ні слова, щоб хтось з цих людей покликав Господа… Так і загинули всі, крім Ноєвої родини.

Чого ж можемо навчитись з цього ми – люди XXI століття, які були на місяці, будуємо літаки і ракети, роботів та інші речі, які людям, що загинули від потопу, і не снилося. Проведімо кілька аналогій:
1) Ісус порівнював час Свого другого приходу з часом Ноя, коли люди безпечно продовжували займатися своїми справами, аж поки не прийшов потоп, незважаючи на застереження Ноя.“Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського.
Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського” (Матв.24:37-39)
2) Люди грішили тоді, і нині грішать
3) Тоді Бог закликав людей до покаяння через Ноя, нині – через Свою Церкву
4) Тоді на Землі роками стояв ковчег – нині “ковчегом” є Церква Христова, в яку можна увійти через віру, покаяння та омиття кров’ю Христовою
5) Як Ноєві могли допомагати люди, які не ввійшли в ковчег, а потонули, так і нині можуть бути люди, що вкладають у Церкву, але про особисте спасіння не дбають, і в кінці теж будуть засуджені
6) Тоді людей чекав потоп, нас потоп не чекає, але всіх чекає великий судний день
7) На ньому будуть всі люди, які коли-небудь жили на Землі (Об. 20:11-13)
8) Хто увійшов в “ковчег спасіння” буде спасенний і буде жити вічно з Богом в Царстві Його, хто відмовився, буде вкинутий назавжди в озеро огнене і буде мучений там вічно (1Iван.5:12, Дiї.4:12, Мар.16:16, Об. 20:15) можливо, хтось з живучих зараз на землі доживе до часу вилиття гніву Божого на Землю, про що звіщає книга об’явлення Івана Богослова (Апокаліпсис)
Тож, не будьмо людьми бездумними, ліниви та байдужими до власної долі, долі наших дітей, як були люди, що загинули від потопу. І поки є ще час, прикличмо Христа Ісуса в щирій молитві, щоб Він простив гріхи наші, омив душі наші кров’ю Своєю і ввів у Церкву Свою – “ковчег” спасіння. Він Сам бажає врятувати нас, але силоміць нікого спасати не буде, як і людей до потопу не спас (Еф.1:22,23, 1Тим.3:15, Євр.2:12, Об.19:7,8).
“Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!” (Iс.55:6-8).

Роман Любінський