Відпочинок на Світязі

 

З 4 по 11 серпня я мав чудову можливість відпочивати разом з дітьми Божими у хрис­тиянському таборі, який проходив у селі Світязь, що на Волині. Недалеко від села простягається озеро Сві­тязь — зелені береги, вкриті яскраво-зеленою травою та різноманіттям дерев, голубе не­бо, що віддзеркалюється у кришталево-чистій воді, сонечко над головою та легкий вітерець — вся ця краса, створена Господом, милувала око кожної людини і не залишала байдужим нікого.

Особисто для мене це був благословенний час. Я відпочив і тілом і душею. Життя у таборі, далеко від повсякденної праці та життєвих турбот, насиченого та інтенсивного ритму життя в місті, з ночівлею в палатках, в тиші та на лоні природи — вже тільки це заспокоює душу. А якщо до цього додати присутність братів та сестер у Христі та розпорядок дня (осо­бистий час з Богом, підйом, ру­ханка, сніданок, групки, вільний час, обід, вільний час, вечеря, зібрання, снек, вільний час, відбій) — це створює незабутні враження на все життя.

svitaz_5

Час життя в таборі — був чудовою нагодою ближче познайомитись один з од­ним, кра­ще зро­зумі­ти один одного, вчитися допомагати один одному, застосувати набуті зна­н­ня на прак­тиці. Тут кожен міг послужити тим даром (1Петра 4:10), який йому дав наш Отець (Як. 1:17) — проповіддю Слова, співом, на кухні, на нічному чергуванні, в розкладанні/складанні палаток, в наведенні порядку в недобудованому будинку, просто вислухати когось, навчити когось плавати і перелічувати можна ще довго.

Віль­ний час ми проводили по-різному: хтось ходив плавати на озеро, хтось — залишав­ся грати у волейбол, футбол чи інші ігри в таборі, хтось — готував нам щось смач­неньке (поварі та їх помічники), хтось — плавав на човні (у суботу таких було багате­нько, ми взяли на прокат аж 7 човнів), хтось — ловив рибу (навіть зранку, щоправда риба тут ловилася неве­лика, мак­си­мум — це окунці трохи більші за до­лоню), хтось — збирав ожину, якої там бу­ло дуже багато, причому такої ароматної, темно-синього, майже чорного кольору, зігрітої со­не­ч­ком та дуже солодкої, вона була надзвичайно чудовим інгредієнтом до наших фруктово-ягід­них компотів, приготованих поварами. Як вдяч­ність господареві території, на якій був роз­битий наш табір, ми привели до порядку двір ­ у недобудованому будинку.

svitaz_1В п’ятни­цю ми проводили єван­гелізацію: зранку — співали про Христа біля озера, з обіду — роз­бив­шись на кілька гру­пок, розносили запрошення на хрис­тия­нський фільм, який ми пока­зували вве­чері. Хоча із за­про­шених прийшла тільки одна жін­ка, і та не досиділа до кінця, я вірю, що кілька тих запро­шень, з лис-тівками про Ісуса Христа, які ми залишили запрошеним не зали­шать їхніх сердець без змін, бо Бог говорить до людей різними способами, в тому чис­лі і че­рез листівки. (Євр. 1:1-2). Також ми мали кілька розмов з місцевими жителями, в яких свід­ку­вали про Христа та Його любов.

svitaz_4

 

 

Захоплюючі краєвиди Полісся були для нас також місцем духовного збудування. Тема цього табору була “Відносини”. Основний розбір теми ми проводили по групках, хоча ця те­ма проходила червоною ниткою крізь всі проповіді, які лунали у цьому таборі. Кожна групка мала свого лідера.

 

У таборі ми розглянули такі підтеми:

  1. Відносини в світі та в церкві
    • відносини з Богом ми будуємо на основі виконання Його волі (Мр. 3:31-35)
    • Бог не забирає віруючих зі світу (Ів. 17:15)
    • нам треба позбутися близьких стосунків з невіруючими друзями (1 Кор. 15:33)
    • ми повинні будувати наші відносини з людьми через Слово Боже
  2. Розчарування віруючих
    • треба миритися з тими, проти кого ми щось маємо, якомога швидше (Мт. 5:21-24)
    • слід бути співчутливими, прощати один одного (Еф. 4:25-32)
    • сильніші повинні допомагати слабшим (Рим. 15:1-2)
    • ми повинні приймати один одного (Рим. 15:7)
  3. Самотність
    • причини самотності
      • комплекси
      • мені добре самому і мені нікого не треба (1 Ів. 1:7; 1 Пт. 2:5, 1 Ів. 3:10, 4 М. 25:17-18)
      • віртуальний світ
      • розчарування в інших
    • Слово Боже закликає нас до спільності, любові та єдності (Ів. 17:21; 1 П. 4:8-10)
  4. Любов
    • що таке любов? (1 Кор. 13:1-8)
    • звідки взяти любов? (Рим. 5:5)
    • як любити? (1 Ів. 3:18)
    • не бути байдужим до того, що відбувається довкола нас
  5. Все починається з мене
    • з людського серця виходять гріхи (Мт. 15:19; 12:33-35)
    • треба берегти своє серце (Лук. 6:45; Пр. 4:23)
    • хто в Христі — той нове створіння (2 Кор. 5:17-20)
  6. Ціль у житті
    • пізнання Христа (Фил. 3:7-8)
    • святість та непорочність перед Богом (Еф. 1:4-5)
    • нагорода високого поклику Божого (Фил. 3:13-14)

svitaz_6Крім розбору теми в групках, ми проводили загальні зібрання по вечорах у великій палатці, також двічі ми були на зібранні помісної церкви с. Світязь. На зібраннях брати висвітлювали наступні теми:

  1. Надіймось на Господа (Пс. 145:3-4; Єр. 17:5; Пс. 145:5-6)
  2. Заохочення до освячення та служіння (Євр. 3:13; Кол. 3:16)
  3. Жертовність ( Ів. 3:16; Тит. 2:13-14)
  4. Реакція на гріх брата/сестри проти нас у церкві (Мт. 18:15-17, 21-22; 1 Кор. 6:7-8; Гал. 6:1; Як. 5:19-20)
  5. Милосердя (Бут. 19:1-3, 16; Як. 3:17; Лук. 6:36)
  6. Дбаймо про добрі діла (Еф. 2:10; Тит. 2:14, 3:8)
  7. Щоб не замовкав голос, що голосить про Господа (Мт. 5:13-14; Іс. 62:6-7)
  8. Неприємні речі в житті християнина (Рим. 8:28; Йов. 1:20-22, 2:9-10; Як. 1:12)

Брат Андрій Кучеренко, який був з нами кілька днів, в своїх проповідях голосив про

  • те, що перебування з віруючими показує нам наші гріхи та помилки
  • про дорогу, на якій ми є (Псалом 1).

svitaz_7Також брат Андрій організовував час свідчень — це був благосло-венний чаc для всіх, хто там був. Бра­ти та сестри свідчили про те, як Господь знайшов їх у цьому світі та привів у свою Церкву. В той час на обличчі багатьох були сльози радості, а ім’я Господнє було прославлене за дивні діла Його любові в нашому житті! В багатьох випадках, саме, небайдужі відносини однієї лю­дини до іншої приводило до покаяння. Ці реальні історії із життя наших братів та сестер укріпили інших в довірі, вдячності, упованні та бажанні служити Господу всім серцем сво­їм. Дійсно, який люб-лячий наш Господь! Слава Йому!

Загалом, я дуже задоволений проведеним часом у цьому таборі! З нетерпінням чекаю наступного! Єдине зауваження — це додати ще одне зібрання в день, його тривалість може бути меншою, ніж тривалість вечірнього ( 1 год). Дякую всім організаторам цього табору, братам-служителям, які годували нас духовно, та поварам, які годували нас тілесно (90 людей, це як на весіллі) та всім учасникам! Слава Господу за цей відпочинок! А всім нам бажаю Божих благословінь, вірності, сили та ревності у праці на ниві Господній!

Роман Любінський, 2013
Любінський Роман, 2013 р.