Поправді

Поправді, Бог є Бог сиріт і вдів…
Ми не збагнем, чому є так на світі.
Що у окремих сім’ях без батьків
З самого малку виростають діти.

Є батько й мама навкруги в домах –
Якби там знали, що то справді значить!..
А десь не ляже батькова рука
Ніколи вже на голову дитячу.

Десь вже ніколи мама перед сном
Не поцілує й ковдрою не вкриє.
І можна лиш поплакати тайком,
Коли від болю серце заніміє.

Ми не збагнем…Ніколи не збагнем,
Аж поки не зустрінемося в небі,
Чому в житті сирітства чашу п’єм
І змочуєм слізьми вдівства постелю.

Але є Бог – Бог сиріт всіх і вдів,
Що знає все з кінця і до початку,
Який ростить із хлопчиків мужів
І заміж дочок видає, як батько,

Що береже, дає щоденний хліб
Що є і Батько, й Чоловік, і Мати
І через безліч безпросвітних діб
Веде, щоб ворог не посмів зламати.

Коли обступлять хмари навкруги
І страх, і сумнів бурями повіє,
Є Той, що поміч подає завжди
І загасити не дає надію.

Він – Бог! Він – вірний, вірний Сам Собі:
Як обіцяв, то зробить неодмінно!
Поправді, Він не забуває вдів
І сиротам дає благословіння…

Ольга Лазарук