Біоенергетика в Біблійній інтерпретації

Реферат на першій всеукраїнській нараді сенситивів-контактері
у Львівському національному університеті ім. Івана Франка
12-13 травня 2000 року

Василь Боєчко
Єпископ Церкви ХВЄ

Львів – 2000 р.

 

1. У Бога нема таємничості

При уважному читанні й дослідженні розвитку роду людського на Землі згідно Вічної Книги Біблії зауважуємо паралельний розвиток і різних наук. Вже з 4-го розділу 1 Книги Мойсея зустрічаємо розвиток гірничої справи, музичного мистецтва, будівельної індустрії (1Мс. 6), землеробства (Іс. 28:24-29), біології (Йов. 12:7-9), географії (Пс. 64:10-14, Йов. 38), зоології (Йов. 39), астрономії (Йов. 26:7-8; Ам. 5:8; Йов. 38:31-32), орнітології (Єр. 8:7, Мт. 6:26), іхтіології (Пс. 103:25-30; Лк. 5:9), гідрометеорології (Йов. 38:22-29) і багато інших. Тільки єдина відмінність перерахованих тут наук, започаткованих у Біблії, від їх колег-сучасниць полягає в тому, що всі вони інспірувалися Богом-Творцем, Ним супроводжувались й благословлялись, а сучасні науки досягають своїх відкриттів важкими й тернистими дорогами, експериментуючи й гіпотезуючи, і нерідко ігноруючи Творця. Згаданий перелік започаткованих у Біблії наук переконливо говорить, що Бог не тільки не був ніколи ворогом наук, а, навпаки, Сам їх започатковував і заохочував людей до науки. Це дуже яскраво видно хоч би із двох Біблійних текстів, які тут згадаємо:

a. “І Бог на свій образ створив людину, на образ Божий Він її створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: “Плодіться й розмножуйтесь, і наповнюйте землю, оволодівайте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим на землі!” – 1Мс. 1:27-28.

b.   Виходячи з особливо важливого становища людини у Божій світобудові, мудрий Соломон наполегливо закликає до оволодівання знаннями, до збагачення мудрістю: “Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала. Бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її. Довгість днів – у правиці її; багатство і слава – у лівиці її” – Пр. 3:13-26. “Початок премудрості – мудрість здобудь, а за весь свій маєток здобудь собі розуму! Тримай її високо – і підійме вона тебе, вшанує тебе, як ти її пригорнеш: вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!” – Пр. 4:7-9.

Із наведених тут і численних ненаведених Біблійних виразів відкривається абсолютна правда Божа щодо науки та її ролі в житті людства: Двері для мудрості і знань людських у Господа завжди відкриті широко, адже Він створив людину в образ Свій – тобто не роботом чи невільником, а приятелем Своїм і співтворцем. Уся Біблія проникнута цією святою ідеєю Божою – у Бога нема секретів від найвищого Свого творіння людини, хіба що навпаки: Господь завжди заохочував і кликав людину до плідної та чудодійної співпраці з Ним. Цю величну гуманістичну правду Божу урочисто проголосив Спаситель світу Ісус Христос: “Хто вірує в Мене, той учинить діла, які Я чиню і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця” – Ів. 14:12. Тотожних з цим у Новому Завіті є чимало виразів Христа. Ось деякі з них: “І скликав Він дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги”. – Лк. 9:1; “Ось Я дав вам владу наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, – і ніщо вам не зашкодить”. – Лк. 10:19. “А тих, хто ввірує, будуть супроводити такі ознаки: в Ім’я Моє будуть демонів виганяти, говоритимуть новими мовами, братимуть змій, коли смертодійне що вип’ють, – не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, – і добре їм буде!” – Мр. 16:17-18. “Цих дванадцятьох Ісус вислав і наказав їм: уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо одержали – дармо й давайте” – Мт. 10:5-8. Список цих благословенних Заповітів Божих можна було б ще значно продовжувати. Але і з наведених висловів Христа абсолютно ясно й зрозуміло: Господь споконвіку бажав повернути людині чудодійну силу свою. А цей великий план Божий повністю реалізував Спаситель світу Христос. Звичайно, серед численних набутих людиною проблем проблема здоров’я і звільнення від демонічних сил була і завжди залишається найактуальнішою. У Старому Завіті прерогатива вирішення цієї проблеми була виключно в руках Божих і вибраних Ним вірних пророків і священиків. Ось що про зцілення від будь-яких хвороб говорив тоді Сам Господь Бог: “Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися Заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я – Господь – Лікар твій!” – 2Мс. 15:26. Що це дійсно було так – свідоцтво цьому є ізраїльський народ, який впродовж 40-літнього подорожування з Єгипту в Ханаан-землю зовсім не користувався медициною! Навіть ужалення отруйними зміями-сарафами втрачало свою смертодійну силу завдяки простого споглядання з вірою на мідного змія, що був високо піднятий на жердині в таборі Ізраїльському – 4Мс. 21:8. Тепер стає зрозуміло, чому серед перечислених на початку цієї статті наук, до яких заохочував Сам Бог, відсутня медична наука. – А тому, що вона просто була зайвою, тоді коли все медичне забезпечення було виключно в руках Божих. Можна собі тільки уявити: Більше як 3-мільйонний народ, що подорожує 40 років по спекотній пустелі, без елементарних побутових і санітарних умов, – і ні одного лікаря, ні одної аптеки, ні одного пологового будинку! – Бо у цього народу тільки Єдиний Лікар – Господь Бог! Сьогодні дуже віддалено-приблизну картину ми можемо спостерігати відносно стоматологічної практики у скандинавів – стоматологи стають рідкісною професією, проте офтальмологи, напевно мають більше пацієнтів, ніж у будь-якій іншій країні. І це тільки тому, що і Скандінавія, як і ввесь світ, зайняла до Небесного Лікаря скептично-ігноруюче положення. Але від людського скептицизму не у Бога появляються проблеми, а в людей. А проблеми здоров’я чи невпинного скорочення чисельності людства на землі – це вже не абстрактний атеїзм чи нігілізм. Щось потрібно робити, треба шукати порятунку і виходу із ситуації. У всесвітній кризі людства до нього ніжно й доброзичливо нераз промовляв Господь Бог через Своє життєдайне Слово: “Зупиніться на дорогах ваших, та гляньте й спитайте про давні стежки, де то добра дорога, – то нею ідіть, – і знайдете мир для своєї душі! – Та вони відповіли: “Не підемо!” – І Я пророків поставив над вами, говорячи: “ Прислухайтесь до голосу сурми! – Та вони відповіли: “Не будемо прислуховуватись!” – Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними. Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід думок їхніх, бо до слів Моїх вони не прислуховувались, а Законом Моїм погордили!” – Єр. 6:16-19.

2. Прийшли проблеми і тайни

Ось при такому чудесному Господньому забезпеченні і Батьківському дбанні про долю людини вона сховалась від Божого лиця. Спровокована сатаною до гріха, людина стала все далі й далі віддалятись від лиця Господнього. Внаслідок цього вона в однаковій мірі загубила знання Божої і своєї власної природи: Бог для неї став, як неіснуючий, а її власна природа – все більш загадковою та утаємниченою. Бідна й зухвала людина створила собі власноруч тайну власного буття, яку одчайдушно і наполегливо старається розкрити, зрозуміти та облегшити своє становище. Але, на жаль, заходить все далі в глухий кут і переходить від одної проблеми до іншої, а замість старих і вивчених хвороб набуває собі нові і вкрай загадкові та фатальні.

Схована від лиця Господнього людина зі своїми численними штучними тайнами дуже нагадує стародавнього Адама, який спробував сховатись між деревами раю від лиця Всевидючого Бога-Творця: Він створив собі ілюзію небачення Бога, але зовсім не зумів позбавити Бога Його всебачення.

Ось у цій сумній ситуації повинна була народитись медицина, яка у всій своїй істоті, за весь час існування і донині оповита відповідною таємничістю.

Але поза всією недосконалістю медицини її можна без сумніву вважати законнонародженим дитям Божим, тому що і Сам Господь Бог нерідко у чудесних актах зцілення людей вживав фізичні фактори, і навіть у Тисячолітньому майбутньому царстві згадується дерево життя, листя якого – “на зцілення народів” – Об. 22:2.

Але на тому далеко не закінчились і не вирішились проблеми людського здоров’я, тому що прогресуючий гріх переніс свою отруйну і нищівну дію на всю навколишню природу. Хворою стала уся земля, яка колись служила тільки для радості й всебічного задоволення та забезпечення людини.

І знову у цій трагічній світовій ситуації над нашою планетою пролунав ще у Старому Завіті Батьківський доброзичливий голос-заклик Божий до людства: “Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, – і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зі злих своїх доріг, – то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!” – 2Хр. 7:13-14.

Але і в час своєї великої недолі народи світу залишились глухими до заклику Господнього, і в котрий раз відповіли Йому: “Не підемо й не послухаємо!”

Куди ж попрямувало людство? Якщо не за Богом, то за ким? Але сатана є настільки непопулярна істота, що навіть войовничий атеїст ніколи не бажав називати себе послідовником сатани, але гордовито-примітивно заявляв: “Я вірю тільки в розум та в себе!” Цієї нової провокації щодо людства було достатньо для сатани, щоб ще раз обманути його, але самому сховатись в тінь. А цей новітній обман виявився особливо витонченим і підступним: Він придумав для людини синтез духовності та медицини. З двох легальних, визнаних Богом і людством компонентів, він створив своє сенсаційне зілля, якому дає різні імена, які часто міняються, як колір хамелеона.

А по відношенню термінології у нього теж не виникло особливих проблем – благо, що словник іноземних слів такий обширний і малодоступний широкому загалові. У цьому “винаході” не був проігнорований і рідний національний словниковий багаж, та й ще плагійований з Біблійної термінології. Ось самі розсудімо: слово “лікар” споконвіку викликає у свідомості людей цілий ряд не дуже приємних асоціацій, як-то: біль, неприємні процедури, витрата грошей, вісник смерті і ін. Ось тут всесвітній імітатор-шарлатан подарував людям найприємніше Біблійне слово “цілитель”, та ще й “народний”, а нерідко – ще й безкоштовний. А щоб люди, не дай Бог, коли-небудь не подумали, що він ворожбит чи чорний маг, то у “цілителя” (а найбільше у “цілительок”) обов’язковим атрибутом на столі стала Біблія, хрест, свічки і… таємнича молитва. Де там простолюдині або гордому безбожному вченому чи багачеві розібратись у суті “молитви цілителя”, як їм порівняти їхню “молитву” з молитвами Христа, пророків і апостолів за зцілення чи вигнання демонів, – як їм Біблію усе життя читати ніколи, або таке читання вчені мужі вважають нижче своєї гідності!

Таким шляхом відбувається профанація медичної науки. Наукова медицина, на жаль, у цьому плагіатстві займає або нейтральну, або розгублено-вичікувальну позицію.

Але ж новітнє “цілительство” аж ніяк не розраховує на роль банкрута чи шарлатана, а тому за всяку ціну воно бореться за виграшну позицію, досягає ефекту і сенсації, а часто-густо вступає у пряме суперництво і з легальною медициною, і з Біблійною духовною практикою. Точно за таким же сценарієм, як це робили єгипетські чарівники всупереч Божому посланнику Мойсею. Точно так, як діяв Симон-ворожбит у Самарії, і набув надпочесного титула: “Він – велика сила Божа!” – Дії 8:9-11.

“Але ж ми не ворожбити і чарівники!” – скажуть новітні “цілителі”. Ми і не пророки Божі чи апостоли Христові! Звичайно ж, ми і не Гіппократові спадкоємці… Ми – нова наука, що вільно пливе між двома берегами: між науковою медициною і Біблійною силою Слова Божого і Духа Святого. А раз ми новий напрямок людського порятунку, то і термінологія у нас повинна бути новітньою: і не медичною, і не Біблійною. Ось тут нам найкращу служба послужать іноземні мови: замість Біблійно-медичного “чутливий” вживаємо латинське “sensitivus”, замість відчуття – “sensus”, загадкові, незрозумілі явища називаються “еніологічними”, “особливий” називається “extra”, духовна сила набуває назви “енергія”. Те, що апостол Павло називає “піднебесні духи злоби” (Еф. 6:12), тобто сили диявола, у новітній термінології набуло назву “космос, або космічна енергія”. Ось така реальна ситуація тільки на царині термінології. І було б великою помилкою це явище вважати випадковим або короткочасним. Воно є малою прелюдією до великого світового обману через зловіщу особу Антихриста, про якого так часто попереджує людство Біблія.

Але людям потрібний хоч який-небудь порятунок, коли вони опинились далеко від Бога і спроневірились у медицині, або неспроможні скористатись її послугами. Про це ясно попереджує апостол Павло: “І за це пошле їм Бог дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у правду, але полюбив неправду” – 2Сол. 2:11-12.

3. Біоенергетика із двох джерел

Тепер настала пора визначити Біблійну концепцію поняття “біоенергетика”. У попередньому розділі вже доведено, що, говорячи про ці новітні напрямки в науці та практиці, маємо справу із синтезом медицини і спіритизму, і відповідно таку ж термінологію. Мета ж даного дослідження, – вияснити Біблійний статус біоенергетики, а тому будемо слугуватись тільки Біблійною термінологією.

У розмові з самарянкою Христос, дав точне визначення поняттю “Бог” і способу служіння Йому: “Бог є Дух, і ті що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятися” – Ів.4:24. А у 1-Книзі Мойсея так же ясно сказано про створення Богом людини та про її склад: ”І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею” – 1Мс. 2:1.

Сатана теж у Біблії названий неодноразово “духом злоби”, “духом обману”, “обманщик”, “грабіжником і убийником” і ін. (Еф. 6:12; 1Цар. 22:22; Ів.8:44)

Тому людина знаходиться завжди поміж цими двома могутніми духовними силами – між Богом і сатаною. А оскільки людина створена із двох субстанцій – матеріальної і духовної, то її інспірація може походити тільки з одного з цих джерел, – вакуум або одночасна інспірація з обох джерел недопустимі. Людина є своєрідним акумулятором духовної сили, тільки питання в тому, з яким із двох джерел вона з’єднана? З попереднього дослідження однозначно зрозуміло: Бог не тільки створив людину сенситивною чи сенсорною, а, що більше – від дня створення, всіляко заохочував і нині заохочує людину до активної діяльності її у сфері надприродній, причому без жодної загадковості. Через усю Біблію золотою ниткою проходить ідея і практика чудотворності, до якої Бог завжди бажав залучити якнайширше коло звичайних, неутаємниченних людей. Тільки у Біблії – своя термінологія, там нема незрозумілих і магічних слів та виразів, там існує проста формула: Надприродна, чудодійна сила надається будь-якій людині, яка керована Духом Святим і яка живе праведним життям у згоді з Господом згідно Його святих заповідей. Для прикладу – із Старого Завіту досить згадати один епізод з життя “Боговидця” Мойсея: Спочатку всі духовні та суспільні справи Ізраїля веде він один. Його тесть – язичник радить йому розширити таку діяльність, поклавши відповідальність на 70-х старійшин. Бог абсолютно схвалює таку ініціативу: бере від духа Мойсея і передає його 70-м старійшинам. Але у цей урочистий момент Мойсей вголос висловлює своє бажання про наповнення Духом Святим усього ізраїльського народу. “О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!” – 4Мс. 11:25-29. І це бажання було до вподоби Господу. Божий план про всенародне злиття сили Духа Святого особливо яскраво виражений у пророка Йоіла: “І буде потому, – виллю Я Духа Свого не кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й дочки ваші, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші будуть бачити видіння. І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого”. – Йоіл 3:1-2.

Але якщо у часи Старого Завіту чудодійна практика була прерогативою окремих Божих пророків, то у Новому Завіті ласка Духа Святого з його чудодійними властивостями стала доступна для “всіх далеких, кого покличе Господь Бог” – згідно проповіді ап.Петро в день П’ятитесятниці (Дії 2). Описом чудесних діянь Духа Святого через апостолів та учнів Христових наповнена вся Книга Дій святих апостолів.

Але ще задовго до Дня П’ятидесятниці, Христос, посилаючи Своїх учнів на проповідь Євангелії, чудодійну практику поставив їм в обов’язок, як невід’ємний елемент їхньої діяльності. Про це вже була мова раніше. Варто тільки задуматись: проповідь Євангелії і воскрешання мертвих Христом розглядалось, як одне ціле! Апостоли сприйняли цей фантастичний наказ Христа спокійно і зрозуміло, – і тут же ввійшли у чудотворну практику.

Але тут варто звернути особливу увагу на одну важливу деталь: серед усіх чудес, роблених апостолами, вони були в особливому захопленні від одного – “Господи! Навіть демони коряться нам у Імя Твоє!” – Лк. 10:17. На цей радісний вигук апостолів чуємо урочисту заяву Христа: “Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка. Ось Я даю вам владу наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, – і ніщо вам не зашкодить!” – Лк. 10:18-19.

Чому Христос та апостоли на перемогу над сатаною звертали таку особливу увагу? Чому на цьому особливо акцентуємо ми сьогодні? Чому одержимі демонічними силами першими виявляли Христа і чому чарівники та ворожбити чинили найлютіший спротив діяльності апостолів? На всі ці питання є тільки одна відповідь: Тільки сатана стався єдиною причиною всіх нещасть роду людського – від окремих хвороб до повного божевілля. Згідно передбачення Божого ще в Едемі сатана споконвіку “жалив людство в п’яту,” тобто причиняв йому численні біди й негаразди. Але у Христі та Його Церкві він бачив свого могильника, який “зітре йому голову” – 1Мс. 3:15.

Виходячи з вищесказаного, маємо чіткий Біблійний взірець практики чудотворіння: така надприродна сила надається тільки через Духа Святого особам праведним і освяченим Словом Божим (Ів. 15:7). Освячення Словом Божим означає постійне перебування людини під дією авторитету Слова Божого, яке робить людину недоторканою зі сторони диявола, і яке надає цій людині Божественне право наступати на всі демонічні сили і перемагати їх. А з перемогою над силою сатани неодмінно приходить чудесне визволення від хвороб та різних фізичних і духовних проблем будь-якої людини. Ось чому Спаситель найперше сповіщає своїм учням про їхнє право і владу перемагати всяку сатанинську силу. Ось чому так раділи апостоли, коли на ділі переконалися, що і “демони їм підкоряються!”

Тому-то Біблія абсолютно відкидає будь-який синтез сили Духа Святого з тими чи іншими формами окультизму. Більше того, Біблія, поважаючи і схвалюючи медичну науку, в той же час не допускає поєднання чудодійності Духа Святого з медичною практикою. А це означає, що кожний побожний лікар має повне право (і повинен) молитися про успіх своєї медичної практики, але людині, яка зціляє хворих, чи чинить чудеса силою Святого Духа, зовсім не потрібно бути медиком і знати фізіологію людського тіла. Адже слово Христа «покладуть руки на хворих – і вони будуть здорові» (Мр. 16:18) не означають, що руки необхідно класти якраз на хворе місце. Як правило, людина, яка в силі Духа Святого молиться за хворого, торкається легким дотиком голови хворого. І цього достатньо! Так само на голову намащується єлей, коли хворий кличе пресвітера Церкви для молитви про його зцілення (Як. 5:14).

Чому? Тому, що Божа людина твердо знає, що не дотик її рук або сила олії зціляє хворого, а сила Духа Святого, якою вона наповнена. А Духу Святому зовсім не потрібна будь-яка фізична допомога. Новий Завіт подає нам численні приклади зцілень і чудотворінь Христових, при яких фізичний контакт був повністю відсутній. Серед них – одне з найбільших чудес Христа – воскресіння Лазаря. Це чудо сталося тільки від голосу Христа: “Лазарю, вийди сюди!” (Ів. 11).

Але численні зцілення, чудеса та вигнання демонів творилися тільки від слів Христа. Таку ж саму практику продовжували й апостоли. А причина і корінь цих дивних явищ дуже проста: Христос був втіленим Словом Божим, в Якому міститься вся чудодійність і надприродність. У цю ж сферу чудотворного Слова Божого були занурені також і апостоли. Така ж можливість дана і кожній чесній та відродженій віруючій людині.

У 106-му псалмі маємо чудовий приклад порятунку і чудодіяння силою Слова Божого: “Ті, що перебували в темряві та в смертній тіні, то в’язні біди та заліза, бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього. Але в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх, – Він послав Своє Слово та й уздоровив їх, і врятував їх з їхньої хвороби!” – Пс. 106:10-20.

Тепер неважко побачити суттєвий водорозділ між біоенергетикою Біблійною і небіблійною, між чудесами та зціленнями від Духа Святого і через контактерів-сенситивів.

Приймімо це неупереджене порівняння без образи чи докору. Ось основні відмінності між діями Духа Святого і сенситива:

  1. Сенситив має “своє” біополе, тоді як глибоко віруюча людина вважає себе тільки провідником цілющої сили Духа Святого, дарованого їй ласкою Божою і діяльною тільки при умові праведного і чистого її життя.
  2. Сенсорність і біоенергетика завжди в атмосфері таємничості, тоді як у Духа Святого – повна гласність.
  3. Екстрасенсорика обходить стороною поняття – Слово Боже, Дух Святий, покаяння, навернення до Христа і Його живої Церкви, тоді як у Біблійного цілителя ці поняття є єдиним засобом до досягнення мети.
  4. Народні цілителі свою практику ведуть поза Церквою Христовою, тоді як люди, наповнені Духом Святим, вважають себе живою клітиною Тіла Христового – Церкви, яку збудував Христос, і яку пекельні ворота не подужають (Мт. 16).

Підходячи до закінчення викладу Біблійної інтерпретації біоенергетики, сенсорики і “народного цілительства” мусимо по-справедливості розділити людей, зайнятих у цих сферах, на 2 категорії:

  1. Серйозних і талановитих вчених, які через аналіз та глибоке дослідження творіння Божого входять у дивовижний світ одухотвореної Божої природи і бачать у ній безкрайні можливості для порятунку роду людського.
  2. Перефарбовані і загримовані під сучасну (а краще – іномовну) термінологію чарівники і ворожбити, служителі білої і чорної магії, скриті сатаністи і примітивні лженаукові шарлатани.

Між ними ніколи не може бути тотожності! І горе вченим-еніологам, які думають, що друга категорія є практикуючими діячами їхньої галузі науки. Біблія всіляко заохочує мудрих людей досліджувати тайни Божої світобудови і використовувати ці доробки на благо людства. Але в той же час Біблія від початку і до кінця абсолютно засуджує окультизм у будь-яких проявах і застерігає людей від будь-якого спілкування із служителями чародійних сил (чи пак – екстрасенсорних) – 3Мс. 19:31; 3Мс. 20:6-8, 27; 2Мс. 22:17; 5Мс. 18:10-13;Іс. 8:19-20.

Для вчених-еніологів апостол Павло дає добру і благословенну пораду і застереження: “Бо гнів Божий з’являється на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою, тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об’явив. Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання. Бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більше, ніж Творцеві, що навіки благословенний” – Рим. 1:18-25.

Кожний порядний вчений-дослідник, який досліджує Боже творіння, не може не прийти до пізнання Творця, а пізнавши Його, визнати Його власним Богом і Спасителем, а потім повною мірою черпати з бездонного колодязя Божої мудрості і від Його чудес – та приносити людям. Про таких вчених Сам Ісус Христос сказав так: “Тому кожен книжник, що навчений про царство Небесне, подібний до того господаря, що зі скарбниці своєї виносить нове і старе” – Мт. 8:52.

Такий віруючий в Бога вчений одержує величні права і можливості зі скарбів Божих і має всі можливості продовжувати славну працю своїх древніх попередників – Мойсея, Йосифа, Ездри, Даниїла, ап. Павла, лікаря-євангелиста Луки і ін. В іншому випадку – зарозумілих і безбожних вчених чекає участь, описана у вищенаведеному уривку Послання ап. Павла до римлян.

Вчений, який відкрив глибинні тайни Божої світобудови і не знає дороги до розумної реалізації свого відкриття, тому що не вірить Богу та Його Слову, стає не благословінням для людства, а великим нещастям і прокляттям. Досить згадати хоч би Альфреда Нобеля, Ейнштейна, Тейлора, подружжя Кюрі, Сахарова та ін.

Кожний вчений, а еніолог зокрема, повинен пам’ятати застереження Ісуса Христа: “Кому багато дано, від того ще більше жадатимуть” – Мт. 12:48.

А для чарівників-екстрасенсів (навіть якщо вони вже під черговою новітною назвою “сенситивів”) – особлива позиція Божа: Або назавжди розірвати зв’язки з дияволом і покаятись – так, як каялись колись ефеські чарівники, прилюдно спалюючи на міському майдані свої чарівничі книги (Дії 19) – або чекати на справедливий і невідворотний Суд Божий.

Ми живемо в історичній добі всесвітнього занепаду моральності, розбещеності і вседозволеності, перед якими здригнулись би Содома і Гоморра. Нетривкість подружнього життя, пораження алкоголізмом і наркотиком, содомізм і сатанізм – все більше і ширше захоплюють широкі маси людей у зловіщий невід окультизму, в якому і вчений, і простолюдина, багатий і бідний шукають порятунку, забуваючи про повну ілюзорність і трагічність таких пошуків. Адже свідомо й зухвало скривджена і поранена сатаною людина йде за порятунком до свого ката та губителя.

Тому час схаменутись, повернутись лицем до Творця Вседержителя, і набути Його силу і авторитет – на добро собі та всьому довкіллю. Пора всім людям, що досліджують природу світу – Божого дому – стати не тільки співробітниками з Богом-Творцем, а гідними Його синами і дочками. Ось як про це говорить Сам Бог: “Переможець успадкує все, і Я буду для нього Богом, а він буде Мені за сина! А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, – їхня частина в озері, що горить вогнем та сіркою, а це – друга смерть!” – Об. 21:7-8.

“Бо кожен, хто народився від Бога, перемагає світ. А це перемога, що світ перемогла, – віра наша!” – 1Ів. 5:4.

У Бозі – наш єдиний шанс! Іншого людству не дано.