Навчись у природи

Споконвіку Господь Бог всілякими способами рятував людство, обдаровував його численними дарами, навіть у часи найбільшого його відступництва, – але при тому вчив людину одного: – умій бути вдячним і не забувай милостей Господніх. З цього Божого принципу й походить старозавітнє Свято П’ятидесятниці – день подяки ізраїльського народу за зібраний урожай, день «останнього снопа». Ця Господня постанова описана у 23-му розділі 3 Книги Мойсея. Для віруючих людей Нового Завіту це свято має подвійне значення: як величне свято в пам’ять про зіслання Духа Святого на учнів і послідовників Христових у цей день, і як день подяки Господу за зрощений Ним і зібраний нами урожай.

За постановою Божою перед лицем Господа у цей день ізраїльтяни приносили «квасні хліби з осель їхніх». В порівнянні з прісним хлібом свята Пасхи і інших жертвоприношень на жертівник Божий «квасні хліби» завжди дещо дивують читачів Біблії. А суть ось у чому: безквасний хліб, як символ непорочної жертви Христа в майбутньому, означав ціну подарованого Господом добробуту людству, щоб життя його знову стало смачним і ситим (у матеріальному розумінні присутність квасу означала смак і приємність їжі; у духовному – гріх). Тому Божа ідея цих свят була така: у день подяки несіть перед Господа свою натуральність, смачну їжу; ідіть до Господа такими, якими ви є в оселях ваших, щоб жертва непорочного пасхального Ягняти Ісуса Христа назавжди звільнила вас від влади гріха, а Дух Святий знову підняв вас до рівня Творця.

Ось чому на свято Жнив, нашої подяки Господу за життя і хліб щоденний,ми несемо у християнські храми те, що найкраще, що найкрасивіше, найсмачніше. Кладемо молитовно перед лице Господнє навіть екзотичні плоди тропіків, – і не вважаємо це тільки виставкою, але у цю прекрасну експозицію вкладаємо радість і сум нашого буття. Радіємо з того, що маємо, і сумуємо про те,що втратили. Вдячно молимось про наше нерадісне сьогодення і, як євреї біля «стіни плачу» в Єрусалимі, оплакуємо загублені і зневажені нами Господні благословіння.

Живучи напівголодним та злиденним життям на родючих землях України, побожні люди сьогодні приходять до одного висновку: Господь покинув наш край, відвернувся від нас за наші провини, наша земля стогне під прокляттям Божим. І в цьому не помиляємось. Хіба що в одному: забуваємо, що гріх едемських першожителів Адама і Єви спричинився до загального прокляття усієї нашої планети Земля (1 Мс. 3:17-19). Але Боже прокляття не має нічого подібного до людського. Навіть караючи людину, Господь дає їй неодмінний шанс до виживання і навіть розквіту при єдиній умові: якщо людина чи народ усвідомить свої гріхи і покається перед Всевишнім.

Тому, чи то в Єгипетській, чи Вавілонській, чи іншій якій неволі, Господь Бог проявляв особливе дбання за непокірний та бунтівний народ; а у Вавілоні навіть заповідав ізраїльським вигнанцям насаджувати виноградники, будувати доми і розмножуватись (Єр. 29:4-14).

У час великого боговідступництва для Божого милосердя, помилування й порятунку достатньо хоч часткового, хоч незначного покаяння покараного народу, хоч не загальнонародної молитви і визнання вчинених гріхів. Як тут не згадати покаянної молитви-сповіді праведного і чистого Даниїла за скоєні гріхи його народу?(Дан.9). І така молитва була вислухана, і порятунок для його народу прийшов!

Тільки Суддя Праведний оцінить і розсудить, чиї гріхи важчі: жителів України, чи США, Ісландії, Німеччини,Фінляндії або жителів Колими чи Чукотки. Але я своїми очима бачив дивні і розумом неосяжні явища у згаданих країнах та народах. Я до сліз дивувався велетенським овочам і фруктам американських пустель штату Вашінгтон; я бачив соковиті мирні й теплі пасовища Ісландії 3-го січня безчисленними стадами корів; у надзвичайно проблематичний 1998-ий рік руді і білі землі Німеччини дали врожай пшениці по 85 ц. з гектару; у зоні вічної мерзлоти сумнозвісної Колими цілий рік функціонує відомий далеко за межами краю курорт мінеральних гарячих джерел. А бухта Берінговська на Чукотці дає притулок і райський відпочинок мільйонам перелітних птахів на знаменитих «пташиних базарах».

Що це? Божа несправедливість, чи наша байдужість до Його справедливості й правосуддя? Безумовно – друге. І висновок тут дуже простий: Бог готовий зберегти, врятувати і благословити будь-який народ на проклятій Ним землі через хоч часткове покаяння і чинення діл справедливості. Але наш народ не має в чому каятись. Він щоденно, щохвилинно покриває свою рідну землю все новими й новими прокляттями: проклинає свою худобу, свого ближнього, свою дитину, свого президента, церква проклинає церкву, священик – священика, ситий грабує голодного, багатий тисне бідного. А все це змушує милосердного Бога відвертатись від зухвалого й зарозумілого народу. В контраст нашій «цивілізації» за багато днів подорожування по Чукотці я не чув ні одного лайливого слова туземців ( хіба-що прибулих з «великої землі» в аеропорту Анадир). Я своїми очима бачив у садах і на плантаціях пустелі штату Вашінгтон кожне десяте дерево і кожну 10-ту частину поля з незібраним урожаєм – згідно заповіді Господньої – для бідного і захожого. Ось як просто відкривається таємничий сейф наших негараздів. Ось яка проста й коротка дорога до нашого достатку навіть на проклятій Богом землі.

Апостол Павло заявляє: «Бо знаємо, що все створіння разом зітхає й разом мучиться аж досі» (Рим. 8:22). О, якби вміла заговорити земля, птаство піднебесне, скотина й риби водних просторів! Вони неодмінно розказали б Всевишньому про тяжкі злочини їхнього господаря – людства – над ними, про страхітливі прокляття людські та руїну Божого творіння Божого його безбожним управителем.

Тому-то мудрий Йов кличе грішне людство на розмову з безгласним творінням Божим, коли людина втратила здатність говорити із своїм Творцем:

«Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість. Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? Чи ж не вухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу? Мудрість у старших, бо довгість днів – розум. Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум. Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений. Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть. В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду. Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів, Він розв’язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна. Він провадить священиків босо, і потужних повалює, Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність. На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює. Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло. Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю. Відіймає Він розум в народних голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі, вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п’яного!» ( Йов. 12: 7-25).

А після жахливих спустошень повенями нашого сонячного Закарпаття і більшості країн Європи страхітливих смерчів у Центральній Америці,чи і надалі залишимось безумними ігнорантами попередження Божого (Йов. 12:14-15)?

А тому навіть в часи справедливих судів Божих на Землі у Господа Бога є чудова програма захисту побожних,чесних і покаяних людей, так, щоб і волосина не впала з їхньої голови.

Подумаймо про це глибоко.

Боєчко В. 1998р.