Нехай святий освячується ще

Нехай святий освячується ще
Через нелегке іспиту горнило,
Через удачі, що рясним дощем
Оросять, та не згасять його сили,

Через принаду, що вогнем пече
Й нашіптує зректися первородства.
Святий нехай освячується ще
Високим духом, повним благородства.

Святити треба Бога у душі –
В оселях храму, серцем що зоветься.
Хто прагне до освяти, не грішить,
Бо Господа побачать чисті серцем.

Без вади тіла, духа і душі –
В обійми теплі голубого неба…
Нехай святий до святості спішить –
І, певно, щастя більшого не треба.

Крізь радість днів і через сум ночей,
Пісні і плач, і молитви гарячі.
Нехай святий освячується ще –
Без святості ми Бога не побачим.

Володимир Сад