Несе мене доля

Несе мене доля від горя до горя,
Як човен розбитий в бурхливому морі;

Останні зусилля, остання надія,
Безодня ось-ось мною оволодіє,

І в відчай смертельний душа поринає…
Та тільки на Господа віра тримає,

Що в бурю Він тиху молитву почує
Й мене, як Петра-маловіра, врятує.

І вітер в мить стихне, і змиряться хвилі,
Й засвітяться знову дні світлі й щасливі…

Будь милостивим і до мене, мій Боже,
Бо в світі ніхто мені не допоможе;

Від болі самотності, зрадництва муки
Візьми в Свої сильні Божественні руки!

Яків Бузинний, 2002 р.