По Слову Божому

Маю на серці свідчити про своє зцілення згідно Слова Божого. Гадаю, це надто актуально в наш час, коли пересічна людина за браком коштів не може отримати повноцінної медичної допомоги.

Олександр ІндикЗцілення колись і тепер звершалось, і звершається «по вірі вашій». Навіть Господь не міг зціляти невіруючих, про що неодноразово зустрічаємо в Євангеліях.

Слово Боже має обітниці  й приклади для народу Божого, але коли їх або не знають. Або не довіряють Богові, або ж коли віра мертва, то не має й плоду.

Коли віримо ,маємо й діяти по вірі. Практикуючи ж Слово, ми розвиваємо віру. Певно. Що віра не спасає і не зцілює – це робить Бог! Ісус Христос, перед тим, як зцілити  говорив хворим, що прощаються їм їхні гріхи.

Згідно Слова Божого існують різні способи зцілення хворих. Це й молитва віри з постом, молитва Церкви, молитва з покладенням рук на хворого, а також зцілення під час причастя до тіла і крові Христа, та інші.

Всі ці способи практикуються в нашій місцевій Церкві, яка намагається притримуватись повної євангельської віри. Ми є свідками, як милостивий Господь відповідає на молитви праведників про зцілення і оздоровлення хворих, але на жаль, ці чудесні Божу дари не завжди озвучують ч фіксують у Церкві,щоб у такий спосіб зростала наша віра, і духовно збудовувалось наше зібрання.

Я ж бажаю засвідчити, як Господь по Своїй благодаті, не по наших заслугах, оздоровляє і зціляє ще й у такий спосіб, як записано в соборному посланні ап. Якова: «Чи хто нездужає між вами,нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в Ім’я Господнє. І молитва віри зцілить хворого, і підійме його Господь, а коли гріхи вчинив, то простяться йому»(Як. 5:14-15). Так робили учні Христа: «…намазуючи оливою багатьох хворих, зціляли»(Мк. 6:13).

Роблять так і в нашій громаді. Практикуємо це й на дітях, коли є потреба. А Бог Своєму Слову вірний, коли виконуються вищезгадані умови. Він зціляє всяку недугу і всіляку неміч у людей, але до того часу. Коли обітниці Божі на зцілення і оздоровлення не вкореняться в нашому розумі і дусі, ми не зможемо підійти до зцілення з роздвоєними думками, сумнівами та ваганнями (Ів.15:17).

І навіть тоді, коли здоровий глузд із людською логікою говорить нам інше ніж Слово Боже, треба у своїй практиці покладатись все таки на те, що говорить Бог. Благодать господа буде зціляти. Зцілення відбудеться відразу, може до остаточного зцілення потрібен буде деякий час, треба пам’ятати слова Ісуса: «Тільки вір!»(Мк.5:36).

Людській природі притаманні сумніви,недовіра так само, як і сліпа віра, усі ці чинники можуть стримувати процес зцілення. Тому треба більше знань із Святого Писання, а також знань, досвіду інших людей, які перебувають в апостольській науці. Тоді треба молитись: «Вірую Господи, – поможи недовірству моєму!»(Мк. 9:24). Ми іноді не знаємо причин,але з причин,відомих тільки Богу, не завжди той,хто просить отримує фізичне зцілення. Господь може випробовувати нашу віру. Грішника Бог, як правило, не слухає. Тож треба згадати, а якщо пам’ятаємо про певний гріх, то треба передовсім покаятися, і попросити в Бога, а також того, кого скривдили – прощення.

На початку липня 2005 року напередодні Євхаристії я й моя дружина Оксана, звернулися до пастора В.Боєчка, щоб над нами після зібрання  звершили молитву з оливо помазанням, бо я багато років страждав на хворобу судин ніг, а дружина вже обговорювала можливість хірургічного втручання в її сонну артерію на шиї.  Коли прийшли на євхаристійне зібрання, були готові, щоб пастор звершив над нами молитву з оливопомазанням і покладанням на нас рук. Ми заборонили всякому страху і невір’ю діяти в нашому духовному житті. Під час євхаристії мали сповідь, покаялися в гріхах, і провинах, маючи мир із нашим оточенням, і Богом, і тому відчували свободу в наших серцях. Я тоді дав обітницю Богу свідчити про Його милість до мене і для Його слави.

Після молитви пресвітера через оливо помазання я став очікувати покращання   фізичного стану, але суб’єктивно став відчувати різке погіршення, бо почались інтенсивні  і дуже неприємні болі в ногах. Таких больових відчуттів я ще не мав.

Так минула перша декада липня, а потім і друга. Послугами медицини я не користувався, і фізичний стан ніг об’єктивно не покращувався.

У мене вже була думка: про що я буду свідчити для духовної  збудови  Церкви, яка також молилася за наше зцілення? Тоді десь, краєм вуха, я почув такі слова: «Коли Господь робить операцію, то теж буває дуже болісне відчуття!»

Я вхопився за цю рятівну думку, і вже не став тривожитись хворобою, і цілковито довірився Богові. Проминула ще одна декада липня, потім проминув серпень, я й забув про хворобу, бо у вересні вже працював фізично на збиранні врожаю і не відчував болю, і нічого вже мені не нагадувало про хворобу. До цього часу не відчуваю жодних симптомів хвороби. Біль зник. Слава Богу, Алілуя!

Господь вислухав молитви і відповів на них зціленням, і оздоровленням мене і дружини. Коли вона повторно звернулася до судинного хірурга, той не став наполягати на проведенні операції на сонних артеріях, бо й у дружини зникли симптоми хвороби, які їй довгий час докучали, впливаючи на зір, на вестибулярний апарат (похитувало) і загалом на її фізичний стан. Самопочуття покращилось.

Господь і раніше багато разів проявляв свою милість до нас, про що могли б багато свідчити. Не медицина допомагала мені в різні періоди життя позбутись цукрового діабету, чи гіпертонії. Аналізи крові та вимір тиску за останні роки підтверджують ці мої твердження,мене зняли з диспансерного обліку в поліклініці.   Амінь.

Олександр Індик