Предтечі антихриста

Реферат у Львівському національному
університеті ім. І. Франка
10 квітня 2001 року

Василь Боєчко
Єпископ Церкви ХВЄ

Львів – 2001 р.

 

1. Головне застереження

Напередодні хресних страждань Ісуса Христа, Його учні запитали Його: “Скажи нам коли це буде? І який знак Твого приходу й кінця світу?” На це Спаситель дав відповідь: “Бережіться, щоб хто не обманув вас: Бо багато прийдуть в Імя Моє, кажучи: Я – Христос. І зведуть вони багатьох. І будете чути про війни та чутки воєнні. Бо встане народ на народ і царство на царство, буде голод, епідемії і землетруси по різних місцях… Бо появляться лжехристи та лжепророки й даватимуть великі ознаки й чуда, щоб, коли можна, звести й вибраних”. – Мт. 24:3-25.

Ці застереження Господні можна об’єднати у три головні явища останніх днів життя людства на землі: насильство, стихії та духовний обман. Але оскільки всі фізичні негативи виростають виключно на ґрунті духовних деформацій, тому-то Божественний Учитель загрозу духовного обману людства поставив на перший план.

Спаситель знав, що духовно зрілих, з іскрою Божою в серцях християн обманути неможливо; але Він всевидющим зором бачив велику зневагу людства відносно Його науки і застережень, а тому воно буде потенційною жертвою духовних обманщиків. Ще при урочистому Своєму в’їзді до Єрусалиму в Квітну Неділю Христос оплакував долю цього колись славетного міста через його духовне запаморочення та згубну гординю. Про довжелезний і зловіщий ланцюг трагічної історії ізраїльського народу Христос із сумом сповіщав: “Я прийшов в Ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене. Коли ж інший прийде в імя своє, того приймете.” – Ів. 5:43.

2. До кого йдуть лжехристи?

Христос приніс на землю родові людському найвищі взірці моральності, гуманізму та високої культури спілкування та побудови суспільних відносин. Вплив особи і Духа Христового на кожну пересічну людину особливо яскраво простежується в час Його суду римським намісником Пилатом. З однієї сторони: у свідомості та діях гордого язичницького чиновника воскресли риси справжнього людинолюбства та справедливості. Бо ж тільки сила Божа могла спонукати Пилата робити такі сміливі заяви перед знавіснілою юрбою: “Оце людина!”, “Не знаходжу в Ньому вини”, “Царя вашого хіба розіпну?”, “Він – Цар юдейський” (Ів. 19). Але з другого боку – фанатичний і некерований юдейський народ: У сліпій ненависті ці “ревні патріоти свого краю”, які вчора злісно наступали на Месію в питанні сплати податків імператорові, ‑ сьогодні безумно скандують: “Не маємо царя, окрім кесаря!” – Ів. 19:15.

Ось яка мінлива та зрадлива природа безбожного народу! Гординя завжди короткозора та шкідлива для самого її носія. Так було з ізраїльським народом, коли з їхнього національного дому був вигнаний Христос, а на Його законне місце прийшли спочатку лжемесії різний мастей, а за ними безпощадні римські загарбники, які матеріалізували їхній безумний засуд самим собі: “Кров Його на нас і на дітях наших!” – Мт. 27:25.

Криваве жниво війни 66-70 рр. було вражаюче: 1.360.000 вбитих і біля 200.000 розп’ятих на хрестах!

Але ізраїльська трагедія була тільки прелюдією до всесвітньої трагедії, яку людству несе антихрист. Сьогодні так званий “християнський світ” далеко дальше пішов у своєму боговідступництві, ніж стародавній ізраїльський народ, а тому масштаби останньої трагедії людства будуть незрівнянними з тими стародавніми. Причину цього яскраво окреслює апостол Павло: “А тоді відкриється беззаконник, якого Господь убє Духом уст Своїх і знищить явленням приходу Свого. Такого беззаконника прихід буде сатанинською силою, з усякою потугою і ознаками й чудесами обману, і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любові правди не прийняли, щоб спастися їм. І за те пошле їм Бог дію підступу, щоб вони вірували неправді, та прийняли суд усі, хто не вірив правді, а кохавсь у неправді” – 2Сол. 2:8-12.

У цьому тексті змальована широка картина появи антихриста, його кінець та походження його послідовників.

А головний акцент у цьому пророчому застереженні: Нахил людей до неправди фальшивих вчителів та забуття й зневага правди Божої. Знаючи оцей виграшний варіант, всесвітній обманщик людства сатана ще з еденського раю повів безкомпромісну конфронтацію проти Бога, посіявши спочатку сумнів у людських серцях запитанням “А чи справді?”, а потім повівши людей за собою під прапором відкритої непокори Богові: “Ні, не вмрете!”

А коли людина втрачає здатність відрізняти добро від зла, правду від неправди, ‑ тоді вона стає покірним знаряддям у руках сатани, навіть коли явно бачить наслідки і плоди своєї непокори Богові. Таких людей у світі, на жаль, є переважна більшість.

3. Чи важко стати антихристом?

Коли мова йде про лжехристів та лжепророків, то розуміється період у житті людства, коли йде активна підготовка до прийняття ним антихриста. Але лжехристи і антихристи діють в абсолютно однаковому дусі. Їхня головна мета: спотворити вчення Христа, відвернути від Нього людську увагу, а потім узурпувати місце Бога для всіх народів. А засіб їхній до досягнення своєї ганебної мети – злісний обман і неправда! Тому-то Спаситель на першому місці у застереженні щодо останнього часу поставив: “Стережіться, щоб вас хто не обманув!” – Мт. 24:4.

Святий апостол Іван нагадує про прихід антихриста у множині: “Діти, остання година настала; і як чули ви, що антихрист прийде, а тепер багато антихристів появилось, то з того пізнаємо, що остання година. З-поміж нас вони вийшли, та нашими не були.” 1Ів. 2:18, 19.

Отже, у програмі антихриста точно так, як у спорті: Спочатку багато відбіркових команд, а в кінці – одна команда-чемпіон. Антихрист теж скрупульозно веде відбір серед своїх агентів, аж поки сам не узурпує всю світову владу.

Треба добре пам’ятати одну найхарактернішу ознаку лжехристів і антихристів: Вони – не атеїсти! Вони доповнюють, очищають, синтезують Христа, ‑ аж поки зовсім Його не відкинуть і не заволодіють обдуреними ними народами.

Отже, одним із таких кандидатів на антихристове крісло виявився звичайний кубанський хлопець Сергій-Віссаріон-лжехристос. Він теж вийшов з-поміж нас, тобто з лона російської православної Церкви. Був посереднім малярем-іконописцем, але невдача у створенні “нерукотворних образів” і втрата грошей стимулювали вибух його затаєних амбіцій, ‑ і він зрозумів, що його зоряний час настав, бо навіть природа його наділила деякою подібністю з відомим з образів “ликом Спасителя”.

Але найголовніший аргумент новоявленого лжехриста – розрахунок на глибоку духовну неосвіченість наших народів і на дієвість принципу: “На кожного мудреця є доволі простаків”.

А щодо прихильників і послідовників, то у наш пострадянський час духовної порожнечі та нігілізму проблеми зовсім не було. А оскільки у заможних людей особливий духовний вакуум, то і матеріальні справи у новітнього сибірського “месії” теж пішли непогано, що й забезпечило йому можливість об’їхати більше півсвіта і видати сумбурну і у вищій мірі туманну книгу “Последний Завет”.

Чесно кажучи, така сумнівна і вкрай небезпечна для людей особа як Сергій-Вісссаріон зовсім не заслуговує найменшої честі, щоб читати таку книгу, а тим більше, ‑ рецензувати.

Але хоч деякі зауваження до її змісту й суті хочеться зробити виключно задля тих людей, які дали себе обдурити себе цим лжемісією.

Найперше, книга не може претендувати на роль якогось оригінального твору Віссаріона, бо 700 її сторінок – це щоденник, чи своєрідний літопис його апологета Вадима – “Повествование от Вадима”.

По-друге: Всі вислови Віссаріона – це суцільний конгломерат різних вичитаних авторів, або дуже невдалий їх синтез.

Там немає нічого оригінального, крім наполегливого затуманення свідомості читача своєю особою та неприкритого бажання привернути до себе увагу.

По-третє: Вперто і безпрецедентно відкидаючи Особу Христа-Спасителя, Віссаріон грубо і вкрай невдало плагіює уривки вчення Христа, виявляючи при тому повне невігластво своє у знанні Слова Божого. Але на цьому святокрадстві обманщик не зупинився, ‑ на останніх сторінках книги він дав волю своїй хворобливій фантазії, зліплюючи незграбні і богозневажні апокрифи, посягаючи своїм брудним писанням на вічний авторитет і неповторну глибину й оригінальність Біблії.

По-четверте: Називаючи себе Словом Божим, обманщик не зумів привести на 1000 сторінках книги хоч би одного приклада, як це Слово було втілено у його діяннях, і як люди бачили славу його, як це було в житті Спасителя – Ів. 1:1-4.

По-пяте: На фоні розвинутого у наші дні всесвітнього руху “Новий вік” Віссаріон виглядає одним із його панегіристів, а не самобутнім вчителем роду людського. Та не додали йому особливого авторитету і його численні і, безумовно, дуже дорогі подорожі від Іспанії до Індії, від С.-Петербурга – до Кишинева та до Греції.

4. Від слів своїх осудишся!

Щоб глибше збагнути глибину облуди, яку несе самозванець людям, вважаю за найкраще надати йому самому слово. Для цього достатньо привести хоч декілька цитат із його “твору”, щоб зрозуміти, чиїм він є словом і чи є у нього щось спільного з Христом. Враховуючи те, що цей стислий реферат не є ґрунтовним богословським твором, тут не всюди будуть наводитися альтернативні варіанти зі Слова Божого. Але це ще й тому, що обман і невігластво автора нижче наведених рядків настільки очевидні, що їх зможе зрозуміти навіть така людина, яка знає Біблію тільки з розповідей бабусі.

Ось його вислів на стор. 681/25, 28: Апокалипсис вовсе не посылался от Отца Небесного. – А ось що сповіщає автор “Апокаліпсису”: “Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати слугам Своїм, що має незабаром статися. І Він показав, пославши через ангела Свого, слузі Своєму Іванові, який засвідкував про Слово Боже, і свідчення Ісуса Христа, і те, що він бачив”. – Об. 1: 1-2.

7/68. Віссаріон: “Женщина, ушедшая в духовные высоты, утрачивает свою сущность”.

А ось у Слові Божому : «Нема ні юдея, ні грека; нема невільника, ні вільного; нема чоловічої статі, ні жіночої, але всі ви одне в Христі Ісусі”. – Гал. 3:28.

7/75. Віссаріон: “Мужчина, ведая, что жена стремится насытить плоть его природным благом, имеет постоянное стремление насытить душу её духовной пищей”.

Слово Боже: “Чоловіки також, поводьтеся з ними (дружинами) шанобливо, як більше слабосильній посудині жіночій віддаючи честь, як спільні спадкоємиці благодатного життя, щоб не зупинялись ваші молитви”. – 1Птр. 3:7.

7/76. Віссаріон: “Помните! Одновременное стремленние к духовному и материальному насыщению невозможно, ибо каждое из них посотоянно мешает достиженю другого”.

Слово Боже: “Воно має тільки вигляд мудрості в самовільному служінні, у фальшивій покорі, у грубому поводження з тілом, але не має воно вартості і для стримання тілесної хтивості”. – Кол. 2:23.

7/80, 81. Віссаріон: “Ежели мужчина чувствует в семье холод и плоть его голодна, то инстинкты в нём начинают задавливать духовные источники, что затрудняет его восхождение к Духовным Вершинам и незамедлительно скзывается на благополучии семьи”.

Слово Боже: “Вмію я жити бідно; вмію і в достатку; і всюди й у всьому навчився бути: ситим і голодувати, достаткувати й недостаток терпіти.

Все здолію в Христі, Який мене підкріпляє!” – Фил. 4:12-13.

 

5. “Заповіді Віссаріона”, плагіат та апокрифи.

3. “Неправда, несущая благо, есть мудрость”.

Слово Боже: “Всяка неправда є гріх!” – 1 Ів. 5:17.

33. Закон прелюбодеяния касается только тех, кто скреплён брачными узами. Подвергшиеся разводу, не имеют отношения к сему”.

Слово Боже: “Чесне вінчання у всіх і ложе непорочне; а блудників і перелюбників судитиме Бог!” – Ізр. 13:4.

38. Помните! Стремление вскрыть любую встречающуюся тайну на основе научних данных есть признак больного разума!

43. “Древним сказано было, что всякий, кто гневается на брата своего непрасно, подлежит суду.

Ныне скажу: Кто гневается на другого, даже если он сотворил худое, – подледжит суду (примітивний плагіат).

44. “Разумный предел ублажений земных похотей находится там, где человек в любое мгновение способен отказаться от удовлетворения возникших похотей во имя духовного формирования”.

Слово Боже: “Оце ж умертвіть члени ваші, що на землі: блуд, нечистоту, пристрасть, хтивість, лиху зажерливість, яка є ідолослужіння. Бо за це йде гнів Божий на синів неслухняних”. – Кол. 3:5-6.

58. “Не осуждай самовольно ушедшего из жизни.

Падающий без сил не есть грешник”.

61. “Если ты слушаешь, то иди туда, где говорят.

Если ты говориш, то иди туда, где слушают.

Бессмысленно говорить там, где стремятся высказываться”.

А ось фрагмент “молитви” Віссаріона: “Господи, да свершится воля Твоя! И пребудет на Земле Единый Народ, любящий Матерь свою – Природу, воссоединеный з Тобою любовью своей и идущий по Пути Истинного духовного Развития, опираясь на Последний Завет Твой!”

“Синтезованість” світогляду Віссаріона виразно простежується і у його відповідях. Ось деякі з них:

стор. 211: “Существует и ад, и рай; существует и переселение душ”. – Видно, що недарма наш “месія” декілька ночей спав біля воріт Сатья Баби в Індії. Самозваному “учителеві” східні міфи теж пригодились.

Але і з католицької догматики “учитель” немало почерпнув:

стор. 215: В течении 40 дней после смерти плоти душа сохраняет личностные качества и облик покинутой плоти; в это время сохраняются родственные связи”.

Але ж “оригінальність” лжемесії не дозволяє йому бути прозахідним чи просхідним, а тому з його уст ллється черговий абсурд: Ад так же как и рай, будет существовать до поры, когда диавол повергнут будет, после чего суть ада распадется, а души, находящиеся там, претерпят вторую смерть”.

Ось ще одна його видумка про переселення душ: Человек воплощается на земле в пределах десяти раз, посему и требуется несколько раз вернуться на землю”.

А це його позиція відносно Сатья Баби та Агні-Йоги: Сатья Саи Баба, Агни-Йога – одна из последних попыток Вселенной помочь человечеству. Однако, истины, кои открывают Тайны бытия Духовного мира, Саи Бабе не известны”.

Якщо до всього тут згаданого додати ще грубий плагіат Віссаріона багатьох висловів Христа, які він оформляє як “сказания древних”, і незграбні байки-апокрифи про Юду, про Тайну Вечерю, про апостолів, про хрестик діви Марії, ‑ то маємо закінчений образ обманщика, який свої “відкриття” адресує хіба що стадові простаків.

Але було б це все так просто та смішно, якби не було сумно. Адже Віссаріон – тільки хіба що другорядний військовий у могутній та зловісній армії сатани, який формує справжнього антихриста “з силою та потугою і чудесами фальшивими” (2Сол. 2:9). Віссаріон тільки ще ідеологічний злодій-краснобай, але завтра він неодмінно може стати фальшивим “чудотворцем” з усіма непередбачуваними наслідками “діяльності”. Досить згадати тільки трагічну подію в Гайяні у 90-х роках, коли один фанатик Д. Джонс звів зі світу біля 900 людей. А у Віссаріона теоретична база для оправдання самогубства вже є.

Запам’ятаймо, що за словами Христа ідеологічний злодій – це відкрита прелюдія до фізичного пограбування та знищення. “Злодій тільки приходить, щоб украсти і вбити, й погубити. Я ж прийшов, щоб життя мали, і повноту життя мали. Я – Пастир добрий: Пастир добрий душу свою кладе за овець”. – Ів. 10:10, 11.

То чи ж ми, маючи 1000-літню християнську історію, народились тільки для того, щоб бути жертвою обманщиків та бігати за примарами у безводній пустелі?

Якщо у нашій свідомості нема згубної ідеї блудного сина, то, звичайно, нас ніхто не зведе й не відлучить від Христа, Який є “Дорога , Правда і Життя” – Ів. 14:6.