П’ятидесятниця без Христа

Френк Бартлемен був свідком злиття Святого Духа в 1907 році в Лос-Анджелесі на вулиці Азуза. Його знали як глашатая пробудження того часу. Приблизно 75 років тому під час злиття Святого Духа, він написав брошуру, в якій попереджував про п’ятидесятницю без Христа.

Він застерігав: “Ми не можемо притримуватись доктрини чи шукати переживань, які є поза Христом. Є багато охочих знайти силу, демонструючи чудеса, привертаючи до себе увагу, отримуючи обожнювання народу, і таким чином викрадаючи Христа в Його славі і створюючи казкове плотське шоу. Але ми зобов’язані притримуватись нашої теми — Христа.

Будь-яка робота, що возвеличує Святого Духа чи “дари” вище Ісуса в кінці-кінців закінчується фанатизмом. Що б не викликало у нас возвеличення і любов, нам необхідно пам’ятати, що Ісус є наше джерело і безпечність. Переставлені місцями пріоритети послужать для повної руїни. Святий Дух є великим світлом, але яке завжди зосереджене на Ісусі для Його виявлення.

Де Святий Дух справді є під контролем, Ісус проголошується Головою, а Святий Дух — Його виконавцем”.

В іншому місці, брат Бартлемен попереджує: “Спокуса є в пустому виявленні. Адже воно не вимагає якогось особливого хреста чи смерті егоїстичного життя. Тому таке ви¬явлення є завжди популярним.

Ми не можемо ставити силу, дари, Святий Дух, чи будь-що інше вище від Ісуса. Будь-яка місія, навіть якщо це Святий Дух, що підно¬ситься вище від Господа Ісуса Христа, скерована на заколисування заблудженям і фанатизмом.

Великою небезпекою є втрата бачення, що Ісус є “все у всьому”. Робота Голго-фи, викуплення мають бути центром нашої уваги. Святий Дух ніколи не відведе нашої уваги від Христа до Себе, але навпаки виявить повніше Христа. Ми є в небезпеці зневажити Христа, “загубити Його в храмі” через возвеличення Святого Духа і дарів Духа. Ісус має бути центром всього.”

Я не можу легковажно ставитися до застереження брата Бартлемена. Небезпека п’ятидесятниці без Христа є дуже реальна сьогодні. Я вам скажу, що можна зібрати людей сповнених Святим Духом в одному місці, в хвалі з піднятими руками, але Ісус може ходити між ними як незнайомець!

Правда, що Він сказав: “Де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, — там Я серед них” (Мт. 18:20). Та Він може бути серед нас як чужинець! Зігнорований і не пізнаний, навіть серед тих, хто зібрався в Його Ім’я! Євреї збирались кожної суботи в синагогах, говорячи від Його Імені і пророкуючи Його прихід. Вони хвалили Ім’я Отця, який обіцяв послати Його. Вони вимовляли Ім’я Месії з благоговінням і пошаною. Але коли Він прийшов і ходив між ними, Його не пізнали! Він був для них незнайомий.

Христос — незнайомець серед сповненого Духом зібрання? Незнайомець серед тих, хто проголошує Його Ім’я, хто поклоняється Отцю, який послав Його? Незнайомець для тих, хто співає Йому осанну, хто кличе до Нього “Господи, Господи”?

Так! Безперечно, так! Це не тільки можливо — це стається сьогодні серед вибраного Богом народу!

Дозвольте показати вам три шляхи, якими ми робимо Христа чужинцем серед нас! Нехай же Святий Дух забере нашу духовну сліпоту, щоб ми змогли знову побачити Його, яким Він справді є — ГОСПОДЬ ВСЬОГО!

Христос і тільки Христос повинен бути центром нашого життя і поклоніння. “І Він — Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав первенство. Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота…” (Кол. 1:18-19)

“Щоб у всьому Він мав первенство…” Ось де звеличення та піднесення над усім. Ісус має перше місце у всіх речах. Навіть Святий Дух не є возвеличений понад це ім’я! Вища можливість не повинна ніколи затемнювати Хрест! Ми не маємо права думати про Христа як тільки про когось, хто послав Святого Духа. Іншими словами: “Подяка Тобі, Ісус, за зіслання когось кращого.” Христос послав Святого Духа відкрити Його власну повноту в нас.

Коли Святий Дух стає центром нашої уваги, Церква випадає з уваги! Святий Дух зійшов на Христа, коли Він вийшов з води після хрещення, і Отець сказав про Нього: “Це Син Мій улюблений в якому моє благовоління…” (Мт. 3:17). Дух зійшов тілесно у вигляді голуба, але увага зосереджувалась на Агнці Божому, який взяв на себе гріхи світу. Не голуб, а Агнець!

Христос говорив учням про прихід П’ятидесятниці, коли Дух буде злитий з єдиною метою: це буде сила, дана для возвеличення Христового імені! “Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете … до останнього краю землі”(Дії 1:8).

Ісус пояснив, що коли Дух прийде, він не буде привертати увагу до Себе, але на Христові слова. Він возвеличуватиме Христа. “… А коли прийде Він, Той Дух правди…, то не буде казати Сам від Себе… Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого тай вам сповістить” (Ів. 16:13-15).

Ісус сказав: “Він покаже Вам Мою славу, Мою силу, Моє Царство. Він нагадає вам всі Мої слова.” Основна робота Святого Духа — не товариство, хоча Він поєднує віруючих в одне у Христі. Це — не екстаз. Це не просто навчання говорити іншими мовами. Дух прибув, щоб возвеличити Христа! Попровадити все людство до правди, що Христос то — Господь! Не достатньо говорити, що Дух зближує нас один з одним — Він повинен наближати нас до Христа!

Повнота Духа — це повнота Христа. Якщо Ви не випромінюєте любові ради Христа, Ви не охрещені Святим Духом! Христос, той що хрестить, послав Святого Духа, щоб запалити наші душі жалем щодо загубленого людства, змусити нас стати на прямий шлях щодо досягнення неспасенних, долаючи усі перепони. Струснути наш ледачий спосіб життя і залучити нас до виконання Його роботи. Благословенний Святий Дух буде засмучений і врешті-решт відійде тому, що люди “моменту” хочуть возвеличити Його вище Сина Божого! Він не дозволить, щоб Його силу зневажали ті, хто жадає тільки дарів, а не Христа, Того Хто дає!

Що таке справжня зустріч з Святим Духом? Це тоді, коли люди говорять мовами? Або коли люди зцілені? Коли святі скачуть від радості? Коли святі пророкують? Більше, набагато більше від цього! Це коли Христос возвеличується, коли Його святість проникає в душу, коли чоловіки і жінки падають перед Його святим троном, смиренні і сокрушенні, смиренно говорячи: “Святий, Святий”. Дія Святого Духа— це наближення до Христа, занурення в глибину Христа із більшою покірністю до Його Влади!

Ми хвалимо того Христа, якому не молимося! Ми стали народом, який прославляє, але не молиться. Для багатьох з Божого народу молитовна кімната стала пережитком минулого. “Для чого просити в Бога те, що Він вже обіцяв? Просто тримайся обітниці і керуй звільненнями!” Ми більше хочемо те, що Христос може зробити для нас, ніж самого Христа. Ми хочемо порятунку від болю і страждання. Ми хочемо, щоб наші прикрості зникли. І ми так захопленні нашим порятунком від болю, що втрачаємо справжнє значення хреста. Ми відмовляємося від гіркоти і втрат — для нас немає Гефсиманії! Ми не знаємо тієї ночі агонії. Ми навіть не знаємо, що таке страждання. А розп’ятий Христос стікав кров’ю.

Ми хочемо мати Його силу для зцілення. Ми хочемо мати Його обітницю процвітання. Ми хочемо Його захисту. Ми більше хочемо земних цінностей. Ми хочемо Його щастя. Але Він Сам нам не потрібен!

Колись Церква сповідувала свої гріхи — зараз вона сповідує свої права. Скільки з нас служило б Йому, якщо б Він не пропонував нічого, крім Себе Самого? Не дав обітниць зцілення, успіху, процвітання, земних благословінь. Ніяких чудес та ознак. Чи здатні ми зараз з радістю прийняти руйнування нашого добробуту? Що, як замість спокійного плавання у вільному від проблем морі життя, ми б зустрілись з розбиттям, страхом і боротьбою? Що, якщо замість безболісного проживання, ми б перенесли жорстокі глузування, каменування, кровопролиття? Що, якщо б замість наших гарних будинків і автомобілів, ми б були змушенні блукати пустеля¬ми в овчинах, ховаючись в лігвищах і печерах? Що, якщо б замість процвітання, ми були б розтрощені, і за¬мучені? І єдиним кращим моментом даним нам, був Христос?

Дуже мало Божих людей продовжують молитись! Вони занадто зайняті роботою для Ісуса, щоб говорити з Ним! Особливо служителі стали так зайняті роботою для Царства Божого, що для молитви залишають мало часу або зовсім його не залишають. Є час відвідувати, буду¬вати, подорожувати, час для канікул, зустрічей, час для відпочинку, читання, рекомендацій, але зовсім немає часу для молитви!

Проповідники, які не моляться, стають агітаторами, поганими будівничими. Втрачаючи контакт з Богом, вони втрачають контакт з людьми і їхніми потребами. Проповідники, які не моляться, втрачають контроль над своїм его. Вони йдуть своїм власним шляхом. Вони замінюють піт на набожність.

Євангелисти, які не моляться, стають зірками, оповідача¬ми. Вони не мають смирення і управляють юрбами через емоційні трюки. Багато пасторів кличуть до Бога: “О, Боже, де я можу знайти євангелиста, який не турбується про гроші, або кар’єру? Того, хто може створювати небеса на землі і робити Христа реальним! О, Боже, дай мені молитовника, від молитов якого моя громада також впала б на коліна!” Ганьба цього покоління те, що ми маємо занадто багато талановитих людей Бога і тільки декілька, тих які доторкнулися до Бога в молитві.

Навіть у зібранні зараз менше молитви! Я за те, щоб повернути молитву в наші суспільні школи! Але не це є особливою турботою Бога! Він турбується про повернення молитви в наші доми! Його турботою є те як змусити Його власних обраних людей молитися! І ви фальшуєте, якщо боретеся за шкільну молитву і зневажаєте свою власну таємну молитовну кімнату!

Чи ми молимося? О, так! Коли ми чогось потребуємо. Ми маємо формулу для прохання — “іменем Ісуса” Ісус нам потрібен тільки для того, щоб підписати наші прохання перед Отцем.

Я втомлений вислуховувати людей, які говорять: “Цей вік дуже зайнятий — я зовсім не маю часу для молитви. Я б хотів, але не маю часу”. Це не брак часу, це брак бажання. Ми маємо час для того, що ми справді хочемо робити. Подивіться на наших молодих людей-християн! Вони витрачають надаремно години часу, граючи в Рас-man, Galaxy War, нудьгуючи, шукаючи чим зайнятись! Але не мають часу для молитви! Не мають часу для Ісуса! О, Боже! Так чи інакше! Будь-яким шляхом! Постав це покоління на його коліна! Не лише для молитви “Отче наш”, але для щоденного духовного спілкування з Христом.

Наш Спаситель, який турбується про багаточисельні всесвіти, має час, щоб молитися за вас особисто! Він має час, щоб заступатись за вас перед троном Бога (Євр. 7:25), а ви кажете, що не маєте часу, щоб молитися до Нього!

Ми гарячково працюємо для Христа, якого ігноруємо. Ми йдемо будь-куди, робимо все в Його Ім’я. Але не молимося. Ми співаємо в хорі. Ми відвідуємо хворих і ув’язнених. Але ми не молимось. Ми потішаємо хворих і нужденних, ми залишаємося всю ніч, щоб заспокоїти друга, але ми не молимося. Ми будемо боротися з корупцією! Ми будемо боротися за етику! Ми виступимо проти ядерної зброї! Але ми не будемо молитися!

Ми не молимося найбільше тому, що ми справді не віримо, що молитва до-поможе. Молитва — це криваве побої¬ще! Це те місце, де здобувається перемога! Місце смерті власного его! Місце, де святий Бог виявляє секретний гріх! Не дивно, що Сатана намагається перешкодити людині, яка молиться! Людина, що молиться, посилає тремтіння в пекло. Цей чоловік чи жінка є на особливому рахунку, тому що сатана знає, що молитовник — це сила, що розтрощує його царство. Сатана не боїться безсилих святих, але він тремтить від звуків молитви святого!

Лектор Харріс, англієць і директор П’ятидесятницької Ліги Молитви (The Pentecostal League of Prayer), колись кинув виклик віруючим щодо питання сили і чистоти. Він сказав: “Ті, які прагнуть сили, нехай стануть справа. Ті, які прагнуть чистоти, нехай стануть зліва.” Всі люди в зібранні стали справа!

У книзі Дій, П’ятидесятниця ототожнювалась з чистотою більше, ніж з силою. Петро розповів зібраним на раду в Єрусалимі, що Бог зробив у будинку Корнилія: “Бог … давши їм Духа Святого, як і нам, між нами та ними різниці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця” (Дії 15:8-9.)

Хто з мужів чи жінок Божих має силу? Той, хто може зціляти хворих і підіймати мертвих? Той, хто може найкраще говорити мовами і пророкувати? Той, хто притягує багато людей і будує найбільші церкви? Ні! Силу має той, хто має чистоту! “… праведник сміливий, як лев” (Пр. 28:1).

Пророк Малахія пророкував про надприродне очищення в домі Божому.

“… І нагло прибуде до храму Свого Господь, якого шукаєте ви… . І хто ви-терпить День Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з’явиться? Бо Він, як вогонь той у золотаря, і як у пральників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очисть синів Левія, і їх пере¬чистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді” (Мал. 3:1-3)

Це подвійне пророцтво. Воно говорить і про перший прихід Христа, і про другий! Вдруге Він прибуде раптово, як злодій уночі. Але спочатку Він очистить Свою Церкву.

Ми не готові до приходу Христа! Чи це тріумфуюча Церква? Жадібна, розділена, пригноблена, вона оглядається в світ, любить матеріалізм і успіх, конкуренцію, байдужа, винна у подружній невірності, багата і переобтяжена товарами, не усвідомлююча своєї духовної сліпоти і бідності, що любить задоволення і відпочинок, витрачена на спорт, політику і владу — чи це Церква, для якої прийшов Ісус? Наповнена побоюваннями і занепокоєнням, стурбована тільки власним здоров’ям і щастям?

Моя Біблія говорить, що вдруге Він прийде до Церкви-переможниці! До Церкви без плями і вади! До людей, які тягнуться до вишнього! До людей з чистими руками і чистими серцями. До людей, які шукають Його приходу! До людей з “новим Єрусалимським настроєм”.

Питання більше не в тому: “Що моя віра може мені дати? Яке чудо Він зробить для мене?” Питання тепер в тому: “Як я стану перед Його лицем? Як я буду робити це в День Суду?” “…І хто витерпить день Його прибуття…?” (Мал. 3:2)

Питання більше не в тому: “Як я себе почуваю, яке щастя отримую? Як виконуються бажання мого серця?” Питання в тому: “Чи зможу я встояти перед судним престолом Христа? Як я можу встояти, коли я жив так недбало, так егоїстично, так легковажив Його великим спасінням?” Головна тема тепер — не мати нічого спільного з цим світом. Питання в тому “ЧИ Я ЗНЕВАЖИВ ХРИСТА У ЦЮ ПІВНІЧНУ ГОДИНУ?”

Очищення починається з кафедри проповідника! “… Він… очистить синів Левія…” (Мал. 3:3) Бог буде “топити”, як золото. Бог буде робити такі гарячі, такі полум’яні справи, що Божий народ впаде на коліна! Це— вогонь Святого Духа! Це — вогонь переслідування. Це — вогонь нещастя. Вогонь неймовірних труднощів, глузування, пліток, фінансових проблем. Він збирається похитнути все, що може похитнутись! Він збирається похитнути і вичистити, випалити і зробити очищення — і очистити!

Ні одна людина Божа не уникне очищення! Бог намірений викинути з нас увесь наш бруд. Очищення пошириться від кафедри проповідника до лавки! Святі, підготуйтеся! Бог виявить весь гріх, весь перелюб, всю глупоту! Святий Дух докорить нас у грісі. Як ви можете грати в ігри, коли Бог проводить вас через Його суворий іспит і підіймає вогонь? Ваше хрещення Святим Духом принесе вогонь!

Малахія сказав: “… ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, — і спалить їх день той, який наступає…” (Мал. 4:1).

Бог також обіцяє розбити цитаделі ворога! Він збирається раз і назавжди показати дияволу і світу — хто має владу!

Якщо Бог збирається робити усе, що пророки пророкували, то яке ЧУДОВЕ МАЙБУТНЄ ПОПЕРЕДУ!

Очищені служителі!

Церква, яку Бог кличе повернутися до каяття і святості.

Люди — омиті, чисті, що поклоняються в правді.

Пробудження серед наших молодих людей! Цитаделі наркотиків падають!

Алкоголю і розлучень більше немає серед Божих людей.

Звук молитви — заступництво!

Божі люди, які будуть поділені на святих і несвятих!

Усюди Божий народ повертається до Слова.

Перевірені, випробувані люди, присвячені Ісусу Христу!

Його Особа притягує до себе усіх людей!

Христос більше не чужинець серед нас, а КОРОНОВАНИЙ, ВОЗВЕЛИЧЕНИЙ!

П’ятидесятниця, що справді звеличує ім’я і силу Ісуса Христа, Господа всього.

П’ятидесятниця без Христа

Френк Бартлемен був свідком злиття Святого Духа в 1907 році в Лос-Анджелесі на вулиці Азуза. Його знали як глашатая пробуд­ження того часу. Приблизно 75 років тому під час злиття Святого Духа, він написав брошуру, в якій попереджував про п’ятидесятницю без Христа.

Він застерігав: “Ми не можемо притримуватись доктрини чи шука­ти переживань, які є поза Христом. Є багато охочих знайти силу, демон­струючи чудеса, привертаючи до себе увагу, отримуючи обожнювання народу, і таким чином викрадаючи Христа в Його славі і створюючи казкове плотське шоу. Але ми зобо­в’язані притримуватись нашої теми — Христа.

Будь-яка робота, що возвеличує Святого Духа чи “дари” вище Ісуса в кінці-кінців закінчується фанатиз­мом. Що б не викликало у нас возве­личення і любов, нам необхідно па­м’ятати, що Ісус є наше джерело і безпечність. Переставлені місцями пріорітети послужать для повної руїни. Святий Дух є великим світлом, але яке завжди зосереджене на Ісусі для Його виявлення.

Де Святий Дух справді є під конт­ролем, Ісус проголошується Голо­вою, а Святий Дух Його виконав­цем”.

В іншому місці, брат Бартлемен попереджує: “Спокуса є в пустому виявленні. Адже воно не вимагає якогось особливого хреста чи смерті егоїстичного життя. Тому таке ви­явлення є завжди популярним.

Ми не можемо ставити силу, дари, Святий Дух, чи будь-що інше вище від Ісуса. Будь-яка місія, навіть якщо це Святий Дух, що підно­ситься вище від Господа Ісуса Христа, скерована на заколисування заблудженям і фанатизмом.

Великою небезпекою є втрата бачення, що Ісус є “все у всьому”. Робота Голго­фи, викуплення мають бути центром на­шої уваги. Святий Дух ніколи не відведе нашої уваги від Христа до Себе, але на­впаки виявить повніше Христа. Ми є в небезпеці зневажити Христа, “загубити Його в храмі” через возвеличення Свя­того Духа і дарів Духа. Ісус має бути центром всього.”

Я не можу легковажно ставитися до за­стереження брата Бартлемена. Небезпе­ка п’ятидесятниці без Христа є дуже ре­альна сьогодні. Я вам скажу, що можна зібрати людей сповнених Святим Духом в одному місці, в хвалі з піднятими ру­ками, але Ісус може ходити між ними як незнайомець!

Правда, що Він сказав: “Де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них” (Мт. 18:20). Та Він може бути серед нас як чужинець! Зігнорований і не пізнаний, навіть серед тих, хто зібрався в Його Ім’я! Євреї збирались кожної суботи в сина­гогах, говорячи від Його Імені і проро­куючи Його прихід. Вони хвалили Ім’я Отця, який обіцяв послати Його. Вони вимовляли Ім’я Месії з благоговінням і пошаною. Але коли Він прийшов і ходив між ними, Його не пізнали! Він був для них незнайомий.

Христос — незнайомець серед сповне­ного Духом зібрання? Незнайомець се­ред тих, хто проголошує Його Ім’я, хто поклоняється Отцю, який послав Його? Незнайомець для тих, хто співає Йому осанну, хто кличе до Нього “Господи, Господи”?

Так! Безперечно, так! Це не тільки мож­ливо це стається сьогодні серед вибра­ного Богом народу!

Дозвольте показати вам три шляхи, якими ми робимо Христа чужинцем се­ред нас! Нехай же Святий Дух забере нашу духовну сліпоту, щоб ми змогли знову побачити Його, яким Він справді є ГОСПОДЬ ВСЬОГО!

Христос і тільки Христос повинен бути центром нашого життя і поклон­іння. “І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав первенство. Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота…” (Кол. 1:18-19)

“Щоб у всьому Він мав первенство…” Ось де звеличення та піднесення над усім. Ісус має перше місце у всіх речах. Навіть Святий Дух не є возвеличений понад це ім’я! Вища можливість не повинна ніколи затемнювати Хрест! Ми не маємо права ду­мати про Христа як тільки про когось, хто послав Святого Духа. Іншими словами: “Подяка Тобі, Ісус, за зіслання когось кра­щого.” Христос послав Святого Духа відкрити Його власну повноту в нас.

Коли Святий Дух стає центром нашої уваги, Церква випадає з уваги! Святий Дух зійшов на Христа, коли Він вийшов з води після хрещення, і Отець сказав про Нього: “Це Син Мій улюблений в якому моє бла­говоління…” (Мт. 3:17). Дух зійшов тілес­но у вигляді голуба, але увага зосереджу­валась на Агнці Божому, який взяв на себе гріхи світу. Не голуб, а Агнець!

Христос говорив учням про прихід П’я­тидесятниці, коли Дух буде злитий з єди­ною метою: це буде сила, дана для возве­личення Христового імені! “Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете до ос­таннього краю землі”(Дії 1:8).

Ісус пояснив, що коли Дух прийде, він не буде привертати увагу до Себе, але на Христові слова. Він возвеличуватиме Хри­ста. “… А коли прийде Він, Той Дух прав­ди…, то не буде казати Сам від Себе… Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить. Усе, що має Отець, то Моє; через те Я й сказав, що Він візьме з Мого тай вам сповістить” (Ів. 16:13-15).

Ісус сказав: “Він покаже Вам Мою сла­ву, Мою силу, Моє Царство. Він нагадає вам всі Мої слова.” Основна робота Свя­того Духа не товариство, хоча Він по­єднує віруючих в одне у Христі. Це не екстаз. Це не просто навчання говорити іншими мовами. Дух прибув, щоб возве­личити Христа! Попровадити все людство до правди, що Христос то Господь! Не достатньо говорити, що Дух зближує нас один з одним Він повинен наближати нас до Христа!

Повнота Духа це повнота Христа. Якщо Ви не випромінюєте любові ради Христа, Ви не охрещені Святим Духом! Христос, той що хрестить, послав Свято­го Духа, щоб запалити наші душі жалем щодо загубленого людства, змусити нас стати на прямий шлях щодо досягнення неспасенних, долаючи усі перепони. Струснути наш ледачий спосіб життя і залучити нас до виконання Його роботи. Благословенний Святий Дух буде зас­мучений і врешті-решт відійде тому, що люди “моменту” хочуть возвеличити Його вище Сина Божого! Він не дозво­лить, щоб Його силу зневажали ті, хто жадає тільки дарів, а не Христа, Того Хто дає!

Що таке справжня зустріч з Святим Духом? Це тоді, коли люди говорять мо­вами? Або коли люди зцілені? Коли святі скачуть від радості? Коли святі пророкують? Більше, набагато більше від цього! Це коли Христос возвели­чується, коли Його святість проникає в душу, коли чоловіки і жінки падають перед Його святим троном, смиренні і сокрушенні, смиренно говорячи: “Свя­тий, Святий”. Дія Святого Духаце наближення до Христа, занурення в гли­бину Христа із більшою покірністю до Його Влади!

Ми хвалимо того Христа, якому не молимося! Ми стали народом, який про­славляє, але не молиться. Для багатьох з Божого народу молитовна кімната стала пережитком минулого. “Для чого просити в Бога те, що Він вже обіцяв? Просто тримайся обітниці і керуй звільненнями!” Ми більше хочемо те, що Христос може зробити для нас, ніж са­мого Христа. Ми хочемо порятунку від болю і страждання. Ми хочемо, щоб наші прикрості зникли. І ми так захоп­ленні нашим порятунком від болю, що втрачаємо справжнє значення хреста. Ми відмовляємося від гіркоти і втрат — для нас немає Гефсиманії! Ми не знаємо тієї ночі агонії. Ми навіть не знаємо, що таке страждання. А розп’ятий Христос стікав кров’ю.

Ми хочемо мати Його силу для зцілен­ня. Ми хочемо мати Його обітницю процвітання. Ми хочемо Його захисту. Ми більше хочемо земних цінностей. Ми хочемо Його щастя. Але Він Сам нам не потрібен!

Колись Церква сповідувала свої гріхи — зараз вона сповідує свої пра­ва. Скільки з нас служило б Йому, якщо б Він не пропонував нічого, крім Себе Самого? Не дав обітниць зцілен­ня, успіху, процвітання, земних благословінь. Ніяких чудес та ознак. Чи здатні ми зараз з радістю прийняти руйнування нашого добробуту? Що, як замість спокійного плавання у вільному від проблем морі життя, ми б зустрілись з розбиттям, страхом і боротьбою? Що, якщо замість безбо­лісного проживання, ми б перенесли жорстокі глузування, каменування, кровопролиття? Що, якщо б замість наших гарних будинків і автомобілів, ми б були змушенні блукати пустеля­ми в овчинах, ховаючись в лігвищах і печерах? Що, якщо б замість про­цвітання, ми були б розтрощені, і за­мучені? І єдиним кращим моментом даним нам, був Христос?

Дуже мало Божих людей продовжу­ють молитись! Вони занадто зайняті роботою для Ісуса, щоб говорити з Ним! Особливо служителі стали так зайняті роботою для Царства Божого, що для молитви залишають мало часу або зовсім його не залишають. Є час відвідувати, буду­вати, подорожувати, час для канікул, зустр­ічей, час для відпочин­ку, читання, рекомен­дацій, але зовсім немає часу для молитви!

Проповідники, які не моляться, стають агі­таторами, поганими будівничими. Втрача­ючи контакт з Богом, вони втрачають кон­такт з людьми і їхніми потребами. Проповід­ники, які не моляться, втрачають контроль над своїм его. Вони йдуть своїм власним шляхом. Вони заміню­ють піт на набожність.

Євангелисти, які не моляться, стають зірками, оповідача­ми. Вони не мають смирення і управля­ють юрбами через емоційні трюки. Бага­то пасторів кличуть до Бога: “О, Боже, де я можу знайти єван­гелиста, який не турбується про гроші, або кар’єру? Того, хто може створю­вати небеса на землі і робити Христа реальним! О, Боже, дай мені молитов­ника, від молитов якого моя громада також впала б на коліна!” Ганьба цьо­го покоління те, що ми маємо занадто багато талановитих людей Бога і тільки декілька, тих які доторкнулися до Бога в молитві.

Навіть у зібранні зараз менше молит­ви! Я за те, щоб повернути молитву в наші суспільні школи! Але не це є особ­ливою турботою Бога! Він турбується про повернення молитви в наші доми! Його турботою є те як змусити Його власних обраних людей молитися! І ви фальшуєте, якщо боретеся за шкільну молитву і зневажаєте свою власну таєм­ну молитовну кімнату!

Чи ми молимося? О, так! Коли ми чо­гось потребуємо. Ми маємо формулу для прохання — “іменем Ісуса” Ісус нам по­трібен тільки для того, щоб підписати наші прохання перед Отцем.

Я втомлений вислуховувати людей, які говорять: “Цей вік дуже зайнятий — я зовсім не маю часу для молитви. Я б хотів, але не маю часу”. Це не брак часу, це брак бажання. Ми маємо час для того, що ми справді хочемо робити. Подив­іться на наших молодих людей-християн! Вони витрачають надаремно години часу, граючи в Расman, Galaxy War, нудьгуючи, шукаючи чим зайнятись! Але не мають часу для молитви! Не мають часу для Ісуса! О, Боже! Так чи інакше! Будь-яким шляхом! Постав це поколін­ня на його коліна! Не лише для молитви “Отче наш”, але для щоденного духов­ного спілкування з Христом.

Наш Спаситель, який турбується про багаточисельні всесвіти, має час, щоб мо­литися за вас особисто! Він має час, щоб заступатись за вас перед троном Бога (Євр. 7:25), а ви кажете, що не маєте часу, щоб молитися до Нього!

Ми гарячково працюємо для Христа, якого ігноруємо. Ми йдемо будь-куди, робимо все в Його Ім’я. Але не молимо­ся. Ми співаємо в хорі. Ми відвідуємо хворих і ув’язнених. Але ми не моли­мось. Ми потішаємо хворих і нужден­них, ми залишаємося всю ніч, щоб зас­покоїти друга, але ми не молимося. Ми будемо боротися з корупцією! Ми буде­мо боротися за етику! Ми виступимо проти ядерної зброї! Але ми не будемо молитися!

Ми не молимося найбільше тому, що ми справді не віримо, що молитва до­поможе. Молитва — це криваве побої­ще! Це те місце, де здобувається пере­мога! Місце смерті власного его! Місце, де святий Бог виявляє секретний гріх! Не дивно, що Сатана намагається пе­решкодити людині, яка молиться! Лю­дина, що молиться, посилає тремтіння в пекло. Цей чоловік чи жінка є на особливому рахунку, тому що сатана знає, що молитовник — це сила, що розтрощує його царство. Сатана не боїться безсилих святих, але він трем­тить від звуків молитви святого!

Лектор Харріс, англієць і директор П’ятидесятницької Ліги Молитви (The Pentecostal League of Prayer), колись кинув виклик віруючим щодо питан­ня сили і чистоти. Він сказав: “Ті, які прагнуть сили, нехай стануть спра­ва. Ті, які прагнуть чистоти, нехай стануть зліва.” Всі люди в зібранні стали справа!

У книзі Дій, П’ятидесятниця ототож­нювалась з чистотою більше, ніж з си­лою. Петро розповів зібраним на раду в Єрусалимі, що Бог зробив у будин­ку Корнилія: “Бог … давши їм Духа Святого, як і нам, між нами та ними різниці Він жодної не вчинив, очис­тивши вірою їхні серця” (Дії 15:8-9.)

Хто з мужів чи жінок Божих має силу? Той, хто може зціляти хворих і підіймати мертвих? Той, хто може найкраще говорити мовами і проро­кувати? Той, хто притягує багато лю­дей і будує найбільші церкви? Ні! Силу має той, хто має чистоту! “… правед­ник сміливий, як лев” (Пр. 28:1).

Пророк Малахія пророкував про надприродне очищення в домі Божо­му.

“… І нагло прибуде до храму Свого Господь, якого шукаєте ви… . І хто ви­терпить День Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з’явиться? Бо Він, як вогонь той у золотаря, і як у праль­ників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очисть синів Левія, і їх пере­чистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді” (Мал. 3:1-3)

Це подвійне пророцтво. Воно гово­рить і про перший прихід Христа, і про другий! Вдруге Він прибуде рап­тово, як злодій уночі. Але спочатку Він очистить Свою Церкву.

Ми не готові до приходу Христа! Чи це тріумфуюча Церква? Жадібна, роз­ділена, пригноблена, вона оглядається в світ, любить матеріалізм і успіх, кон­куренцію, байдужа, винна у под­ружній невірності, багата і переобтя­жена товарами, не усвідомлююча своєї духовної сліпоти і бідності, що лю­бить задоволення і відпочинок, витра­чена на спорт, політику і владу — чи це Церква, для якої прийшов Ісус? На­повнена побоюваннями і занепокоєн­ням, стурбована тільки власним здо­ров’ям і щастям?

Моя Біблія говорить, що вдруге Він прийде до Церкви-переможниці! До Церкви без плями і вади! До людей, які тягнуться до вишнього! До людей з чи­стими руками і чистими серцями. До людей, які шукають Його приходу! До людей з “новим Єрусалимським на­строєм”.

Питання більше не в тому: “Що моя віра може мені дати? Яке чудо Він зробить для мене?” Питання тепер в тому: “Як я стану перед Його лицем? Як я буду робити це в День Суду?” “…І хто витерпить день Його прибуття…?” (Мал. 3:2)

Питання більше не в тому: “Як я себе почуваю, яке щастя отримую? Як викону­ються бажання мого серця?” Питання в тому: “Чи зможу я встояти перед судним престолом Христа? Як я можу встояти, коли я жив так недбало, так егоїстично, так легковажив Його великим спасінням?” Головна тема тепер не мати нічого спільного з цим світом. Питання в тому “ЧИ Я ЗНЕВАЖИВ ХРИСТА У ЦЮ ПІВНІЧНУ ГОДИНУ?”

Очищення починається з кафедри про­повідника! “… Він… очистить синів Ле­вія…” (Мал. 3:3) Бог буде “топити”, як зо­лото. Бог буде робити такі гарячі, такі полум’яні справи, що Божий народ впаде на коліна! Цевогонь Святого Духа! Це вогонь переслідування. Це вогонь нещастя. Вогонь неймовірних труднощів, глузування, пліток, фінансових проблем. Він збирається похитнути все, що може похитнутись! Він збирається похитнути і вичистити, випалити і зробити очищен­ня і очистити!

Ні одна людина Божа не уникне очищен­ня! Бог намірений викинути з нас увесь наш бруд. Очищення пошириться від ка­федри проповідника до лавки! Святі, підготуйтеся! Бог виявить весь гріх, весь перелюб, всю глупоту! Святий Дух доко­рить нас у грісі. Як ви можете грати в ігри, коли Бог проводить вас через Його суво­рий іспит і підіймає вогонь? Ваше хрещен­ня Святим Духом принесе вогонь!

Малахія сказав: “… ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соло­мою, і спалить їх день той, який насту­пає…” (Мал. 4:1).

Бог також обіцяє розбити цитаделі во­рога! Він збирається раз і назавжди пока­зати дияволу і світу — хто має владу!

Якщо Бог збирається робити усе, що пророки пророкували, то яке ЧУДОВЕ МАЙБУТНЄ ПОПЕРЕДУ!

Очищені служителі!

Церква, яку Бог кличе повернутися до каяття і святості.

Люди омиті, чисті, що поклоняються в правді.

Пробудження серед наших молодих людей! Цитаделі наркотиків падають!

Алкоголю і розлучень більше немає се­ред Божих людей.

Звук молитви заступництво!

Божі люди, які будуть поділені на свя­тих і несвятих!

Усюди Божий народ повертається до Слова.

Перевірені, випробувані люди, присвя­чені Ісусу Христу!

Його Особа притягує до себе усіх лю­дей!

Христос більше не чужинець серед нас, а КОРОНОВАНИЙ, ВОЗВЕЛИЧЕНИЙ!

П’ятидесятниця, що справді звеличує ім’я і силу Ісуса Христа, Господа всього.

Давид Вілкерсон

Давид Вілкерсон (1931-2011) – засновник Світового Християнського Служіння “Teen Challenge” – реабілітаційних центрів для наркоманів і алкоголіків, багаторічний пастор церкви Times Square Church і президент місії World Challenge.