Звільнення від страху

Економіка країн хи­тається і руйнуєть­ся, і страх розповсюджується по всьому світу. Ми можемо спостері­гати, як справджуються сло­ва Ісуса: “…а на землі пере­полох народів у заколоті… І омертвіють люди від стра­ху та чекання того, що прий­де на Вселенну, бо сили не­бесні захитаються” (Лк. 21:25-26). Ісус попереджує нас: “А ті, що не мають надії в Мені, будуть помирати від страху!”

Послідовники Ісуса, ті, що вірять Його обітниці збе­регти дітей Божих, ма­ють чудове звіль­нення від всіх страхів. Справді, всі ті, хто приходить під покров Христа, ніколи не будуть боятись, якщо вони притримуються наступного пра­вила: “Справжнє звільнення від страху полягає в повній віддачі свого життя Господу”.

Віддача життя в руки Бога є кроком віри. Це означає віддати самих себе по­вністю під Його покров, мудрість і бла­годать, бути під керівництвом і охоро­ною у відповідності тільки з Його волею. І якщо ми чинимо так, то Господь Все­світу обіцяє бути повністю відповідаль­ним за нас — харчувати, одягати, обер­ігати нас і охороняти наші серця від усякого зла.

Ісус дав нам незвичайний зразок свя­тої жертви, пішовши на хрест. Перш, ніж віддати Свій дух, Він голосно по­кликнув: “…Отче, у Твої руки передаю духа Мого!…” (Лк 23:46).

Ісус буквально віддав Своє життя і Своє вічне майбутнє в розпорядження Отця. І вчинивши так, Він віддав душі всіх Своїх овець в руки Отця.

Ви, можливо, запитаєте себе: “Але хіба сам Ісус не сказав, що Він має владу відда­ти життя і прийняти його знову?” (Ів 10:18). Якщо Ісус мав силу “прийняти його знову”, то чому Він віддав його в руки Отця?” Відповідь очевидна: Ісус зробив це для прикладу всім своїм вівцям, щоб вони наслідували Його!

Бог має силу, мудрість, любов і готовність для захисту Своїх улюблених дітей.

Якщо нам пропонують довірити ко­мусь наше життя, то ми повинні знати, що той хтось має силу зберегти нас від різних небезпек, зла і насилля, інакше наша довіра марна.

Тобто наш Бог повинен мати мудрість і силу, щоб проводити безмеж­ну кількість людей через всілякі кризи і труднощі. І Він робить це з любов’ю.

І якщо ви знаєте Бога, то бачите це в Його характері. Він всемогутній, без­кінечно мудрий, і Він — наш друг, який ближчий за брата. Насправді Він і є самою сутністю любові. Апостол Павло пише: “…Знаю, в Кого увірував, і певний я, що сильний Він довір’я моє Йому зберегти на той день” (2Тим. 1:12).

Павло говорить: “Я віддав моє життя в руки Бога. І я переконаний, що Він не обма­не мою надію. Навпаки, Він вірно береже Своє слово, щоб зберегти мене, тому що Він може і хоче цього. Це те, що я пережив з Богом!”

Сьогодні, коли хмари збираються над нашою країною, в нас є вибір: ми можемо віддати наше життя в руки Господа; чи може ми самі в стані зберегти і захистити його? Ні, це неможливо, коли Бог всім управляє!

Це факт, що мир і спокій завжди залежать від нашої самовіддачі Богу, незалежно від положення, в якому ми знаходимось.

Псалмоспівець пише: “І радуйся в Господі, то Він дасть тобі бажання серця твого”(Пс. 37:4).

Якщо ти повністю віддався в руки Божі, то будеш здатним перейти через будь-які труднощі.

Незалежно від того, через яке випробу­вання ти проходиш, ти повинен знати, що воно не може згубити твоєї душі, тому що ти — глина в руках Твого Отця. Він бажає, щоб ти міг займатись своїми буденними справами без страху і боязні, повністю дов­іряючись Його турботі про тебе. І тоді твоя віддача Богу буде мати практичне застосу­вання в житті. Чим більше ти віддаєш себе під охорону і захист Бога, тим менше тебе лякає стан навколишнього світу.

Якщо ти віддав себе Господу, тобі не по­трібно буде постійно турбуватись про на­ступний крок. Тебе не будуть шокувати жахливі новини, що вирують навколо.

Ти не будеш пригнічений думками про майбутнє, тому що ти довірив своє життя, сім’ю і майбутнє в надійні і люблячі руки твого Господа.

Як ви думаєте, наскільки стурбовані і схви­льовані вівці на пасовищі, коли вони йдуть за покликом їхнього пастуха? Вони зовсім не турбуються, тому що вони повністю до­віряють його керівництву. Також і ми – овеч­ки Христа, який є нашим великим Пасти­рем. Тому для чого нам турбуватись і хвилюватись про наше життя і май­бутнє? Він чудово знає, як захищати і охороняти Своє стадо, тому що веде нас із любов’ю!

Наскільки повною є наша віддача Богу?

У Біблії ми бачимо, що якщо хтось наближався до Господа, то робив він це тільки з великою серйозністю думок. Це сьогодні легко християнину сказати: “Справа Божа буде зроблена”. Але зовсім інша справа, коли ми віддаємо самих себе Богу за пев­них обста­вин.

Необхідно у власному житті навчи­тися довіряти Богові конк­ретні проблеми. Подумайте над тим, як я можу говорити, що до­віряю Богу все, коли я не довів, що можу довірити Йому хоча б одну річ? Недостатньо тільки го­ворити: “Я повністю довіряю Богу”. Це потрібно доводити знову і знову в своєму житті, в багатьох його сферах та у буденних речах.

Наша віддача Господу не може бути примусовою. Вона повинна бути доб­ровільною і бажаною, повною віддачею. В Біблії наводиться декілька прикладів людей, яким не вдалося цього зробити. Згадаймо єгипетського фараона. Тільки тоді він здався і відпустив ізраїльтян, коли більше не міг зносити тих бід, що послав Бог.

Так само багато людей сьогодні гово­рять: “Я здаюсь, я віддаюсь, я довіряю”, тільки після того, як вони побачили, що з цієї ситуації іншого виходу немає. Але повна віддача Господу повинна роби­тись без примусу і охоче. Ми повинні діяти в завіті з Господом, як це зробив Авраам. Він віддав своє життя, як чис­тий листок, щоб Бог заповнив Його. Тільки в такому випадку Бог прийме все наше єство. Але якщо ми віддаємо Богу наші серця тільки на половину, з яки­мись обмеженнями, тоді ми винні так само як Ананія і Сапфіра. Вони вдава­ли, що віддали себе повністю Господу, але насправді — частину забрали, і за це заплатили своїм життям. Тобто наша віддача Богу повинна бути без будь-яких умов. Ми не можемо ставити Богу якісь умови чи обмеження, весь конт­роль має бути переданий в руки Бога.

Повністю віддаючи самих себе в руки Бога, ми віддаємо всі наші власні думки, шляхи і бажання, ми_ повністю віддає­мось під контроль Його мудрості та істині. Ця самовіддача щоденна, вона сягає вперед. Це неможливо зробити лише один раз. Бог бачить наше тимча­сове смирення в час скорбот і наш вда­ваний послух.

Псалмоспівець каже нам довіряти Богу в усі часи, але наша горда плоть бажає самостійно контролювати наше життя. Вона постійно намагається пе­реконати нас, що ми можемо зберегти самих себе своїми власними зусиллями. В той момент, коли ми повністю підкоряємось Богу, наша плоть показує свою впертість, і ми відразу бачимо наскільки наше серце бажає йти своїм власним шляхом.

Віддати себе в повну залежність Богу — одна з найскладніших задач, з якими нам, християнам, доводиться зустрічатись у житті.

Повна покора Богу – недосяжна мета, яка, однак, може бути досягнена тільки вірою. Якщо ми робимо крок віри, то ніякі труднощі не можуть нас перемогти. Віра в нашого Пастиря проведе нас через всі труднощі і турботи.

Нам також потрібно знати, що коли ми робимо цей крок, то в пеклі звучить тривога. Коли смиренний християнин віддає всю владу в руки Бога, доручаючи кожне питання Йому, то сатана повстає проти віруючого зі всією своєю люттю.

Подумаймо про апостола Павла: коли він йшов шляхом фарисеїв, він не відчу­вав опору ворога. Але коли він віддав своє життя повністю в руки Бога, його атаку­вали і переслідували безупинно.

Тому, дорогі, якщо ви все віддасте Богу, то вам доведеться зустрітись із лютим спро-тивом всіх сил темряви. Сатана збудує гори жахів перед нами, щоб спробувати завести нас у невір’я. Він обрушить на наші серця і розум сумніви і страхи, з яки­ми нам ще ніколи не доводилось зустріча­тись. Його стратегія полягає в тому, щоб звернути наш погляд на те, “які жахливі речі чекають на нас”, а не на обіцянку Господа берегти нас у будь-яких труд­нощах.

За час мого служіння я часто відчував цю боротьбу. Коли приходили важкі часи, сумніви піднімались у моєму серці і ше­потіли з докором: “Ну, Девід, що ти зби­раєшся робити тепер? Як же ти будеш збережений у цих бідах? Який у тебе план для виживання?”

Сатана зробить усе, аби тільки відвер­нути нашу увагу від Ісуса. До того ж ми знаємо з Писання, що ці спокуси пережи­вають всі, хто твердо вирішив слідувати за Ісусом.

Ти неодмінно відчуєш страх, коли вдарить шторм.

Біблійні пророки попереджують нас, що коли почнеться потрясіння народів, наш тілесний чоловік буде сильно боя­тись. Єзекіїль говорив: “Чи встоїть твоє серце, чи будуть міцні твої руки на ті дні, що я буду з тобою чинити?” (Єз. 22:14).

Коли Бог попереджав Ноя про Свій грядучий суд і сказав будувати ковчег, Ной “в страсі Божому збудував ковчег” (Ізр. 11:7). Навіть сміливий і хоробрий Давид сказав: “Від страху перед Тобою жахаєть­ся тіло моє, і судів Твоїх я боюся” (Пс. 119:120). І пророк Авакум, побачивши дні утисків, що наступають, вигукнув: “Я почув — і затремтіла утроба моя, задзве­ніли на голос цей губи мої, гнилизна ввійшла в мої кості, і тремчу я на місці своїм, бо маю чекати в спокої день утис­ку…” (Ав. 3:16).

Будь ласка, помітьте, поки читаєте ці рядки: страх, який зійшов на цих мужів Божих, не був страхом плоті, але благо­говійним страхом перед Господом. Святі не боялись ворога душ їхніх, вони боя­лись Божого справедливого суду. І це тому, що вони бачили могутню силу, що стоїть за катастрофами, що наближа­ються. Вони боялись не бурі, а Божої Святості!

Кожному з нас також доведеться ви­терпіти жахливий страх у грядучі часи утисків і розрухи. Але наш страх пови­нен бути благоговійним страхом перед святим Богом, а не плотським страхом за нашу долю. Бог зневажає всі наші гріховні страхи втратити матеріальні речі, багат­ство і наш життєвий стандарт. Сьогодні люди по всьому світу наповнені такими страхами, коли вони бачать, як руйнуєть­ся економіка їхніх країн. Вони бояться, що економічний потоп змете все, що вони нажили за час свого життя. І вони кажуть: “Весь мій піт, всі мої старання нажити майно для майбутнього, все руйнується. Мені доведеться жити в бідності”.

Таким є вигук невіруючих, які не мають надії. Таким не повинен бути вигук віру­ючих. Насправді, якщо ви діти Божі, ваш Небесний Отець не буде терпіти такого невір’я у вас. Ісая попереджував: “Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він по­дібний? І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, … і завжди щоденно ля­каєшся гніву гнобителя…” (Іс. 51:12-13). “Господа Саваота – Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись!” (Іс. 8:13).

Дозволь Богу бути твоїм страхом і тре­петом. Такий страх не веде до смерті, але до життя!

Навіть зараз Америка наповнена людьми, які думають, що ніякі проблеми не захоплять їх.

Протягом всієї історії люди думали, що вони можуть справитись із будь-якою ка­тастрофою і без віри в Бога. Пророк Ісая пише, що такі насмішники хваляться: “як перейде той бич, мов вода заливна, то не прийде до нас…” (Іс. 28:15).

Ісая говорить, що ці люди духовно сліпі: “Господи, піднялась рука Твоя високо, та не бачать вони!” (Іс. 26:11). Іншими словами, вони не відносять будь-які лиха на діло рук Божих. Замість того вони ведуть себе так, ніби в небесах зовсім нема Бога, який відплатить їм за їх невір’я.

Багато насмішників в Америці дума­ють, що багатство спасе їх від усіх бід. Але Бог говорить нам цілком зрозуміло, що коли це потрясіння почнеться, то без­божні багачі раптово побачать, що їхні багатства нічого не варті: “Покине люди­на того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була… щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави велич­чя Його, коли прийде Він острах збудити на землі!” (Іс. 2:20-21).

Інші насмішники, можливо, скажуть: “До чого весь цей неспокій і турбота? Все йде своєю чергою, як із самого початку людства. Катастрофи приходили і відхо­дили. Економіки руйнувались, імперії падали, але життя людське продовжуєть­ся. Ми не можемо більше слухати цих пророків, які говорять про загибель одне і те ж віками. Світ ще не загинув, як вини говорили багато разів. Добрі часи завж­ди приходили на зміну поганим часам. Давайте насолоджуватись життям, поки є можливість”.

Це правда, що Божі пророки поперед­жували кожне покоління. Але історія до­водить, що Бог завжди посилав покаран­ня в свій час. Джон Овен, великий пури­танський проповідник, виголосив на­ступну промову на зібранні 9 квітня 1680 року: “Ви знаєте, що багато років підряд я попереджував вас про часи скорбот, що наближаються, враховуючи гріхи, які були їх причиною… Я говорив вам, що суд почнеться з дому Божого, що серця ваші зачерствіли до страху перед Ним… і ніхто не знає, яким сильним буде Його гнів. Через це все я пророкував вам не­безпечні, наповнені стражданнями часи скорбот… це все стоїть на порозі наших дверей, і зараз наступає на нас”.

Насмішники сьогодні можуть сказати, читаючи слова проповіді Овена: “Це до­водить саме те, про що ми говорили! Про­повідник трьохсотлітньої давності на­магався залякати суспільство бідами, що наступають. Але світ жив далі, незважа­ючи на все те, що він говорив. Все було як і завжди!”

Ці насмішники не визнають того, що Бог послав Свої жахливі кари на це сус­пільство. Джон Овен жив і сумував про ту вогняну катастрофу, яка поглинула Лондон і зруйнувала це велике місто. Справді, він бачив виконання всіх своїх пророцтв – війни, руйнування, розбита економіка, смуток по всій країні, біди, які стерли велику кількість безтурботних, недбалих людей.

До того, як він побачив біди, що гря­дуть, Овен безперестанку проголошував із кафедри: “Я збираюсь показати вам, як нам потрібно себе вести в час тих катаст­роф, які наступають”.

Улюблені, зараз ми живемо в такий же час, як і Овен. І в такі часи є тільки одна відповідь на фінансову розруху, що на­ступає: “Праведний вірою житиме”. Овен слізно попереджував людей: “Приготуй­те ковчег безпеки для вас і ваших сімей”. Потім він додав: “Тим ковчегом є Ісус Христос. Немає іншого шляху, немає іншого ковчегу, сказано про нашого Гос­пода: “І людина (Ісус) буде місцем схов­ку від вітру, і від урагану, як води ріки в сухому місці, як тіні великої скелі в сто­мленій країні”.

“Це — наш ковчег. Благословенні всі ті, які довіряють тільки Йому… Я ні в чому іншому не знаю ні безпеки, ні спас­іння від суду і бід, які наступають на нашу землю, крім віри в Христа – це наш єди­ний сховок.”

Господи, дай нам духовні очі, щоб бачити Твою захисну вогняну стіну навколо нашого духовного Сіона, що зберігає всіх, хто віддав самих себе в Твої руки!

Ми бачимо небезпеку зі всіх сторін, а також диявола і його царство, який хоче втопити нашу віру в сумнівах. Але в нас є ревна охорона ангелів, які оточують нас, і Бог, який зобов’язався провести нас че­рез всі біди, з якими нам доведеться зіткнутись.

Дозволь мені спитати тебе, чи хочеш ти зустріти шторм із спокійною довірою і миром в душі? Тоді помри сьогодні для всіх твоїх власних шляхів і намірів спас­ти самого себе і віддай своє життя по­вністю на збереження Богу. Він – твій доб­рий, люблячий Пастир, і Він обіцяв провести тебе через все це!

Девід Вілкерсон