Тверезий голос у п’яному лісі

Я не проти вживання алкоголю,

я проти зловживання …

(з інтерв’ю кардинала Любомира Гузара

В.З. 18-24 січня 2002 року)

“Алкогольні напої спричинили більше смертельного лиха,

аніж те, що звалилось на рід людський, спричинене

великими катаклізмами, такими, як війни, голод, епідемії.”

Вільям Е. Гладстон.

У цьому ж ключі витримане й Звернення єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ до вірних і всіх людей доброї волі з приводу надмірного вживання алкогольних напоїв. Довго не міг погодитись із таким підходом, бо вивчивши діяльність Брацтв тверезості і славного протиалкогольного і протинікотинного товариства “Відродження”, що діяли аж до 1939 р.,  мали свої традиції й переконливі здобутки. Щонайпершим правилом  “братчика” чи “відродженця” було: “не вживати алкоголю під жодним виглядом самим, не пропонувати іншим.” Це правило абсолютно нормальне, коли говоримо про алкоголіка, людину хвору невиліковною й смертельною хворобою алкоголізм.

Термін “зловживання”, як вважає автор фундаментальних праць із проблем алкоголізму, доктор Федір Углов, є неправомірним, бо тоді логічно мислиться, що можливе вживання алкоголю і не “во зло”, тобто, що може воно бути й корисним. На тему “корисності” алкоголю є ціла низка спекуляцій, якими користуються виробники алкоголю, продукуючи “цілющі напої”: горілки з коренем женьшеню, звіробою, а то й цілим букетом лікарських трав. Дійшло до того, що такі “ліки” продаються навіть в аптеках. Справжній фахівець скаже вам, що будь-яка з будь-якою домішкою доза алкоголю є шкідливою. Справа може йти лише про величину шкоди, бо будь-яке споживання спиртних напоїв є однозначно “зловживанням”! Так вважають лікарські авторитети у цій царині. Достатньо прикликати людей пити помірковано, і сказати, що це не шкідливо, і вони охоче прислухаються до цієї поради, і багато з них у результаті стануть алкоголіками.

Звичайно, якщо людина вип’є невелику порцію виноградного вина, а наступного разу таку ж порцію споживе через два-три місяці, шкода від цього буде відносно невеликою. Але якщо пити сухе вино невеликими дозами, але вживати його частіше, аніж раз у два тижні, мозок не буде приходити у норму від наркотичного отруєння і шкода від алкоголю буде безсумнівною,- авторитетно заявляють у статті “Алкоголь і діти” Л.Василевська та Є.Борисів.

Наші кваліфікаційні терміни, які ми вживаємо до споживачів алкоголю: алкоголік, п’яниця, помірковано п’ючий, той, що мало п’є, – мають кількісну, а не принципову відмінність. Деякі намагаються до категорії алкоголіків віднести тих, хто п’ють запоями, хто напивається до білої гарячки. Це вірно. Запій, біла гарячка, галюцинаторне слабоумство, алкогольна маячня ревнощів, корсаковський психоз, алкогольний параліч, алкогольна епілепсія – це усе наслідки алкоголізму, а отже, ж не думаю, що було б помилкою прийняти визначення великого українця і вченого поборника алкоголю доктора Довженка, метод якого врятував і понині рятує тисячі людських життів, що: ”Алкоголіком є той, хто споживає алкоголь, й інших визначень бути не може…”

Якщо ви запитаєте найгіршого у своєму районі п’яницю чи вважає він себе алкоголіком, отримаєте категоричне й обурливе “ні” у відповідь. Так само в нікуди приведуть ваші намови піти лікуватись чи відвідати групу Анонімних Алкоголіків. Він твердитиме, що його п’янство контрольоване, помірковане і т.д. і т.п.. “Поміркованість” взагалі найпідступніший термін. Причиною того, що ним користується величезна кількість людей є у тому, що правди про алкоголь і його властивості вони попросту не знають.

Важко віднайти більше зло, аніж алкоголь, котре так наполегливо й безжалісно розладнує здоров’я мільйонів, розруйновує усі тканини й органи людини (особливо це стосується кори головного мозку), що призводить врешті решт до передчасної смерті. Набагато ж раніше, людина вироджується й помирає як “homo spiritus” – особа духовна. Підступність цієї отрути у тому, що важезні наслідки її споживання спостережемо не відразу: на початку порушується функція того чи іншого органу, розпочинаються різноманітні побічні дії. Хвороба посилюється поступово. І навіть тоді, коли хворий гине, причину смерті пояснюють чимось іншим, наприклад, простудними чи інфекційними захворюваннями, і лише доскіплива патологоанатомічна експертиза може виявити, що до руйнації  організму спричинився алкоголь, а інфекційні чи простудні захворювання були лише поштовхом до завершення трагедії. Тому більшість хворих, що захворіли з вини алкоголю не розуміють в чому причина їх важкого недугу. Вони ніяк не пов’язують її з алкоголем, хоча як правило, люди захворівають, виходячи із запою, коли організм виснажений, доведений до анемії, будь-яка інфекція чи простудне захворювання може спричинити летальний вихід. Про це найкраще знають досвідчені патологоанатоми. Мій батько, що все життя пропрацював у судово – медичній експертизі, не гірше за героя детективного серіалу “Коломбо” розкривав “вбивцю-алкоголь” у безлічі на позір безневинних випадках захворювань.. Вдумайтесь самі: кожна третя раптова смерть спричинена алкогольним фактором. Ця цифра сама за себе говорить про те, які втрати й біди несе алкоголь у суспільство. Академік Бєхтерєв говорив: “…від алкоголіків народжуються (на кожні 100 чоловік) 10 потвор, 8 ідіотів, 15 хворих на епілепсію, 5 алкоголіків. З кожних 100 самогубць – половина алкоголіки”. (Дані взято з журналу ”Здоров’я світу” №6 за 1999 рік)

Як і всіляка отрута, алкоголь прийнятий у критичній дозі спричиняє смерть. Чисельними експериментами встановлено: “токсичний еквівалент” (кількість отрути на 1 кілограм тіла, що спричиняє смерть) різних складових частин алкогольних напоїв неоднаковий. Спирти бутиловий та аміловий набагато трійливіші ані ж етиловий спирт. Бутиловий у 3, а аміловий у 10 разів. Знаючи еквівалент  –  7-8 грам і, помноживши на вагу людини, визначають смертельну дозу. Для людини, що важить 64 кілограми смертельна доза 500 грам чистого алкоголю. Суттєвий вплив на хід отруєння має час уводу алкоголю. Поступове введення протягом години і більше зменшує небезпеку. При вводі в організм смертельної дози температура тіла знижується на 3-4 градуси. Смерть наступає через 12-40 годин.

Отруйність алкогольного напою складається з отруйності етилового спирту й окремих складових частин. Так, наприклад, згідно досліджень французьких авторів один літр коньяку міцністю 50 градусів містить: води – 500 г., етилового спирту – 500 г., ефірні масла – 0.76 г., альдегідів – 0.15 г., фурфуролу – 0.03 г., вищих алкоголей – 0.08 г.. Токсичні еквіваленти пойменованих частин значно вищі аніж етилового спирту. Беручи до уваги отруйність усіх сумішей, один літр 50-ти градусного коньяку складає смертельну дозу для людини вагою в 64 кг. Якщо зробити підрахунок для нашої 40 градусної горілки, то смертельна доза складе 1200 грам.

Чим більше в алкогольних напоях домішків, тим вони отруйніші. Отруйність домішок є сильнішою за етиловий спирт, та через їх малу кількість основну отруйну силу алкоголю усе ж складає спирт, а не домішки на долю яких припадає лише 6 відсотків отрути.

Установлено, що отруйність алкоголю тим сильніша, чим вища його концентрація. Тим пояснюється особливо благотворний вплив на розвиток алкоголізму міцних алкогольних напоїв. Встановлено, що смерть від “опою” у дореволюційній Росії траплялась в 3-5 разів частіше, аніж в інших європейських країнах, власне тому, що в Росії споживалась переважно горілка.

За свідченням статистики 90% смертельних випадків викликаних усіма мислимими катастрофами пов’язані із транспортом. Але лише 2% жертв гинуть при аваріях літаків, поїздів, річкових і морських суден,- усі останні на вулицях й дорогах. В цьому зловісну роль відіграє алкоголь. Чому так відбувається? При нинішніх швидкостях реакція на будь-які зміни ситуації повинна бути миттєвою, майже автоматичною. Між тим, навіть малі дози алкоголю викликають її сповільнення, а відтак, й притуплення, що уповільнює прийняття того чи іншого рішення й унеможливлює необхідну дію. Не треба бути великим розумником, аби зрозуміти досить просту істину – чим більша доза прийнятого алкоголю, тим уповільненішою  є реакція. Досліди чеських учених показали, що гальба пива, випита водієм перед виїздом, збільшує кількість аварій у 7 разів, прийняття  150 грамів горілки у 30 разів, а 300 грамів у 130 разів у порівнянні з тверезим водієм. Ці дані доводять, що жодної “допустимої” концентрації спирту в крові, із тою мотивацією,що вона як ніби не має суттєвого впливу на частоту аварій на транспорті не існує. Ось чому водія, який випив перед дорогою бодай гальбу пива, слід розглядати, як потенційного вбивцю з усіма випливаючими наслідками. Якщо зі всією серйозністю говорити про захист людей, то ми повинні знати, що навіть після прийняття “помірних” доз функція вищих відділень головного мозку приходить до норми лише через 8-20 днів.

Тому думається мені, що закон прийнятий в Японії, згідно якого, водій, що вчинив у нетверезому стані аварію із людськими жертвами засуджується до смертної кари, бо вважається це одним із найтяжчих злочинів.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) 50% випадків травматизму на автодорогах пов’язані із уживанням алкоголю. В 1975 р. за розрахунками відомого вченого Б. Урланіса алкоголь лише на автодорогах нашої планети забрав 3,5 мільйони чоловік. Це на 300 тисяч більше таких факторів як війни, погана спадковість, стихійні лиха, тероризм, ожиріння, злочинність та хуліганство разом узятих! А скільки нещасних випадків відбувається на виробництві, у побуті. Чи ж можемо ми у своїй молодій, незалежній державі спокійно відноситись до того? Можливо, зауважили, що використовуємо приклади старих статистичних даних, – в державі з того питання не проводиться статистичних досліджень, ще й не вважаємо за потрібне публікувати чужі. Чи не стоять за такою політикою гроші виробників і експортерів алкоголю?.

“Проблему алкоголю не можна зводити до алкоголізму у вузькому розумінні цього слова. Закликаю уважніше придивитися до проблем, пов’язаних  з уживанням алкоголю, в якій би формі вони не виникали і якою б не був рівень їх серйозності, тобто, на увесь спектр їхніх проявів”,- пропонує журнал “Здоров’я світу”. Так насправді алкоголізм і алкоголіки, хоча їх уже мільйони, не є найбільшим злом. Найбільше нещастя несе власне споживання алкоголю, особливо, коли воно починається в ранньому віці.

Звичний образ алкоголіка, якого ми на щодень бачимо на наших вулицях, є радше прекрасною протиалкогольною рекламою!!! Який, до речі, й використовується усіма карикатуристами, кінематографістами, журналістами. Він давно став своєрідним штампом, який надійно укрив  сотні облич алкоголізму, та ми їх не розпізнаємо, бо завішений штамп є більмом на оці.    Цей узвичаєний образ не може нікого привабити, радше він є пересторогою. Справжніми, потенційно найнебезпечнішими популяризаторами алкоголю є ті, хто робить непряму рекламу – майже всі телесеріали та кінофільми, маса бульварної, та й не дуже бульварної гезетно-книго-журнальної продукції. Наші інтелігентні, помірковано випиваючі батьки, бабусі та дідусі, ті, кого ми любимо, ті, ким захоплюємося, ті кого прагнемо наслідувати продовжать цей перелік. Приклад з особистого життя: нещодавно в телевізії висвітлювали прадавній “вестерн” “Чудова сімка”,- перший з до того небаченої продукції Голівуду. Герой був небуденно колоритний, праглось наслідувати його геть у всьому,  найбільше чогось прийшла до снаги маленька плеската плящинка, із якої він раз-по-раз потягав віски. Малим наповнював плящинку з під “шипру” чаєм, а коли з мене поглузували старші хлопці, той алкоголем, який у хаті не переводився… Гадаю кожен може пригадати щось подібне. Кожен на свій спосіб був спокушений. Згадайте як і ким й тоді самі зробите висновки… Французький дослідник Моррель, який прослідкував за життям чотирьох поколінь людей, що страждали хронічним алкоголізмом, спостеріг такий розвиток патології: “В першому поколінні – моральна зіпсованість на фоні надмірного вживання алкоголю; у другому – пияцтво в повному змісті цього слова; представники третього страждали іпохондрією, меланхолією, були схильні до вбивства й самогубства; в четвертому – тупість, ідіотизм, безпліддя…” Щось подібне як після вибуху ядерної бомби.

За логікою своєї дії алкоголь нещадний і до тих, хто п’є “культурно”, і до тих, хто жлугдить із пляшки. Результат на потомство буде однаковісінький. Справа йде про кількість випитого і про частоту прийому алкоголю. Чим частіше людина п’є і чим більшу дозу випиває, тим більше шансів на те, що алкоголь відіб’ється на потомстві. Треба твердо знати, що починаючи від зачаття і до старості алкоголь в будь-яких дозах діє на людину згубно й неодмінно приводить до важких наслідків.

Знову ж про “поміркованих” і “культурно питущих”.  За даними наркологів Ю. Лисицина й Н. Копит, поданих у “Науковій думці” майже усі “зловживаючі”, тобто діагностовано алкоголіки – 96,2 % вперше прилучились до нього  у віці до 15 років, третина ж із них пізнала смак трунку у віці до 10 років. Характерно, що дітям  у віці до 10 років алкоголь запропонували близькі родичі. Власне в такому віці з намови люблячої й любимої мною бабусі прийняв свою першу дозу отрути й я. Мотивація бабусі була така: “Трішки випий, й не так боятимешся татка”, (я тоді ухопив “двійку” й завмирав із страху перед карою). Знаючи чим, усе закінчить, я б залюбки погодився на каліцтво, бо так би постраждав якийсь один мій орган, алкоголь же забрав у мене найкращі роки життя…

Як доносять вибіркові дослідження – 36,7 % чоловіків зловживають алкоголем. Тобто є п’яницями й алкоголіками. Життя підлітків із такими батьками стає важким випробуванням. Якщо, на щастя, мати буде непитущою, вона має шанс уплинути, вчасно охаменути дитину. Але знову ж починається повна трагізму боротьба з п’яницею батьком, що на довгі роки полишає важкий осад.

Надто довго насаджувалась думка, яка, побутує й нині, винесена в епіграф цієї статті, що панацеєю від усіх бід є “помірне вживання” – культура споживання алкоголю. Світ роками боровся не з алкогольним трунком, а зі зловживанням ним, із пияцтвом та алкоголізмом. Найпоширеніша мотивація: Тоді давайте оголосимо війну гарним продуктам харчування, лише через те, що вони спричинюють ожиріння, атеросклероз, гіпертонію, серцево-судинні захворювання. Можна боротись з переїданням, а не з вуглеводами й жирами… Дуже вже вигідна і здається непоборна концепція для тих, хто почуває себе в товаристві алкоголю комфортно й нізащо не хоче визнати його самого втіленим злом.

З точки зору медицини ці судження є невірними й не мають жодного наукового підґрунтя. Деякі вчені вважають алкоголь харчовою речовиною. Безумовно, при його споживанні виділяється значна кількість енергії, що дорівнює 7 кілокалоріям чистого спирту. Одначе ця енергія використовується не на “творення,” як білки, жири й вуглеводи, а на “згорання”. Алкоголь хаотично згорає в організмі і у своєму полум’ї спалює інші харчові речовини. При чому він згорає без потреб організму, не являючись будівельним матеріалом.

Останніми роками Львів збагатився новим святом “Гальба” на якому запиваємось “на дурняк” львівським пивом ( щоправда, цей “дурняк” не є винаходом львівських пивоварів. Кожен Мошко в корчмі першу чарку давав “задаром” й за рік – два більшість маєтностей селян  за безцінь, а таки, справді, “задаром” перекочовували Мошкові…) Це так, до слова, бо вольному – воля. На святі обурює реклама, де з пафосом мовиться про різні неіснуючі вартості пива і як це робиться на нині з кожним алкоголем, – приписують і йому міфічні лікувальні властивості. Це небезпечно саме в наш час, час буму на лікування, коли аптеки по кількості конкурують із корчмами. Коли поряд повсюдно бачиш цих два заклади, виникає асоціація: випив – полікувався. Коли ж і алкоголь ми починаємо приймати із свідомістю, що лікуємось, справа гірша, бо карна, бо маємо справу з маніпуляцією свідомості. З яких, думаєте міркувань у розвинених країнах заборонена реклама алкоголю? Через гіркий досвід. Для прикладу, реклама пива  дуже дорого обійшлось Англії. Під впливом рекламної кампанії там було відкрито 24 тисячі пивних. Однак, дуже швидко лікарі забили тривогу, вказуючи на те, що в країні різко зріс дитячий й юнацький алкоголізм й постановою уряду більшість закладів у терміновому порядку були зачинені.

Звучала, й не раз, “залізна” аргументація,  що в організмі людини є алкоголь і прагнення поповнити  його запаси, чи збалансувати рівень – найприродніша потреба. На це можна відповісти, що є ще в організмі,  нікотин й морфіни, необхідні для його життєдіяльності, за такою своєрідною логікою й їх треба поповнювати… Медики багаті протилежним досвідом: навіть “активно поповнюючи” весною організм справді потрібними йому полівітамінами за часту “садять” печінку. У заповзятливих курців, що отримують карколомно-надлишкові дози нікотину, органи внутрішньої секреції узагалі перестають його виробляти. І якщо курець кидає палити, то мусить пройти відновлюючий й стимулюючий курс лікування, причому без гарантії, що функції органів відновляться. Такі  наслідки “поповнення із зовні». Що вже тут й говорити про алкогольні спекуляції!

Наука в нинішню добу повністю виключає будь – яку користь алкоголю для організму людини. Шкода ж – колосальна: викликає цілий ряд найсерйозніших захворювань, погіршує протікання будь-яких інших, алкоголь скорочує людське життя. Особлива небезпека його в тому, що здатен перетворити питущу людину в п’яницю й алкоголіка з усіма наступними з цього наслідками, отже той, хто вживає алкоголь є свідомим самогубцею.  Про причини пияцтва в різних  суспільних верствах й у різних царинах життя написано сотні монографій, та коли ви запитаєте у сотні питущих чому вони п’ють, то не знайдете двох однакових відповідей. І все ж причина не закутана шаллю таємниці і лежить на поверхні. Зводиться вона до простої істини: алкоголь – наркотик. Легалізований, яскраво розрекламований, якнайдоступніший наркотик.

Чисельні опоненти заперечать, що більша частина людства, й, безумовно, краща його частина,  спокійнісінько споживає алкоголь, й не узалежнюється ним. Чи це слугує аргументом, що проблеми не існує? Чогось такого, як загальнолюдські проблеми взагалі не існує. Людська свідомість і психіка настільки захищені,  що індивіда не стосується нічого, що відбувається навкіл, хіба б це торкнулось безпосередньо його чи когось із найближчих… Узалежнюються передовсім люди, які мають до того спадкову чи фізичну схильність. Згідно різних статистичних даних така схильність є у 2-3 осіб із десяти.

Загальнодоступність алкоголю – річ небезпечна, бо алкоголь, як будь-який наркотик, узалежнює і тим  небезпечний. Захисні бар’єри, закладені в людині, благотворне мікро середовище, Богобоязність, релігійність, сила волі, внутрішня культура, інтелігентність є бар’єром, що оберігає людину від біди. Але будь-яке укріплення під натиском цього підступного ворога може впасти, бо , вирішальним фактором є те, що алкоголь – наркотик. Не взяти під увагу цей основний момент – ломитись у відкриті двері. Іноді достатньо збігу обставин, аби людина від помірковано питущої перетворилась у раба алкоголю. Причина незборимої тяги людини до алкоголю лежить у його ейфоричній дії. Випивши, людина почуває себе сміливою, годною здолати усі труднощі й життєві незгоди. Цей стан особливо приваблює слабких й безвольних натур. Після два – три разового спожиття вступає у свої права наркотик, котрий поступово повністю змінює людину. Учені вважають, що до частого споживання алкоголю схильні недостатньо організовані особистості, нездатні впоратись з тривогою чи напругою. При чому, чим нижча організація суб’єкта, тим більша у нього проблема в штучному полегшенні свого стану з допомогою спиртних напоїв.

“Культура вживання алкоголю” – опортунізм, здача позицій у боротьбі зі страхітливим ворогом людства – алкоголем. Відстоюючи “культуру пиття” ми доходимо до безглуздя, мовляв, на задвірках, “за рогом”, гранчаками пити шкідливо, а в ресторанах, салонах із кришталевих келихів цілком прийнятно. От він, який розумник “змій зелений”: знає як і коли діяти. Якщо випив у брамі “на трьох”, то він у сотні раз отрутніший, аніж за столом із дорогим обрусом. Така консервативна суспільна думка на побутовому рівні вкрай небезпечна. Якщо воюватимемо проти п’яниць й алкоголіків, як це намагались робити в добу соціалізму, то треба усвідомити, що знову ж, боремося з наслідками, це констатація трагедії, яка відбулась, і ніколи не підійдемо до причини. Члени  протиалкогольного і протинікотинового товариства “Відродження”, єдиного, яке успішно діяло в Україні в 20-30 роках, мало гідні подиву результати: (продаж алкоголю за 10 років діяльності Товариства (1927 –1937 роки), скоротилася у десять разів), є чи не єдиним досвідом, яким можна скористатись. “Відродженці” вважали:  якщо боротьбу з пияцтвом вестимуть питущі люди, то вона не посунеться ані на крок! Тому не пили самі й не пропонували іншим, вчили не культурі пиття, а культурі спілкування. В боротьбі з пияцтвом немає іншого шляху, як тверезість.

Юрій Кирик