Чому ми віримо в Трійцю?

Однією з фундаментальних істин хри­стиянства є вчення про Трійцю. Ця докт­рина породила багато суперечок і розд­ілень в історії християнської Церкви, адже слова “Трійця” в Біблії немає. Все ж, уважним, щирим і неупередженим чи­тачам Біблії відкривається дивовижна таємниця закрита для людей часів Ста­рого Заповіту. А саме: Бог Творець в Своїй сутності є Триєдиний.

Пропонуємо вашій увазі уривки з книги “Біблійні доктрини” докторів богослов’я Стенлі Гортона і Вільяма Мензіса, які дещо пояснюють цю непро­сту тему.

“Є три різні Особистості, кожна з них абсолютно Божественна. Однак Вони на­стільки гармонійно з’єднані, що являють собою одне єство. Це зовсім не означає, що є три Боги.”

“Триєдинство є гармонійним спілку­ванням у Божестві.”

Особа Бога Отця майже не викликає у людей жодних заперечень. Але особа Сина і особа Духа Святого часто є при­чинами непорозумінь. Розглянемо, що говорить Біблія про ці дві особи Святої Трійці.

Ісус Христос — Бог чи людина?

Біблія вказує, що Ісус Христос мас всі властивості Бога. Він вічний і не сотво­рений. Будучи Єдинородним Сином Бо­жим, Він є однакової сутності з Богом-Отцем. Христос дав початок всьому творінню, бо все через Нього і для Нього створено (Іс. 9:5-6; Мих. 5:2; Ів. 8:58). Всесвіт, ангели, люди, земля, природа — це Боже творіння. Але коли Біблія гово­рить про Ісуса, то ніколи не вживає сло­ва “сотворений”. Про Нього сказано: “Він є образ невидимого Бога, родже­ний перш усякого творіння, бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господ­ства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього і для Нього створено (Кол. 1:15-16). Хто ж ще є Творцем, як не Бог? Слова “роджений перше усякого творі­ння”, тобто “перворідний”, зовсім не оз­начають, що в якийсь період вічності Ісус не існував. Вони вказують на уні­кальність Ісуса, як “першого за станови­щем”, “спадкоємця”, “правителя всього створеного”. Саме таке значення має перворідство в Біблійній мові.

Ось що пише на цю тему К.С.Льюіс у книзі “Просто християнство”: “По­родити — значить стати батьком; тво­рити — означає зробити. Ось в чому різниця. Коли ви народжуєте, то на­роджуєте щось того роду, що й ви самі. Людина народжує людських дітей, бо­бер бобренят, а пташка відкладає яйця, з яких вилуплюються пташенята. Але коли ви щось творите, то робите щось зовсім інше, ніж ви самі. Пташка ро­бить гніздо, бобер будує загату на річці, а людина робить машину або навіть щось більш подібне на себе, на­приклад, статую. Але звичайно ста­туя — це несправжня людина, вона схо­жа тільки з вигляду. Вона не дихає, не думає, не є живою. Саме це потрібно зрозуміти найперше. Той, Кого народ­жує Бог, є Бог. Так само й народжене від людини є людина. Те, що Бог тво­рить, не є Бог, точно так, що людина робить, не є людина. Ось чому ні люди, ні ангели не є синами Божими в тому розумінні, в якому є Христос”.

Подібну думку про унікальність Ісуса Христа, як Сина Однородженого від Отця, розвиває вся Євангелія від Івана. Зокрема, особливо сильно наголошуєть­ся на цьому в першому розділі, назива­ючи Сина вічним Словом, або по-грецьки Логосом: “Спочатку було Слово, Слово було у Бога, й Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога, усе через Нього сталося і без Нього не сталося ніщо, що сталося. У Ньому життя було: й життя було світлом людям” (Ів. 1:1-4). “І Слово тілом сталося і перебувало між нами, повне благодаті й правди, й ми бачили славу Його, як Однородженого від Отця” (Ів. 1:14).

Ісусу властиві такі риси Бога як: всюдиприсутність, всезнання і всемо­гутність. “Бо де двоє чи троє зібрані в Ім’я Моє, там Я посеред них.” (Мт. 18:20). І подібне місце: “Ось Я перебу­ватиму повсякденно з вами аж до кінця віку” (Мт. 28:20). Крім того, Христос живе в серці кожного віруючого в Ньо­го. (Ів. 14:23, Рим. 8:9, 2Кор. 13:5). Но­вий Завіт говорить про Христа як про всезнаючого. Він володіє знанням всьо­го минулого, теперішнього і майбут­нього. В Ів. 2:24-25 стверджується, що “Ісус знав усіх” і “знав, що в людині”. Учні свідчили: “Тепер ми бачимо, що Ти знаєш усе” (Ів. 16:30). Про Христа сказано, що Він знав, хто зрадить Його (Ів. 6:64). Читаючи Євангелію, ми бачи­мо, що Ісус, часто знав те, що є невідо­мим для простих смертних. Христос проявляє Свою всемогутність у повній владі над творінням. Він має владу про­щати гріхи, Він має владу над хворо­бами, життям і смертю. (Лк. 4:38-41; 7:12-17). Йому дана всяка влада на небі і на землі (Мт. 28:18).

В Новому Завіті є декілька місць, які прямо називають Ісуса Христа Богом. Крім того, Він приймає молитви, а та­кож хвалу і поклоніння, які по праву на­лежать Йому від людей. А цього ні про­роки, ні апостоли, ні Божі ангели ніколи не робили. Вони казали людям віддавати всю славу Богу (Пв. 5:20; Євр. 1:1-14;Фил. 2:6-11; Рим. 9:5; Лк. 19:35-40). Які ще по­трібно докази і аргументи, щоб як апос­тол Хома від щирого серця сказати в молитві Христу: “Господь мій і Бог мій” (Ів. 20:26-29).

Ось чому ми можемо впевнено сказа­ти, що в особі Ісуса Христа на землю зійшов Бог. Він був повністю Богом, і повністю людиною. Коли Він залишив славу небес і став Сином Людським, тоді Він прийняв на себе людську при­роду, щоб у всьому бути подібним до нас, лише з однією різницею – Він був безгрішним. Він був спраглий і голод­ний, страждав і терпів, плакав і суму­вав. Будучи у людській природі зі всіма її обмеженнями, Божий Син добро­вільно покорив Себе, прийнявши виг­ляд раба, ставши подібним до людини, був слухняним Отцеві аж до смерті і то смерті хресної (Фил. 2:6-11). І ця подібність була повна, досконала і аб­солютна. Його жертва на хресті за нас — заплата за гріхи людей була та­кож досконала. Тут є відповідь всім тим, хто говорить: “Якщо Христос рівний Богу, то чому Він називає Отця більшим за Себе?”, “Чому Він сказав, що навіть Син Людський не знає часу Другого Приходу?”, “Чому Біблія каже, що є один посередник між Богом і людьми — Людина Ісус Христос?”

Ось що говорить Джош Макдауел у книзі “Ісус”: “Майже всі аргументи, які використовуються для заперечення того, що Ісус є Бог, появляються через непра­вильне розуміння Фил. 2:6-11, де пропов­ідується, що Ісус мав дві природи: людсь­ку і божественну. Ісус існував у двох образах: як Бог (вірш 6) і як людина (вірш 7). Текст вчить, що Його першим станом була рівність з Богом, другим — добровільне приниження Себе, Майже всі вірші з Біблії, які використовують, щоб доказати, ніби Ісус не був рівним Богу Отцю, співставляють Ісуса в Його приниженому людському стані з підне­сеним становищем Бога на Небесах. За­лишається непоміченим те, що Ісус зали шив Своє піднесене становище рівності з Богом Отцем, щоб стати людиною, по­мерти за гріхи світу, воскреснути і воз­нестись”.

Дух Святий — Третя Особа Трійці

У день зіслання Святого Духа — День П’ятидесятниці — розпочався новий пе­ріод у стосунках між Богом і людиною. Ми називаємо це періодом Духа Свя­того, або періодом благодаті. Завдан­ням Святого Духа, Якого Ісус називає Утішителем, є: “Виявити світові про гріх, про правду і про суд” (Ів. 16:8). Тобто розбудити совість грішника, привести невіруючого до покаяння. А для віруючих є чудова обітниця при­сутності Духа Святого, Який є нашим Порадником і Утішителем, якщо ми прислухаємося до Його тихого і ніжно­го голосу в нашому серці.

Він навчає нас і нагадує все те, чого навчав Ісус (Ів. 14:23-26). Він підкріпляє наш дух, формуючи в нас нову духов­ну природу, щоб Христос через віру замешкав у на­ших серцях, і щоб ми змогли перемогти плоть і принести добрі плоди Духа (Еф. 3:14-21; Гал. 5:16-25). Він дає нам силу і владу дітей Божих, щоб нам бути свідками Ісуса Христа, Його представниками в цьому світі (Дії 1:8). Тільки напов­нені Духом Святим христи­яни є найбільш успішними в досягненні вісткою Єван­гелії сердець неспасенних. Вся історія Церкви, а також Книга Дії Святих Апос­толів, яку іноді називають книгою Дії Святого Духа, свідчать про це (Дії 2:1-47; 4:23-31; 5:12-16; 8:4-8). Також Дух Святий розкриває нам духовні істини, котрі вихо­дять за межі нашого людського розум­іння, і котрі ми сприймаємо вірою, як Боже об’явлення (ІКор. 2:10-16).

Існує певна небезпека для тих людей, які будучи ще недосвідченими у вірі, мо­жуть вважати свої почуття, емоції, дум­ки і вчинки викликаними дією Святого Духа. Щоб уникнути таких помилок не­обхідно добре знати Біблію. Дух Свя­тий є автором Біблії і Він не суперечить Самому Собі. Також спілкування з інши­ми побожними і досвідченими віруючи­ми людьми може допомогти уникнути самообману. Вчитись розуміти Духа Святого — це постійний процес, який неможливий без послуху Божому Слову, віри в кожну істину, якій воно навчає.

Дух Святий є Третьою Особою Святої Трійці. Це не є якась сила або енергія, а власне особа. Біблія вказує, що Дух Свя­тий може говорити, навчати і навіть зас­мучуватися. Все це властиве особистості, а не абстрактній силі чи енергії. Біблія часто називає Духа Святого Духом Бо­жим і Духом Христовим. Ми зустрічає­мо в Біблії слова і вирази, які в одна­ковій мірі вживаються як відносно Бога Отця і Сина, так і відносно Духа Свято­го (Дії 5:3-4; 8:29; 11:12; 13:2-4; 16:6-7; Рим. 8:26-27; 1 Кор. 12:11; Еф. 4:30). З Біблії ми дізнаємося, що аж до Другого Приходу Христа Його заступником є Дух Свя­тий (Ів. 15:26).

Помилкові погляди

У книзі “Біблійні доктрини” також звертається увага на основні помилкові думки щодо Трійці:

“Основні дві єресі, які відхилилися від єдності церковного розумі­ння    Біблійного вчення відносно Трійці були сабеліанізм та аріанізм. Десь всередині III ст. н.е. у спробі уникнути вчення про існування трьох різних Богів Сабелій висунув ідею, що існує один Бог з од­нією Особою. Але Він проявив Себе у трьох різних подобах. Перше існував Бог Отець-Творець. Після цього Бог проявив Себе як Син-Відкупитель. Те­пер Він проявляє Себе як Дух. Згідно слів Сабелія було просто проявлення трьох різних “масок”. Сучасна форма цієї єресі з’явилася приблизно у 1915 р. прийнявши назву “Тільки Ісус”, або “Єдиний”. Вона є різновидом унітарі-анізму, який занадто спрощує Трійцю, фактично опускаючи Бога на рівень людини

Іншою серйозною єрессю, яка періо­дично вражала Церкву є аріанізм. Арій у 325 р. н.е. впав у іншу крайність. На­стільки підкреслив різницю серед осіб Бо­жества, що в результаті розділив Боже­ство на три різні істоти. Результатом було підкорення не тільки у стосунках, але й у природі, як для Сина, так і для Духа Святого до позиції нижчої, ніж по­вна Божественність. Арій відкидав вічне Синівство Христа, вважаючи, що Він по­чав існувати в якийсь момент після Отця.”

Свідчення Біблії

Отже, як ми побачили, коли Біблія го­ворить про Отця, Сина і Духа Святого, то часто вживаються однакові поняття і значення стосовно кожної Особи Трійці. Крім того, ці три Особи проявляють вла­стивості, які притаманні тільки Єдино­му Богу.

Також в Біблії є декілька місць, які го­ворять про Отця, Сина і Духа Святого в одному контексті. Їх варто запам’ятати, щоб дати відповідь тим, хто відкидає це вчення.

“Бо троє свідкують на Небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці троє одно” (1 Ів. 5:7).

“Тож ідіть і навчіть всі наро­ди, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа” (Мт. 28:19).

“Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця і спільність Святого Духа хай буде зо всіма вами. Амінь.” (2Кор. 13:13).

Єдність трьох Осіб Божества є настільки очевидною, що вже християни перших століть по­чали вживати слово “Трійця”, щоб цю істину виразити одним словом. Згодом, щоб дати відсіч лжевченням, які заперечували Божественність Ісуса Христа, слово “Трійця” і саме поняття Триєдиного Бога було узаконене на цер­ковних соборах. Ось така історія появи слова “Трійця”, яке є майже у всіх мовах європейських народів, що сповідують християнство.

На закінчення ось такий висновок, який роблять автори книги “Біблійні доктрини”: “Ми поклоняємося Отцю, Сину та Святому Духу і визнаємо їх Осо­бистості згідно з тим, що ми бачимо в Біблії. Тому ми в покорі визнаємо, що Вони є Одним у спілкуванні, цілі та сут­ності”.