Гедеон

У відомого австрійського письменника Стефана Цвейга є цикл історичних мініатюр, які він з пафосом назвав „Зоряні години людства”, де, зокрема, змальовує  битви знаменитих воєначальників за переділ світу. Якими ж мізерними видаються австрійський фельдмаршал Карл Філіпп Шварценберг  чи й навіть Наполеон зі всіма своїми блискучими перемогами, коли поставити їх в один ряд з таким Божим воїном як Гедеон. Усе, що з ним відбувалося, радше нагадує казку, але для багатьох людей стосунки людини з Богом таки й виглядають казковими. Ми ж, віруючі знаємо, що в Слові Божому немає й слова вигадки, обмовлення, найменшої навіть неточності. Ото ж пригадаю тим хто знає, й уведу інших у  біблійну канву розповіді. Вільно переповім розповідь із Книги Суддів, 6-ий розділ, з 11-го тексту:

І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: І обернувся до нього Господь і сказав: І сказав йому Господь: “Але Я буду з тобою, і ти поб’єш мідіянітян, як одного чоловіка”. А той до Нього сказав: “Якщо знайшов я милість в очах Твоїх, то зроби мені ознаку, що Ти говориш зо мною. Не відходь же звідси, аж поки я не прийду до Тебе, і не принесу дарунка мого, і не покладу перед лицем Твоїм”. А Той відказав: “Я буду сидіти аж до твого повернення”. І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня, і опрісноків з ефи муки, м’ясо поклав до коша, а юшку влив до горщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним. І сказав до нього Ангол Божий: “Візьми це м’ясо й ці опрісноки, та й поклади на оцю скелю, а юшку вилий”. І той так зробив. І витягнув Ангол Господній кінець палиці, що в руці Його, і доторкнувся до м’яса та до опрісноків, – і знявся зо скелі огонь, та й поїв те м’ясо та опрісноки, а Ангол Господній зник з його очей. І побачив Гедеон, що це Ангол Господній. І сказав Гедеон: “Ах, Владико, Господи, бо ж я бачив Господнього Ангола обличчя до обличчя”. І сказав йому Господь: “Мир тобі, – не бійся, не помреш!” І Гедеон збудував там жертівника для Господа, і назвав ім’я йому: Єгова-Шалом (що означає “Бог – це мир”). Він іще є аж до цього дня в Офрі Авієзеровій”.

…Ангелів Господніх лише на іконах й картинах полюбляють зображати з крильцями та ореолом над головою, насправді ж вони з’являються на землі у найзвичайнішому вигляді, не раз їм, особам з вищої сфери доводиться вислуховувати від прикрі слова, а той образи, вони тихо відходять, а ми чи й схаменемось коли, що розмовляли із Божими посланцями!

Ангел Господній у вигляді назвичайнісінького парубка  появився перед Гедеоном, сином аві-езріянина Йоашева, саме у час коли той молотив пшеницю в виноградному чавилі, – дивне заняття навіть на ті далекі часи, та ангел Божий не здивувався, він знав усе: знав, що не так просто було Гедеонові зібрати врожай, потаємно, знести його у печеру, й найважще перетворити його в муку вручну, без каменя,  у виноточному чавилі  вимолотити зерно, аби й крихти не дісталось загарбникам – мідіянітянам. Тому ангел привітав його: “Господь з тобою, хоробрий мужу!” Гедеон одразу розпізнав посланця Господнього й звернувся до нього з належною поштивістю: „О, Пане мій, – якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це? І де всі Його чуда, про які оповідали нам наші батьки, говорячи: Ось з Єгипту вивів нас Господь? А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідіяна”… Зновуж ангел дає юнакові дивну пораду, збирай своє військо і“Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки. Оце Я послав тебе”.Тут на мить хочу зупинитись аби усвідомити читача, що акцент хочу зробити, не на знаменитій перемозі Гедеона на полі бою, а саме на події, яка їй передувала, й без якої немислимою була жодна перемога.  І далі я б хотів говорити навіть не про знамениту його перемогу над  медіянітянами, а про час, який передував цьому.

Слова Ангела Господнього шокували  юнака заскочений пропозицією, він зі всією щирістю серця, розгублено запитує:  промовляє: “О, Господи мій, – чим я спасу Ізраїль? Адже у володінні батька мого в Манасії, ледь чи набереться тисяча вояків. До того ж, хто мені довірить очолити військо, адже я наймолодший у домі батька свого”. Ангел прийшов  не дискутувати й переконувати Гедеона. На цього юнака впав Божий вибір саме тому, що ця    людина своїм життям була цілком сформована й готова до цієї місії. Саме він мав стати інструментом в руках Господніх, саме його вибрав Бог для виконання своєї місії. Гедеон стає свідком чуда: молодий юнак сурмить у сурму, і 4 покоління із своїми озброєними вояками збираються навколо нього. Справжня невелика  армія, бо 32 тисячі зібраних вояків, відповідають  чисельності сучасного армійського корпусу. Командування такою кількістю людей у наші дні, могли б доручити хіба що  генерал-лейтенанту.

Ось уже насправді, хто був ніким, стає усім: абсолютно невідома, особа опиняється на вищій генеральській посаді, має в своєму розпорядженні 32 тисячі озброєних вояків, які готові довірити йому своє життя. Кожен із нас по-різному відрагував би, опинившись в такій ситуації. Можна спробувати поринути у країну дитинства, коли людині найлегше вдається перевтілитись й пербувати в ситуації улюбленого героя. Хтось, напевно, сказав: “Тепер викликайте кращих модельєрів й  шийте мені генеральський мундир, художники нехай попрацюють над штандартом, а ж займусь формуванням свого штабу. Але Гедеон був Божою людиною. Він бачив чудо, яке відбулося у нього на очах, та не поспішав користати з його наслідків. Він враз став авторитетною людиною, але для людини віруючої не це було головне, Гедоону потрібно було переконатися, що його аторитет затверджений небом. Небо було для нього цією Верховною Радою, цим президентом, який єдининий міг підтвердити його повноваження. Інакше не міг вступити у свої права. Тільки безбожна людина, людина, може захоплюватися незатвердженими небом титулами і повноваженнями, (добре б це запам’ятати і закарбувати це у своєму серці!). Ми до цього ще вернемося у цій надзвичайно повчальній історії. І він звертається до Бога аби переконатися “чи дійсно я одержав затвердження у своїх повноваженнях на небі?” І каже Вседержителю: “Я розстелю тут руну, (виправлену овечу шкіру), і хай всюди буде сухо вночі, а тут буде повно роси”. І Господь каже: “Добре, розстеляй”. І вранці він викручує аж цілу чашу води, а потім каже: “Ну, Господи, ще раз на мене не прогнівайся. Я знову розстеляю це руно, і хай тільки воно буде сухе, а навколо буде роса”. Господь каже: “Розстеляй”. І після того він одержує небесний мандат, він одержує небесне затвердження, що він є Божий великий служитель.

Не написано, що вже Ангол до нього явився, написано, що… От послухаймо: “А Дух Господній зійшов на Гедеона, і він засурмив у сурму, і був скликаний Авієзер за ним (це тільки його родина). І він послав послів по всьому Танасії, і був скликаний за ним і він. І послав він послів до Асира, Завулона, і до Нефталима, – і вони вийшли навперейми них (тобто спішили один наперед одного). І сказав Гедеон до Бога: “Якщо Ти спасеш Ізраїля моєю рукою, як говорив, – то я зроблю ось що”.

Гедеон знав, що має справу з небесним уповноваженим, що Ангол прийшов не просто пообідати козенятком і юшкою, але він прийшов, аби вручити йому особливий небесний мандат, – він виконує надзвичайно важливу місію. Він знає, що його народ погибає і нищиться під п’ятою загарбників через своє ідолопоклонство. Гедеон знав і це, що головною причиною нещастя його народу є ідолопоклонство. І тут же він збирає десятьох хоробрих своїх однодумців, і руйнує жертовник Ваала, зрубує священне дерево, яке називалося астартами, і на чистому місці збудовує жертовник для слави Господньої. І місце це називає Єгова-Шалом, що означає: “Єгова – це наш спокій”. Браття любі і сестри, ввійдімо трошки в його становище. Він знає, що буде вранці. Якби сьогодні хтось відважився вночі зруйнувати якийсь монумент в нашому місті; ми можемо собі уявити, що було б вночі, і як би там дивилися на відбитки пальців, хто це зробив і яким чином його покарати. Це був народ фанатичний, це був народ розбещений, це був народ кровожадний, і Гедеон добре знав, що ранок нічого доброго йому і його родині – його батькові, матері, братам і сестрам, не віщує. Підніметься жахливий ґвалт, підніметься бунт народу: Знищив хтось їхнього любимого ідола. Їм байдуже, що вони в неволі, їм байдуже, що вони під п’ятою загарбників, але ідола нема, а за ідола люди є страшенно жорстокі. За живого Бога вони ніколи не будуть вступатися, для них це безумство, для них це є щось другорядне і щось надзвичайно розумово відстале. Але за ідола будуть проливати кров, як ми сьогодні бачимо, що робиться у світі. А він спокійно збудовує новий жертівник за ніч, і називає Єгова-Шалом – “У Бозі повний спокій”. “Він дає мені спокій, Він дає мені чашу, як каже Давид, серед ворогів моїх, і кубок мій повний, аж переливається”. Ось що значить людина, яка виконує Господнє доручення. Я колись здається говорив, коли одного проповідника в Ризі викликали у КГБ тодішнє, і дуже неприємні були там справи (а там ніколи не було приємного).Але цей служитель КГБ каже: «Ты тут посиди немножко, пока я переговорю по телефону», вертається, а той заснув у кріслі. Той накинувся: «Как ты можешь спать? Ты же знаешь, ты находишься в такой структуре!» А він каже: «А в моей Библии написано, что праведному Своему Господь даёт сон». Вот Он мне дал сон и я уснул». Браття дорогі і сестри, Гедеон якраз не заснув, але він проголосив, що в Господі є Шалом, в Господі є мир, в Господі є спокій, коли захищаєш Його ідеї, коли ти захищаєш священні інтереси Біблії, коли тобі… Він не думає про жахливі наслідки, які прийдуть вранці. Це теж для нас урок, улюблені браття і сестри. Чи ми маємо… Казав Христос: “Я мир Свій даю вам, не так, як люди дають, Я даю. Нехай серце ваше не лякається і не тривожиться”. Ще до цього ми вернемося. І в ранці дійсно піднімається буря. Батько не знав, він з батьком не радився, що буде руйнувати Ваалів жертівник. Але розлючений натовп, юрба напирає на дім Йоаша: І далі йдемо до цього: він стає авторитетом, він стає головнокомандувачем, але йде до Господа переконатися “чи дійсно я одержав затвердження у своїх повноваженнях на небі?” І каже: “Хай Господь не прогнівався”, і каже: “Боже…”, – він безпосередньо з Богом розмовляє, це людина, яка одержала духовне бачення і духовне спілкування з Вседержителем. “Я розстелю тут руну, таку овечу виправлену шкіру, і хай всюди буде сухо вночі, а тут буде повно роси”. І Господь каже: “Добре, розстеляй”. І вранці він викручує аж цілу чашу води, а потім каже: “Ну, Господи, ще раз на мене не прогнівайся. Я знову розстеляю це руно, і хай тільки воно буде сухе, а навколо буде роса”. Господь каже: “Розстеляй”. І після того він одержує небесний мандат, він одержує небесне затвердження, що він є Божий великий служитель. І так добре, коли маєш Боже повноваження і людське. Що може бути більшою вершиною, коли тебе люди люблять і Бог? “Я маю армію 32-тисячну і маю мандат від неба”. А Господь каже: “Забагато в тебе людей. Ти скажи їм: “Хто боязкий, хто дуже маєток любить, хто молоду жінку має, чи хто хитке серце має – хай вертається додому”. Думаю, що Божому чоловікові це не дуже було по серцю, коли він побачив… а він це сказав залюбки, ні одного запитання конфронтаційного: “Господи, ну а з чим воювати?” І раптом він бачить масовий відтік вояків – 22 тисячі пішло додому. Залишається 10 тисяч. Значить ти вже не генерал-лейтенант, ти просто комдив – командир дивізії (дивізія має приблизно 10 тисяч вояків). Ну ще одна зірка там генерал-майор в тебе залишається. Ти ще все ж таки генерал. А Господь каже: “І того забагато. Бо як вони такою силою переможуть, будуть казати, що своєю силою перемогли. Веди їх до водопою, – я вже цитую, – і хто буде нагинатися так, знаєте, щоб добре розташуватися і напитися, то тих відправляй додому. А хто буде брати в пригоршню і хлептати так, як собака, то тих залишай”. Залишається тільки 300 таких. І каже: “З тими 300-ма ти переможеш”. Полетіли всі зірки з пагонів, він залишився командир маленького батальйону, – і не рота і не батальйон, то десь дві роти приблизно. І він вже не генерал, а просто капітан, ну може там маленький майорик. Так швидко полетіли титули, і то Бог це познімав. А Гедеон ні слова: “Я тільки вчора був генерал-лейтенантом, а сьогодні Бог мене довів до капітана”. Ще нижче Бог опускає. Але ще не все. “Вони, – каже, – в тебе є озброєні. Поскладайте там десь в стодолі зброю і ні одного списа і ні одного щита хай не беруть зі собою”. Ну це вже крах! “Хай беруть глечики (ото, що наші Гедеони тут носять на лацкані піджаків своїх) і світильники і сурми – ото вся ваша зброя”. І він іде, робить все те, що сказав Господь. І ви знаєте, яка чудова сталася перемога силою Божою. Там, якомусь мідіянітянину сниться сон, а його розвідка це почула. Каже: “Знаєте, мені сьогодні такий сон приснився, що корж великий такий, хлібина, котиться по нашому воєнному таборі, докотилася до намету головнокомандувача, вдарила і розбила його”. А він каже: “То не інакше, як меч Господній Гедеонів. Гедеон нас тут завтра всіх знищить і ми одержимо повну поразку”. Божі справи коментують вороги, і коментують правильно. Таким чином, улюблені, хочу особливу увагу звернути: ніколи не біймося пониження, коли Бог нас через пониження веде до небувалих висот. Це запам’ятаєте? Це прикро: з генерала стати капітаном, правда? Серед наших віруючих є військовослужбовці, вони знають…

У євангельських церквах немає орденів на кшталт: василіян редемптористів чи єзуїтів, (наголошую на католицькі чини, служінням яких було  несення Божого Слова), зате євангельські Гедеони – носії Божого Слова, розповсюджувачі Святого Письма, своїми успіхами у цій царині затьмарили усіх. Асоціація „Гедеон” організована у всьому світі і зараз охоплює 181 країну. Вони розповсюдили біля 1 мільярду 300 тисяч Біблій.

Я б не пригадав цієї історії, коли б на цьогорічніому звіті Гедеонів перед пасторами,відповідальний за місію ”Гедеон”в Карпатському регіоні України – Ростислав Білосевич не виявив факт: другий  львівський загін Гедеонів очолив представник Центральної Церкви ЄХБ – Олексій Слюсаренко – генерал у відставці. А ще коли єпископ Василь Боєчко щиросердно йому засвідчив, що як тільки складе свої пастирські повноваження, піде в загін генерала звичайним солдатом… Тут і згадалась мені ця прекрасна історія.
Гумористично обіграна на зібранні військова тема змусила мене подумки повернутись до особи, чиїм іменем розповсюджувачі Святого Письма наші гедеони назвалися.

Насправді, епітети на кшталт: „пречудова”, „гарна”, „повчальна” „небуденна”  У відомого австрійського письменника Стефана Цвейга є цикл історичних мініатюр, які він з пафосом назвав „Зоряні години людства”, де, зокрема, змальовує  битви знаменитих воєначальників за переділ світу. Якими ж мізерними видаються австрійський фельдмаршал Карл Філіпп Шварценберг  чи й навіть Наполеон зі всіма своїми блискучими перемогами, коли поставити їх в один ряд з таким Божим воїном як Гедеон.

І так добре, коли маєш Боже повноваження і людське. Що може бути більшою вершиною, коли тебе люди люблять і Бог? “Я маю армію 32-тисячну і маю мандат від неба”. А Господь каже: “Забагато в тебе людей. Ти скажи їм: “Хто боязкий, хто дуже маєток любить, хто молоду жінку має, чи хто хитке серце має – хай вертається додому”. Думаю, що Божому чоловікові це не дуже було по серцю, коли він побачив… а він це сказав залюбки, ні одного запитання конфронтаційного: “Господи, ну а з чим воювати?” І раптом він бачить масовий відтік вояків – 22 тисячі пішло додому. Залишається 10 тисяч. Значить ти вже не генерал-лейтенант, ти просто комдив – командир дивізії (дивізія має приблизно 10 тисяч вояків). Ну ще одна зірка там генерал-майор в тебе залишається. Ти ще все ж таки генерал. А Господь каже: “І того забагато. Бо як вони такою силою переможуть, будуть казати, що своєю силою перемогли. Веди їх до водопою, – я вже цитую, – і хто буде нагинатися так, знаєте, щоб добре розташуватися і напитися, то тих відправляй додому. А хто буде брати в пригоршню і хлептати так, як собака, то тих залишай”. Залишається тільки 300 таких. І каже: “З тими 300-ма ти переможеш”. Полетіли всі зірки з пагонів, він залишився командир маленького батальйону, – і не рота і не батальйон, то десь дві роти приблизно. І він вже не генерал, а просто капітан, ну може там маленький майорик. Так швидко полетіли титули, і то Бог це познімав. А Гедеон ні слова: “Я тільки вчора був генерал-лейтенантом, а сьогодні Бог мене довів до капітана”. Ще нижче Бог опускає. Але ще не все. “Вони, – каже, – в тебе є озброєні. Поскладайте там десь в стодолі зброю і ні одного списа і ні одного щита хай не беруть зі собою”. Ну це вже крах! “Хай беруть глечики (ото, що наші Гедеони тут носять на лацкані піджаків своїх) і світильники і сурми – ото вся ваша зброя”. І він іде, робить все те, що сказав Господь. І ви знаєте, яка чудова сталася перемога силою Божою.
Саме Гедеонівське служіння реально об’єднує у Львові 14 євангельських церков.

Гедеони й нині мусять бути впевнені– що їхні повноваження – воювати з армією невірних затверджені на небі. Вони ревно моляться перед кожною своєю акцією вимолюючи Господнє благословення.