Науковці вірять!

Нерідко високоосвіченим віруючим закидають: “Як ти, будучи такою освіченою, вченою людиною, можеш вірити в ці середньо­вічні нісенітниці. Адже науково визнано, що Бога немає. Його існування не можливо довести навіть найсучаснішими  наукови­ми методами” і т.п.

Справді, наука не може довести існування Бога, так само як найдосконаліші прилади не можуть зафіксувати такі явища як любов, милосердя, самопожертва. Але жодна наука не відкидає існування цих явищ і також не може заперечити існування Бога. Більше того, більшість учених, що займалися природничими науками, за стрункими рядками математичних формул, за “дисципліною” руху небесних тіл, за колбами з хімічними реактивами бачили незбагненний, недосяжний Творчий Розум, Який створив усе навкруги, а також нас самих. Як перегукується з багатьма словами Книги Псалмів вислів видатного російського дослідника

Михайла Ломоносова: “Дослідження природи повинно вести до тієї ж мети, що й релігія. Бо і природа є певне євангеліє, яке благовістує невимовно творчу силу, премудрість і велич Божу. І не лише небеса, але й надра Землі повідають славу Божу”.

Ось думки ще кількох мислителів і видатних діячів науки, праці яких відіграли ключову роль у її становленні:

Опосген Коші (французький математик, основоположник класичного математичного аналізу): “Я — християнин. Це значить, що я вірую в Божественність Христа, як вірували … майже всі великі астрономи і математики минулого. Мої переконання не є наслідком успадкованих забобонів, але результатом глибоких досліджень”.

Карл Гаус (видатний німецький математик): “Коли прийде наша остання хвилина, з якою невимовною радістю ми спрямуємо свій погляд на Того, про присутність Якого ми могли лише здогадуватися у цьому світі”.

Ісаак Ньютон (видатний англійський природодослідник): “Таке витончене поєднання Сонця, планет і комет не могло статися інакше, як за наміром і владою могутньої та премудрої Істоти”, Яка “керує усім не як душа світу, а як Володар Всесвіту”.

Микола Коперник (польський природодослідник): “Хто може споглядати дивний порядок Всесвіту, керованого Богом, без прагнення найперше споглядати Самого Творця”. “Не тієї благодаті, яку отримав Павло, я бажаю, не тієї прихильності, з якою Ти ставився до Петра, але про ласку, якої Ти сподобив розбійника, про таку ласку молюся”.

Отже, не поспішаймо стверджувати, що наука та віра в Бога суперечать одна одній. П’єр Сабатьє, французький хімік, лауреат Нобелівської премії 1912 р., про це висловився наступним чином: “Природничі науки і релігію протиставляють одну одній лише люди, погано обізнані як в першій так і в другій”.

Підсумувати сказане можна словами знаменитого

Йохана Кеплера: “О, який щасливий той, кому дано через науку підноситись до небес. Там бачить він творчість Божу, яка перевищує все. Дякую Тобі, Господи, за те, що Ти удостоїв мене цієї найбільшої радості: вивчати творіння Твоє… О, який великий наш Бог! Нехай оспівує безперестанно душа моя славу Його”.

Юрій Токовий