Небезпека самообману

09.09.2019 Статті


Самообман — це найпідступніша пастка для християн, адже його важко розпізнати,
а відтак застерегтися від нього.

Послання Апостола Павла до Галатів 6:7: “Не обманюйте себе, — зБога насміятися не можна: що людина сіє, те й жатиме!”. Я хотів би зосередити увагу на перших двох словах цього вірша: “Не обманюйтеся!” Напевно, немає людей, яких ніколи не обманювали. Нам неприємно бути обманутими. Але в цьому місці Святого Письма йдеться не просто про обман, а про самообман. З усіх видів обману самообман є найстрашнішим і найнебезпечнішим. Адже обман з боку іншої людини ще можна розпізнати і застерегтися від нього. А самообман є підступний тим, що засліплює людину і не дає їй побачити правдивий стан речей.

Приклади самообману у Святому Письмі

У Євангелії від Луки 18:10-14 записана притча про митника та фарисея. Зауважте, Ісус Христос розказав цю притчу для тих, які вважали себе праведними й принижували інших. Фарисей молився: “Дякую Тобі, Боже, що я не такий як всі інші люди: здирники, несправедливі, перелюбники, або як цей митник — пощусь двічі на тиждень, даю десяту части¬ну зі всього, що придбаю.”

Так, це правда, цей фарисей не мав поганої репутації. Але він обманювався щодо свого духовного стану. Він бачивсебе праведним, а Бог бачив його грішним; він бачив себе багатим, а Бог бачив його бідним; він бачив себе зрячим, Бог же, бачив його сліпим. Самообман цього фарисея переростав у самовпевненість і самоправедність.

Перевагою митника було те, що він бачив себе таким, яким бачив його Бог — грішним. А тому він просив милості в Бога і отримав її. Таким чином він пішов у свій дім більш оправданий, ніж фарисей.

Сьогодні тисячі людей знаходяться під прокляттям самообману, неначе масовий гіпноз охопив людство. Самообман є підступний тим, що він властивий кожній людині, він є часткою зіпсованої людської природи. Спочатку змій обманув людей в Едемі, потім люди навчились обманювати один одного. Навіть якщо порядні, чесні люди не обманюють своїх ближніх, то дуже часто вони обманюють самих себе стосовно свого духовного стану.

У Святому Письмі записані численні приклади самообману.

Давид обманював себе після злочину і гріха з Бетшебою, бо думав, що в його житті все гаразд. І тільки, коли Господь вказав йому на цей гріх через пророцтво Натана, в нього відкрилися очі й він зміг покаятися.

Свого часу обманювався і Апостол Петро. Він вважав себе твердим у вірі, героїчно заявляючи:якщо навіть всі учні відречуться від Христа, то він не відречеться. Але результат виявився плачевним: ще двічі не проспівав півень, як він тричі зрікся Христа.

Обманювалася і церква в Лаодикії, думаючи що вона багата та зряча і нічого не потребує. Насправді ж була бідна, сліпа й нужденна.

Самообман у сучасних церквах

А скільки церков сьогодні є в полоні самообману?! У наш час нерідко визначником сили Церкви вважають не святість життя віруючих, не духовність і навіть не силу проповіді, але зовнішні атрибути: багаточисельність членів, красиві споруди, гучні концертні програми і т.д. Але це лише зовнішній блиск, а в середині — гниття. І дуже прикро, що люди цього не усвідомлюють.

Духовно падають як цілі церкви, так і окремі члени. Завжди боляче і дуже сумно спостерігати за тими, які так благословенно розпочинали своє духовне життя, але не встояли, їхні сили ослабли, і вони впали. Чому так сталося? Тому, що десь у своє серце вони допустили обман ворога душ людських —почали думати про себе більше, ніж належить. Гордість зовсім непомітно засліпила їхні очі й не дозволила побачити себе в Божому світлі. Загордившись, вони втрачають страх Господній, слабнуть і падають.

Гріх Єровоама

Так сталося і з царем ізраїльським Єровоамом — чоловіком сильним та мужнім, про якого написано в 11—14-ому розділах 1-ої Книги царів. Бог пообіцяв зміцнити і утвердити його дім, якщо він ходитиме дорогами Давида, виконуватиме заповіді Господні й триматиметься Його цілим серцем. Однак прийнявши царство, Єровоам відступив від Господніх повелінь. Замість того, щоб служити єдиному живомуБогу, він став поклонятисяідолам, ще й привчив до цього народ. Єровоам будував свої відносини з Богом не так, як Давид, який хоча й слабнув і падав, але каявся, вставав, і біг в обійми люблячого Отця. Своїми вчинками і життям Єровоам постійно дратував Бога.

Аналізуючи історію царювання Єровоама, можна помітити п’ять серйозних гріхів, вчинених ним.

Першою помилкою було те, що він зробив собі ідола для поклоніння. Що заставило його це зробити? Страх втратити авторитет в очах ізраїльського народу. Єровоам боявся, що народ відвернеться від нього, усвідомивши, що істинне місце поклоніння Богові - Єрусалим, тому Єровоам проголошує: “Оце твій бог Ізраїлю, який вивів тебе із землі єгипетської”. Перший симптом падіння духовного лідера проявляється тоді, коли він перестає думати про славу Божу і починає переживати за себе, свій портфель, свій авторитет. Тоді він починаєліпити з себе ідола, ставати об’єктом поклоніння вірних йому людей, особливо якщо він розумний, красномовний, привабливий.

Дорогі християни, я хочу застерегти вас: ніколи не робіть з людей ідолів — якими б тала-новитими вони не були, яку посаду вони б не займали. Слово Боже говорить: “Шануйте тих, хто поміж вами, у великій любові їх майте”. А шанувати не означає боготворити, але любити, поважати, підтримувати, молитися за них. Всі ми — люди, і живемо у грішному тілі. Коли люди починають дивитися на іншу людину як на Бога, то цим штовхають її до прірви.

Один гріх завжди веде до іншого, одне відступлення тягне за собою інше. Другим порушенням Єровоама було те, що він побудував жертівне місце на висоті та настановив священиків не з роду Левія, тобто священиків, яких Бог не освячував. Наступними порушеннями Єровоама були такі: він призначив релігійні свята ті, які сам захотів, а також призначив інші місця для поклоніння, не визначені Господом. Останньою його провиною було збудування свого жертовника, всупереч Закону Божому.

Маскування замість покаяння

Ці гріхи Єровоама не могли минутися йому безслідно. Непрошеною гостею в царський палац увірвалася хвороба. Смертельно захворів його єдиний улюблений син — наступник престолу. У горіЄровоам врешті згадуєпро Бога — адже Він пообіцяв, зробити його дім твердим та непохитним! Але як явитися перед обличчя Того, Кого постійно гнівив? Замість прямої дороги покаяння Єровоам вибирає до Господа обхідні шляхи. Дізнавшись про те, що пророк Божий Ахійя знаходиться у Шіло, він посилає до нього дорогі подарунки, щоб якось задобрити його, і хоче точно дізнатися про долю сина. Але ж Бог — непідкупний! Він не потребує наших по¬дарунків чи грошей. Єдине, чого Він бажає - це нашого серця. Та Єровоам,хоч і знає Бога, все ж продовжує Його гнівити і йти своїм шляхом. Він застосовує хитрість, лукавство та маскування — посилає до пророка свою дружину, переодягнену в одіж селянки.

Але Бога обманути не можна. Під маскою лицемірства Він завжди побачить справжнє обличчя людини. О, як небезпечно гратися з Богом і чинити так, як вчинив Єровоам. Він знав Бога, він потребував Його, але звернувся до Нього не тим шляхом. Обман викрився і маска була зірвана! Вирок Божий для нього був визначений: “Твій син помре”. На цьому суди Божі з Єровоамом не закінчилися, навпаки, — тільки почалися.

Всі ми переживаємо у житті труднощі, про вирішення яких молимося. І Бог відповідає на молитви. Однак часто буває, що Він мовчить. На це може бути багато причин. Одна з них — Бог не відповідає на молитви замаскованих християн.

Бог чекає нашого покаяння

Бог багатий на милосердя, Він іде назустріч серцям відкритим, щирим, нелукавим. А людям, які носять маски, Він хоче сказати: “Скиньте їх”. На жаль, сьогодні серед великої кількості членів церков є немало таких, які не мають права бути членами Церкви Христової, приймати участь у вечері Господній. Слово Боже говорить: “Бо багато-хто з тих, про яких я вже казав, і зараз навіть кажу зісльозами, поступають як вороги хреста Христового” (Фил. 3:18).

Перевірмо, що ми сіємо у своєму житті, сім’ях, у серцях наших ближніх, в суспільстві. Якщо сіємо насіння чистоти, добра, справеделивості, святості, то пожнемо благословенний плід. Якщо ж сіємо нечистоту, розбещеність, гріх, то жатимемо гіркі плоди. Наше минуле йде вслід за нами. Посіяне нами обов’язково зійде — добре чи зле, — і врожай доведеться збирати нам, хочемо ми цього чи ні. А жнемо ми, як правило, завжди більше, ніж сіємо - таким є непорушний закон жнива.

Бог з любов’ю попереджає, щоб ми пильнували у своїх серцях. Сьогодні Він відкрив двері благовістя. У нашому краї Євангеліє проповідується на всіх рівнях. Але разом з тим, так мало людей посправжньому навертаються до Нього. Багато- хто дуже поверхнево пізнає Його. *Люди не бажають повністю віддати свої серця Йому, змінити свій характер і мислення. Таке пізнання не влаштовує Бога. Він довго чекав і ще продовжує чекати, аж поки люди зрозуміють своє хибне ставлення до Нього, усвідомлять своє становище, залишать усі гріхи, і навернуться до воскреслого Спасителя грішників, щоб жити по- новому, як відроджені, воскреслі діти Божі. Саме такої зміни Бог чекав від Єровоама, від ізраїльського народу. Цього ж Він чекає від усіх людей. Господь хоче, щоб ми ходили перед Ним у щирості, доброті, святості. Бої є святий! І він ніколи не потерпить гріха.

Степан Касянюк

Вам також може бути цікаво