Підлітковий табір, 15-21 липня
Колись було гасло – «все найкраще – дітям». Згадати про нього нас змушує літо, що вже закінчується. Через декілька днів діти підуть до школи, де будуть ділитися своїми враженнями про відпочинок влітку. Думаю немало прозвучить захоплюючих історій про дивовижні світи чи карколомні пригоди і, звичайно, не обійдеться без надуманих фантазій. Чи буде що розповісти дітям, які навіть і відпочинок присвячують для пізнання Бога? Чи будуть ці розповіді цікавими? Чи зможуть вони представити свій відпочинок більш привабливим ніж ті, хто Біблію на відпочинок не бере?
Відповіді на ці запитання можна буде почути у класах на початку вересня. А поки що задумаємося усі, бо питання далеко не дитячі. Та й справа не в тому, як найкраще змалювати відпочинок друзям, а в тому, чи справді ці канікули для нас були цікавішими за феєрверки, веселішими за бризги шампанського у шумній компанії?
Ось спогади про підлітковий табір, що відбувався з 15 по 21 липня цього року на території «Оазису» у Винниках. Табір не був підключений до сітки інтернету, у ньому не тліли цигарки, не пахло алкоголем, він не нісся із швидкістю «американських гірок» (правда була екскурсія на «Карпатський трамвай» в м.Долині Івано-Франківської області, однак його швидкість джміль перевершить). Однак ці підлітки не хотіли їхати додому! Щось приваблювало їх. І привабливість ця трьохстороння: фізична, моральна та духовна.
Гадаю, кожен погодиться, що лягати спати в 3 годині ночі, а прокидатися у 12 дня та харчуватися чіпсами, далеко не найкраще. Тому у таборі було повноцінне харчування, а ранкові руханки, спортивний інтерес біля м‘яча, перекладини чи штанги, разом із живим зацікавленням у загальнотабірних іграх, створювало сприятливі умови для розвитку та укріпленню підліткового організму – умови, що часто просто є недосяжними в домашніх обставинах.
Моральна привабливість полягала у дружній атмосфері, що створювались навіть не організаторами, а самими учнями. Особливо це було видно під час дозвілля, а саме спортивних ігор. Але це суперництво не переходило меж поваги до суперника. Хто програв не почувався ображеним чи обманутим, а разом із переможцями вітали сам процес гри. Це вже говорить про неабиякий рівень високої моральності підростаючої молоді. Однак людська душа – це досить складний елемент, який повинен безконфліктно існувати з такими ж елементами. Саме для цього на ранкових групках та вечірніх зібраннях піднімалися теми взаємовідносин між друзями, людьми, що мають інші погляди на моральність чи святість. Не обійшли увагою питання стосунків між хлопцями та дівчатами, а від цього – інтимної та моральної чистоти. У цій справі охоче брали участь Андрій Кучеренко, Іван та Юля Білик, Тетяна Бурда. Богові хвала, а їм подяка, бо зусилля цих братів і сестер даремно не пройшли, а деякі результати були видні вже в таборі.
Щодо духовної сторони табору, то слід зауважити, що це найкорисніша частина відпочинку! Хоча і частинкою її не назвеш, бо навіть найсильніша фізична підготовка не врятує душу від загибелі і найвища моральність (вихованість) нічого не варта перед воротами вічності. А тому духовність є домінуючою, хоча і нерозривно пов’язана і з тілесною чистотою і з моральною акуратністю.
Підлітки зазвичай більше люблять грати ігри, а не читати Біблію чи молитися, однак склалося враження, що сила Божа була сильнішою за розваги. Бо Дух Святий проникав у серця учнів і організаторів табору через Слово і робив там свою роботу. Пастор В.М. Боєчко на завершення табору виклав тему взаємовідносин із Богом. Ця тема є актуальна не тільки для підлітків, а й для всіх поколінь.
Які б не були позитивні спогади про табір, проте проблем та роботи в нас є чимало. Бо табір минув, а життя продовжується і кожен день цьому юному поколінню потрібно робити вибір між благословенням та прокляттям, між добром і злом, привабливими спецефектами і живим Духом Божим.
Отже, кому не байдужа доля молоді, підтримаймо її молитвами, бо ж хочеться щоб «усе найкраще – дітям». А найкраще – у Бога!
Ігор Чорний
