Про “відсталих” і досконалих

Заглядати в чужі вікна, як і підслуховувати під дверима, здається  ніколи не вважалося доблестю. Тому коли почали транслювати передачу “Вікна” віднісся до неї з осторогою. Суть передачі така: люди самі “відслоняють вікна свого особистого й інтимного життя, для загального огляду”, аби авдиторія та ведучий допомогли їм розібратися у власних проблемах. Наміри, річ непогана, та знаємо, куди встелена дорога добрими намірами… До прикладу, такі критерії оцінок ведучого Дмитра Нагієва:

– Світ ділиться на зрадників і на тих, кому зраджують, – вирікає він глибокодумно, а багатомільйонна аудиторія покірно слухає свого категоричного у судженнях оракула…

Християнський психолог Катерина Монастиршин познайомила мене з новим терміном – “кащеніди” (похідне від психолога Кащенко). Так нині називають тих, кому до снаги аморальність, в оболонці  добропристойності, у якості методу психотропної дії на психіку, а вірніше, на її руйнацію. Будь-яка програма з таким підтекстом завжди “приземлює”, коли хтось з авдиторії намагається наголосити на духовності, на моральних цінностях. Мовляв, навіщо якісь там високі пориви? Навіщо витати в хмарах? Усі ми пройдисвіти й негідники, усі ми через це пройшли. Зрадив дружині, ну то й що? Усі ж зраджують. Лесбійська “любов”? Чому ні, якщо людям це подобається? Такі моральні імперативи проповідують ведучі центральних каналів ТV. Той у чиєму організмі є протиотрута, звичайно, ж такої наживки не заковтне, а що з тими, хто іще її не виробили? Гадаю, у першу чергу, Церква від імені своїх вірних, повинна апелювати до міністра культури, аби не давати на всеукраїнський екран подібні родзинки.

У телешоу “Велике прання” звучать заклики до “статевої свободи” і вседозволеності. “Новатори” знову ж відкрито  пропагують одностатеву любов, та інші збочення. Тих же, хто намагаються протистояти розпусті з погордою називають “відсталими людьми”. Якщо існує принизливе “відсталий”, повинно існувати і якесь цілком нове поняття, знання, ідея, чи об’єкт, від якого дана людина, чи частина суспільства відстає.

Що ж такого передового й новаторського пропонується? Розпуста та  “нетрадиційна” сексуальна орієнтація? Та про ту “новизну” знаходимо  згадки в історичних літописах  часів імператора Нерона, а й набагато раніше та й у Біблії (Содом і Гомора). Як бачимо, прадавній ґандж. Нічого нового чи сучасного немає. За якими узагалі критеріями оцінюють народ? У всі віки за  рівнем культури й моралі. Якщо ж у народу немає жодних моральних і духовних законів, ми кажемо, що народ цей дикий, відсталий. Із цього виходить, що справжня ВІДСТАЛІСТЬ якраз і полягає в невизнанні моральних, і суспільних законів.

Молодь, принаймні значна її частина, у всі часи прагнула йти своїм шляхом, жити за власними принципами, (аби, згодом представники нового покоління звинувачували їх у відсталості…) Ті ж, які сторч головою продовжували рухатись “уперед”, закінчували своє, як правило недовге життя, на маргінесі суспільства. Вибір завжди за нами, але й наслідки його закономірні. Багато підлітків ставлять запитання: чи слід “розвивати” свою “сексуальність”? Погляньмо, спочатку, чим відрізняємось ми від тварин. Лише розумом, але не інстинктами. Чим сильніший розум, тим краще він упокорює інстинкти, тим у більшій мірі ми заслуговуємо звання людина. Й навпаки – наскільки інстинкт перевищує розум, настільки вподібнюємося тварині чи звірові.

Народна мудрість каже, що гублять людину гроші, вино й жінки, (тобто пожадливість до грошей, пристрасть до алкоголю, наркотиків і розпусти). Серед людей далеких від віри, побутує думка, буцім, у християнстві статевий акт уважається гріхом. Хибне уявлення! В апостольському посланні мовиться, що тіло жінки, належить чоловікові (а не усім чоловікам!), а тіло чоловіка – дружині, (але не іншим жінкам). Апостол не радить без особливих на те причин ухилятись від подружніх стосунків, аби уникнути розпусти з боку іншого члена подружньої пари. Зрада є серйозним гріхом! Як християнство ставиться до гріховних жінок? Як до людей у котрих хвора душа, як до заблудлих. Навіть слово – проститутка не несе в собі осуду чужих гріхів – “прости її тут же” . Людину не можна осуджувати, але це не означає, що так само не осудним є й сам ганж. Якраз його можна й треба осуджувати. Припускаємо, – ви не бажаєтесь дослухатися думки Церкви. Але й психоаналітики твердять: “якщо постійно розвиваємо в голові певну ідею, то думка ця перетворюється в нав’язливу манію, яка поневолює людський розум, мучить його. Вона є реальною живою сутністю, яка харчується життєвою енергією людини, доки не забере в неї всіх життєвих сил. Цих невидимих істот іще називають “лярвами”. Людина, що знаходиться під владою тієї демонічної істоти, відчуває себе абсолютно вільною, і, як їй здається, керується власною волею, у той час, як давно підневільна, узалежнена. Звільнитись від “лярв” надзвичайно важко, особливо людині невіруючій.

Розвиток “сексуальності” не сприяє зміцненню здоров’я, як це прийнято вважати, швидше ослабляє його. Що іще гірше – виникає залежність від того почуття й відчуття постійного невдоволення. Це штовхає на пошук нових сексуальних зв’язків. Збільшує ризик захворювання венеричними хворобами. Про сімейне щастя, зрозуміло, не може бути й мови. Бо щастя в сім’ї будують на вірності й чистоті. А не на ревнощах і стражданнях від зради. Інстинкт продовження роду, як і інстинкт самозбереження, є сильний сам по собі. Немає потреби його розвивати…

Зауважте, що у всіх духовних ученнях, статева стриманість є першою умовою для адептів. Сексуальність ослабляє волю, фізичну силу, і розум. Навіть спортсменам перед виступами не радять мати інтимних стосунків.

Справжня свобода власне в звільненні від влади інстинктів, а не в підпорядкованості їм! Пропагандисти підпорядкування, власне й демонструють відсталість свого мислення. Не “умовну” відсталість, а абсолютну!  Гіпотеза прихильників еволюційного розвитку теж твердить про постійне вдосконалення розуму, а не  посилення влади інстинктів. Свобода інстинктів поневолює наш розум, робить його слабким. Свобода ж розуму власне й слугує упокоренню інстинктів. Одночасна свобода розуму й інстинктів – неможлива! Усе, що повертає еволюційний процес назад у результаті приречене на відмирання. Біблія ж закликає нас бути досконалими, як досконалий Отець наш небесний.

Юрій Кирик