Зміст Різдва Христового для сьогодення
Ось і знову ми святкуємо Різдво Христове – День втілення Господнього Сина.
Пророцтво Ісаї найкраще допомагає зрозуміти силу та велич Христового приходу на землю: “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть Ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у Царстві Його” (Іс. 9:5-6). Для втомленого, збентеженого та скривдженого людства Бог прийшов у найдоступнішому та найсприйнятливішому образі – у вигляді невинного немовляти. Воно народилося просто, у бідній стаєнці, щоб навіть найубогіший мав вільний доступ до Нього. Але це був тільки початок незвичайної визвольної Місії Господньої для людського роду. “Син, даний нам”. Тут уже відсутні звичайні людські виміри: бо ж сини людські мають своє земне походження, свій родовід, а Син Божий, “даний нам”,–даний Провидінням Неба, з волі Небесного Отця.
Приходьмо за порадами до Порадника Дивного
Він не бажає, щоб ми прославляли Його лише в день Різдва, а потім забували про Нього до наступного свята. Він хоче, щоб і в цей святковий день, і щодня ми покірно трималися двох авторитетних настанов: Отця Небесного – “Це Син Мій улюблений,… Його слухайтеся!” (Мт. 17:5) і Матері Ісуса, Діви Марії: “Усе, що Він вам скаже, – так зробіть!” (Ів. 2:5).
У виконанні цих порад і полягає секрет успішного та дієвого християнства. Виконавши їх, ми уже не будемо питатися: “Де ж та велика радість, дана усім людям?” Прикладом слідування цим вказівкам служить сама Мати Ісуса, Марія. Вона “всі слова ці зберігала, розважаючи, у серці своєму” (Лк. 2:19). Для Марії Різдво не було предметом миттєвої ейфорії, а глибокою і тривалою школою життя.
На жаль, сьогодні чимало людей, що віддали данину Христові у різдвяних колядках і вертепах, геть забувають приходити до Нього, Порадника Дивного, за життєвими порадами. Через це мають сумні жнива свого гордого посіву.
Подумаймо: чи з порадництвом Божого Сина та повагою до Його науки було б у нас стільки зруйнованих сімей, невинно вбитих народжених і ненароджених людей? Чи рахували б ми свої криваві втрати від війни на сході, СНІДу, наркоманії та алкоголізму? Подібні сумні запитання можна продовжувати. Але і цих достатньо, бо наслідки згаданих явищ маємо чи не у кожному українському домі.
Критичний погляд на минуле й сьогодення людства доводить: свої численні втрати ми маємо саме через ігнорування порадництва Господнього. Тільки у вічному Божому Слові, реальним виразником якого став наш Спаситель, – дивне порадництво, що стосується не тільки шляхетних і добрих людей, а навіть здеградованих і приречених. У цьому легко переконатись, згадавши Біблійні історії Ніневії та царя Навуходоносора.
Після покірного прийняття Його дивних порад, Христос стає для кожної людини Богом Сильним, Який неодмінно робить людину авторитетною, як у випадку з непопулярною самарянкою.
Народ з Христовою ідеєю – непереможний
Славне Різдво Христове, як і все Його життя, – чудова наука для нашого життя. А ще – світло в темряві земних блукань обманутого дияволом роду людського. Безперечно, кращу оцінку Христового народження бачимо у молитві старця Симеона: “Нині відпускаєш слугу Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, що приготовив Ти перед лицем усіх людей; світло на відкриття поганам і славу народу Твого Ізраїля” (Лк. 2:29-32). Молитва ця містить три важливі істини:
- Вірою в Христа можна бачити невидиме видимим і відтак завжди бути оптимістом.
- Христос – це Спаситель усіх народів. Це виключає претензії будь-якого народу на гегемонію чи панування над іншими народами, віросповіданнями.
- Справжнє просвітництво людства можливе тільки через Христа. І тільки Христова наука веде всі народи до слави.
Народ з Христовою ідеєю у серці не претендуватиме на диктаторство. Його держава не матиме потреби в насильницьких методах чи панівних елітах, бо всі клітини її суспільного організму наповнені Христовою просвітою, культурою та гуманізмом. Такий народ завжди має глибоке розуміння власного обов’язку, ціни та гідності.
На землі – мир!
Не можемо обминути й заключних слів ангельського вітання над вифлеємськими полями: “На землі – мир, а в людях – добра воля!” Це – Божий заклик до всього людства, заклик до праці та відбудови земної руїни!
Світові події останніх днів, що минули після падіння українського літака в Ірані, ще раз показали, яким проблематичним став мир на землі. Вони дають людству ясно зрозуміти, що мир на землі – це не манна небесна, а плід побожного і розумного життя.
Час проголосити Христа своїм Покровителем
Вшановуючи Різдво Христове, ми усвідомлюємо, що не можемо бути нацією вічних рабів, нацією злодіїв і позичальників. У Біблії є суворе і справедливе попередження: “Якщо не покаєтесь, то всі загинете!” (Лк. 13:5).
Тільки Христос міг заявити всьому світові, що Він – Дорога, Правда, і Життя. То чому ж наша дорога така терниста? Чому немає правди? Чому з кожним днем втрачаємо людські життя?
Бо одні народи сумлінно прийшли до Ісуса, щоб послухатися Його і навчитися, а інші зробили Його предметом дискусій, суперечок та релігійних чвар. Одні народи зробили Біблію своєю настільною Книгою, з якої вчаться вранці та ввечері, на кораблі, в літаку чи в президентському кріслі. А інші десятиліттями глумились над нею і соромились Імені Господнього, а нині або цілують її обкладинку, або згадують про неї під час інагурації. Нас нищить всяка “сарана”, тоді коли вірним Своїм дітям Господь Бог пообіцяв: “І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб’є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим краєм!” (Мал. 3: 11-12).
Тож вирішуймо самі: чи й надалі будемо сперечатися про релігійну догму та обряд, чи назавжди проголосимо Христа Єдиним нашим Покровителем і вчинимо все те, що Він нам повелить?
Василь Боєчко
