Зміст Різдва Христового для сьогодення

Ось і знову ми святкуємо Різдво Христове – День втілення Господнього Сина.

Пророцтво Ісаї найкраще допомагає зрозуміти силу та велич Христового приходу на землю: “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть Ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у Царстві Його” (Іс. 9:5-6). Для втомленого, збентеженого та скривдженого людства Бог прийшов у найдоступнішому та найсприйнятливішому образі – у вигляді невинного немовляти. Воно народилося просто, у бідній стаєнці, щоб навіть найубогіший мав вільний дос­туп до Нього. Але це був тільки початок незвичайної визвольної Місії Господньої для людського роду. “Син, даний нам”. Тут уже відсутні звичайні людські виміри: бо ж сини людські мають своє земне походження, свій родовід, а Син Божий, “даний нам”,–даний Провидінням Неба, з волі Небесного Отця.

Приходьмо за порадами до Порадника Дивного

Він не бажає, щоб ми прославляли Його лише в день Різдва, а потім забували про Нього до наступного свята. Він хоче, щоб і в цей святковий день, і щодня ми покірно трималися двох авторитетних настанов: Отця Небесного – “Це Син Мій улюблений,… Його слухайтеся!” (Мт. 17:5) і Матері Ісуса, Діви Марії: “Усе, що Він вам скаже, – так зробіть!” (Ів. 2:5).

У виконанні цих порад і полягає секрет успішного та дієвого християнства. Виконавши їх, ми уже не будемо питатися: “Де ж та велика радість, дана усім людям?” Прикладом слідування цим вказівкам служить сама Мати Ісуса, Марія. Вона “всі слова ці зберігала, розважаючи, у серці своєму” (Лк. 2:19). Для Марії Різдво не було предметом миттєвої ейфорії, а глибокою і тривалою школою життя.

На жаль, сьогодні чимало людей, що віддали данину Христові у різдвяних колядках і вертепах, геть забувають приходити до Нього, Порадника Дивного, за життєвими порадами. Через це мають сумні жнива свого гордого посіву.

Подумаймо: чи з порадництвом Божого Сина та повагою до Його науки було б у нас стільки зруйнованих сімей, невинно вбитих народжених і ненароджених людей? Чи рахували б ми свої криваві втрати від війни на сході, СНІДу, наркоманії та алкоголізму? Подібні сумні запитання можна продовжувати. Але і цих достатньо, бо наслідки згаданих явищ маємо чи не у кожному українському домі.

Критичний погляд на минуле й сьогодення людства доводить: свої численні втрати ми маємо саме через ігнорування порадництва Господнього. Тільки у вічному Божому Слові, реальним виразником якого став наш Спаситель, – дивне порадництво, що стосується не тільки шляхетних і добрих людей, а навіть здеградованих і приречених. У цьому легко переконатись, згадавши Біблійні історії Ніневії та царя Навуходоносора.

Після покірного прийняття Його дивних порад, Христос стає для кожної людини Богом Сильним, Який неодмінно робить людину авторитетною, як у випадку з непопулярною самарянкою.

Народ з Христовою ідеєю непереможний

Славне Різдво Христове, як і все Його життя, – чудова наука для нашого життя. А ще – світло в темряві земних блукань обманутого дияволом роду людського. Безперечно, кращу оцінку Христового народження бачимо у молитві старця Симеона: “Нині відпускаєш слугу Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, що приготовив Ти перед лицем усіх людей; світло на відкриття поганам і славу народу Твого Ізраїля” (Лк. 2:29-32). Молитва ця містить три важливі істини:

  1. Вірою в Христа можна бачити невидиме видимим і відтак завжди бути оптимістом.
  2. Христос – це Спаситель усіх народів. Це виключає претензії будь-якого народу на гегемонію чи панування над іншими народами, віросповіданнями.
  3. Справжнє просвітництво людства можливе тільки через Христа. І тільки Христова наука веде всі народи до слави.

Народ з Христовою ідеєю у серці не претендуватиме на диктаторство. Його держава не матиме потреби в насильницьких методах чи панівних елітах, бо всі клітини її суспільного організму наповнені Христовою просвітою, культурою та гуманізмом. Такий народ завжди має глибоке розуміння власного обов’язку, ціни та гідності.

На землі – мир!

Не можемо обминути й заключних слів ангельського вітання над вифлеємськими полями: “На землі – мир, а в людях – добра воля!” Це – Божий заклик до всього людства, заклик до праці та відбудови земної руїни!

Світові події останніх днів, що минули після падіння українського літака в Ірані, ще раз показали, яким проблематичним став мир на землі. Вони дають людству ясно зрозуміти, що мир на землі – це не манна небесна, а плід побожного і розумного життя.

Час проголосити Христа своїм Покровителем

Вшановуючи Різдво Христове, ми усвідомлюємо, що не можемо бути нацією вічних рабів, нацією злодіїв і позичальників. У Біблії є суворе і справедливе попередження: “Якщо не покаєтесь, то всі загинете!” (Лк. 13:5).

Тільки Христос міг заявити всьому світові, що Він – Дорога, Правда, і Життя. То чому ж наша дорога така терниста? Чому немає правди? Чому з кожним днем втрачаємо людські життя?

Бо одні народи сумлінно прийшли до Ісуса, щоб послухатися Його і навчитися, а інші зробили Його предметом дискусій, суперечок та релігійних чвар. Одні народи зробили Біблію своєю настільною Книгою, з якої вчаться вранці та ввечері, на кораблі, в літаку чи в президентському кріслі. А інші десятиліттями глумились над нею і соромились Імені Господнього, а нині або цілують її обкладинку, або згадують про неї під час інагурації. Нас нищить всяка “сарана”, тоді коли вірним Своїм дітям Господь Бог пообіцяв: “І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб’є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим краєм!” (Мал. 3: 11-12).

Тож вирішуймо самі: чи й надалі будемо сперечатися про релігійну догму та обряд, чи назавжди проголосимо Христа Єдиним нашим Покровителем і вчинимо все те, що Він нам повелить?

Василь Боєчко