Благовістя в Карпатах: «Щоб потрапити на Богослужіння чоловік йде через гору»

Багато років тому Церква «Воскресіння» благословила на служіння в Карпатах молоду дівчину Віру Бодак. З того часу вона разом з іншими місіонерами і до сьогодні несе Добру Новину про Ісуса. Ми поспілкувалися з Вірою та її чоловіком Володимиром про те, як вони досягають людей для Христа, які бачать результати праці, та що допомагає їм служити.

– Слава Господу! Розкажіть, будь ласка, які служіння Ви здійснюєте.
– Слава Ісусу Христу! Господь нас покликав на благовістя Євангелії у гірській місцевості Карпат. Проживаємо ми у селі Тухля. Там же проводимо щовівторка молитовне та щонеділі вечірнє богослужіння. Кожного четверга благовіствуємо на базарі та вокзалі у м. Сколе – розказуємо Добру Новину, співаємо християнських пісень, роздаємо християнську літературу. Щоп’ятниці проводимо євангелізацію у місті Славське. Кожної неділі з братами та сестрами з села Тухля беремо участь в ранковому служінні у місті Сколе. Так, як я (Володимир) несу дияконське служіння у місті Сколе, щотижня відвідую братів та сестер. Відвідуємо також людей, відкритих до звістки про Христа, які щоразу раді зустрічі. Проводимо з ними вивчення Божого Слова. Поставили собі за ціль та проходимо щороку один, а то й два рази в рік з оселі до оселі з Доброю Новиною по селах Сколівського району. Також проводимо служіння у сестри Еріки. Нещодавно їздили допомагати їй зробити внутрішні роботи в домі, бо те, де вони спали та варили їсти, важко було назвати хатою, а на вулиці вже були сильні морози. Їздимо у циганські табори у селі Воловець. У Чинадієво поставили переїздний вагончик для проведення Богослужінь. Тепер він заповнений ромами. Спільними зусиллями проводимо зимові, літні, осінні табори для дітей Карпат. Вся слава Господу!
Щороку ми використовуємо можливість в час Різдвяних свят. Цілий тиждень ділимось звісткою про народження нашого Спасителя, ходимо з хати до хати з різдвяною піснею. Люди часто добре відгукуються, адже це роблять зовсім юні молоді люди. Дякуємо Господу за молодь з Волині, яка відгукнулась приїхати та послужити разом з нами в навколишніх селах. В цьому році було охоплені населені пункти Тухля, Либохора, Славськ, Сколе, Верхнє і Нижнє Синевидне та Лани Пустомитівського району. Цього року мали дуже велику потребу групи молоді, яка б могла співати різдвяні пісні – «жниво велике, а робітників мало». Тому просимо Господа, щоб турбував молодих людей та сім’ї про діло Боже.

– Які Ви бачите результати своєї праці?
– Господь відкрив чудним способом двері у школу, і вже третій рік проводимо при школі літній трьохденний християнський табір для дітей нашого села. Приходять вчителі та батьки дітей. Користуючись нагодою, доносимо їм християнські істини, заохочуємо до читання Біблії. У цих спілкуваннях ми бачимо та чуємо, що ці люди вже читають Біблію, – цього раніше не було.
Часто ми зустрічаємось із людьми, які слухають Боже Слово через телебачення та радіомовлення, і вони вже близькі до Господа. Так наш брат в Господі у віці 66 років прийняв водне хрещення. А до цього двадцять років він слухав по радіо проповіді Івана Зінчика, так він отримав свій перший Новий Заповіт. Господь його сильно торкався, і прийшов час, коли він щиро покаявся. В селі його назвали «Зінчик». Слава Ісусу, що Він знайшов його! Щоб потрапити на служіння, чоловік йде через гору, але дуже радий побути у спільності з братами та сестрами, прославити Бога.
Ми бачимо, як через молитви та спілкування з людьми Господь робить працю в їхніх сім’ях.
Одна жінка спочатку якийсь час відвідувала служіння, та пізніше перестала приходити. Незадовго вона злягла з серцевим інсультом, два тижні була в комі. Її діти просили, щоб молились за неї. Через декілька місяців її виписали з лікарні. Слава Господу за Його милість! Зараз вона має бажання відвідувати служіння та фізичної можливості вже не має. Ми відвідуємо її. Просимо Бога, щоб вона одужала.
Також Господь торкнувся однієї сім’ї. Чоловіку та жінці по 55 років, вони були місцевими вчителями в школі. Вони розчарувались у православних священиках, тому шукають правди. Виховуючи своїх дітей, пара стала опікунами для 5 чужих дітей з неблагополучних сімей. Вони хочуть їх добре виховати, але їм важко. Тому просять нас проводити з дітьми час, наставити їх на добру дорогу. Ми розпочали з дітьми біблійне навчання.

– Що Ви можете порадити людям, які хочуть працювати на ниві євангелизму?
– Молоді серця, кому хочеться романтики (в правильному розумінні), відчути екстрим життя, – вам потрібно на євангельську ниву. А тим, хто взявлись за плуг, – не озирайтесь назад. Спостерігаючи за нашим покликанням, хочу сказати, що коли зміцняємось в ньому – більше зростає наше посвячення Господу. Завжди відчуваємо потребу постояти на колінах, там ми отримуєм заряд сили, бо знаємо, що Церква на колінах є сильнішою за армію на ногах. Ми слабкі, але Господь сильний у нас. Тому після євангелізацій ми приходимо додому і просимо Бога зберегти посіяне зерно, щоб не було викрадене чи заглушене, та очікуємо доброго урожаю. Ми не можемо сказати, що самі чогось досягли, бо це буде неправда. Нам близькі слова апостола Павла: «я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» – це наш напрямок.
Ми щиро вдячні Господу за серця людей, які Він спонукає до підтримки нашого служіння, дякуємо за материнську церкву «Воскресіння», за Ваше відкрите серце. Хай рясно благословить Вас Господь!