Не раз

Не раз богів шукали на землі
І сліпли в їхній святості, як сови,
Несли дари щоденно немалі
І клали в жертву честь свою і совість.

Отим богам молились, як могли,
Просили долі щасної для себе…
Та нас вона тягнула до могил,
Де все одно нічого вже не треба.

Отим богам вклонялися чолом –
Надію мали жити, а не вмерти,
Та їм, напевне, байдуже було,
Вони про власне думали безсмертя.

У храмах тиші їли і пили
Та закликали люд свій до покори –
І ми таки покірними були,
Були і є на превеликий сором.

То, може, вже прийшла пора ота
Зректися їх і більше не шукати –
Є Бог один – у образі Христа,
Йому і маєм серце відкривати.

С. Рачинець