Різдво

Скільки радості ти нам приносиш щороку,
Скільки спогадів дивних хвилює серця.
Знов і знов чуєм ангельські співи високо
Мріям, думам солодким немає кінця.

Гомін буднів звичайних і блідне й стихає
В серці свято і дивне якесь почуття.
Ним різдво дарить щастя велике й безкрає
І наповнює змістом порожнє життя.

Журавлем летять думи в далеке минуле,
Воскресають надії тих старих віків;
Що краси їх ще й досі цілком не збагнули,
Що ще й досі бринить не розгаданий спів.

Час безсилий затерти красу тої ночі,
Коли Спас  Усесвіту на землю  прийшов,
Коли Слово Господнє збулося пророче,
І Син Божий у яслах притулок знайшов.

Вифлеєм… Пастухи… Ота ніч урочиста,
Голос ангелів. Ясла… і пісня свята!
Усе дихає ласкою й небом пречистим,
Все говорить про любого Спаса – Христа.

В мерехтінні зірок незліченних на небі,
В таємниці глибокій нічної тиші.
Серце поміч знаходить у вічній потребі
Лік цілющий спливає потік для душі.

О Різдво! – урочисте й величнеє свято,
Ти любов’ю і грієш й полониш серця!
Ти із ворога робиш і друга і брата.
Твоїм дивам всесильним немає кінця!