Вихід із безвихідного становища

У чотирнадцятому розділі книги Вихід з 1 по 14 вірші розповідається про вихід вибраного Богом ізраїльського народу з Єгипту.

Проаналізувавши перших чотири вірші, можна зауважити, що досить час­то у нашому житті ми опиняємося у та­кому ж становищі.

Ми, як люди, що пізнали Бога Живого, опиняючись у складному становищі, для нас не зовсім зрозумілому, починаємо шукати вихід і досить часто, навіть не помічаючи, починаємо звинувачувати своїх ближніх, мовляв: “Якщо б не той або не та, то того б не сталося”. Але будь-якої миті нам необхідно пам’ятати — нашим життям керує Бог.

Звичайно, ми розуміємо, що Господь не хоче, щоб нам було погано, але разом із тим також розуміймо, що інколи Він ставить нас у складні обставини, випро­бовуючи нас. Якщо ми цього не будемо розуміти, то з наших уст досить часто буде злітати запитання “Чому?”. Тому ми повинні дякувати Господеві за все, що відбувається у нашому житті, бо така про нас із вами воля Божа – випробову­вати нас певними життєвими обставина­ми.

Про Ізраїль Божа воля була вивести Свій народ із Єгипту і довести до обіця­ного краю, але цей народ не знав, що його чекає дорогою. Бог вірний у Своєму Слові і Його обітниці не можна навіть порівняти з людськими, бо те, що Гос­подь пообіцяв, те Він і виконав або вико­нає, коли настане на це час.

Повертаючись до теми, я б хотів усім нам порадити не поспішати з висновка­ми, а тим більше з образами та нарікан­нями на інших людей, а інколи і на Бога про чиюсь несправедливість. Коли ми опиняємося у становищі, в яке нас ввів Господь, то обов’язково повинні мати впевненість у тому, що Він нас і виведе з нього. У таких обставинах усім нам не­обхідно зберігати спокій у своїй душі, а також ми не повинні змінюватися у гіршу сторону ні на роботі, ні дома, ні на ву­лиці, ні у церкві. Богові не все одно, як ми будемо поводитись у тих чи інших обставинах, бо Він передбачив все нам на добро. Навіть коли нам дуже важко і ми нічого не розуміємо, ми не повинні залишати молитву до Бога, а навпаки, ще більше “ставати в пролом” за себе і за обставини, в яких ми опинилися, наби­ратися сил для читання Слова Божого, не припиняти спілкування з народом Бо­жим і дякувати Богові навіть, якщо це видається важким і незрозумілим.

Є різні випробовування у житті, і ми до цього звикли. Досить часто ми радимо нашим ближнім, як вийти з тих чи інших обставин, або як себе поводити у них, але, коли ми самі опиняємося у схожій ситу­ації, то нерідко нам важко самим собі щось порадити і допомогти.

Одного разу я став свідком розмови двох людей на ринку, які обговорювали ситуацію, що склалася в Україні. Один із них сказав: “Люди говорять, що ситуа­ція, яка склалася в Україні останнім ча­сом, спричинена Богом, і що Бог хоче Україну в такий спосіб випробувати”. А інший відповів: “Нехай би Бог випробо­вував Америку, Німеччину чи якісь інші країни”. Зі слів цих людей можна зрозум­іти, що Бог повинен випробовувати лю­дей, у яких є великий достаток, або краї­ни з розвиненою економікою. Місце Писання, над яким ми сьогодні розду­муємо, дає нам підставу думати по-іншо­му. Давайте подивимось на ізраїльтян, які вже мали достатньо випробовувань в Єгипті, і хотіли трішки відпочити, але не встигли ще вийти з Єгипту, як на їхньому шляху знову з’явилися певні труднощі, їм було і так досить важко, а тут знову щось не так.

Ми живемо в час, коли досить важко приймати мудре рішення, тим більше рішення, яке було б найправильнішим у тій чи іншій ситуації. Господь хоче нас випробувати, чи після спасіння, отрима­ного по благодаті, ми будемо готові Йому служити. Саме тому Він допускає у на­шому житті важкі обставини, більше того — Він допускає їх і хоче допомогти нам вийти з них. Візьмемо за приклад будь-яку сферу нашого життя: кожну машину, кожну деталь і кожне обладнан­ня, що виготовляється, перед впроваджен­ням та використанням її випробовують, і якщо виявляються дефекти, то їх, зви­чайно, виправляють. Господь нас випро­бовує для того, щоб ми ставали сильні­шими, твердішими, готовими до будь-якого доброго діла.

Дорогі мої друзі, мені б хотілося поба­жати, щоб кожен із нас заглянув у своє недавнє минуле і згадав випробування, що були у нашому житті, і разом із тим згадав про милість нашого Господа, Який допоміг нам вийти з цих важких обста­вин. Інколи ми не розуміли, чому саме таким чином Він випробовує нас, і все наше єство противилося цьому, не віря­чи, що ми можемо знести все це. І тому бажаю кожному з нас: навчімось прий­мати від Господа не тільки приємні, але й неприємні обставини, що складаються у нашому житті, а Він знає, як вивести нас із них.

Подивимося знову на Ізраїль, як на приклад народу, що пережив дуже бага­то Божих благословінь, але разом із тим пережив також багато прикростей за своє відступництво і невір’я.

З того часу, як ми починаємо ходити до школи, нам говорять, що після її закін­чення нам вручать атестат про наші знан­ня, і це ми пам’ятаємо протягом всього навчання. Цим прикладом я хочу сказати всім нам, що Господь нам постійно нага­дує про нашу відданість Йому, тобто, як і в школі, так і у житті, є різні випробо­вування, які ми проходимо на відмінно або гірше. Якщо ми відносимо себе до відмінників, то повинні постійно пробу­вати у відмінному стані. В житті трапля­ються такі випробування, з яких хочеть­ся вийти за будь-яку ціну і якнайшвидше. В таку ситуацію потрапив Божий народ, коли перед собою побачив море, а поза­ду— колісніці. Можна поспівчувати Ізраїлю, читаючи цю історію, але саме ця історія допомагає знайти вирішення ба­гатьох складних життєвих питань. Прий­няте рішення повинно було узгоджуватися з Божою волею. Для того, щоб її знати ізраїльтянам, необхідно було звер­нутися до Бога за порятунком, але на­томість розпочалися нарікання і невдо­волення.

Більшість із нас мали і маємо фінансові труднощі, труднощі зі здоров’ям, з дітьми, у сім’ї чи на роботі. Зрозуміло, що хочеться віддати борги, хочеться мати здоров’я, нормальну сім’ю, дітей і т. п,. але якщо людина в таких обставинах не звертається за допомогою до Бога і не дя­кує Йому за все, що стається, то пробле­ми у її житті будуть накопичуватися.

Якщо Господь ввів нас у випробову­вання, то тільки Він може нас вивести з них згідно Його волі.

Довірити все своє життя Богові — дуже важливо для кожного християнина, бо це означає впустити Бога до своєї праці, до матеріального життя, в кухню, в спаль­ню, громадське життя. Нерідко з’являють­ся обставини, які на перший погляд зда­ються безвихідними, і в одному випадку ми довіряємо Богові, а в іншому – ні, бо соромимось або ж нам неприємно.

Я впевнений, що всі наші ситуації, які нам здаються безвихідними, знає Бог, і для Нього всі вони є вирішеними.

Мойсей підняв свій голос і сказав: “Не бійтеся! Стійте і побачите спасіння Бога, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх повік. Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!” (2Мс. 14:13-14). Читаючи цю правдиву історію, ми збагачуємося тим, що Господь є сильний і готовий воювати на нашій стороні проти наших ворогів, які, можливо, силою перевершують людсь­ку, але ми повинні стояти сміливо і не дати себе знищити цими людськими порівнян­нями.

Ми вже не раз і не два бачили, як наші вороги падали, і ще не раз будемо бачити, якщо будемо стояти у Слові Господа на­шого. Я переконаний, що ще багато прий­де перемог людям, до яких сьогодні дия­вол говорить: “Ти не витримаєш без сигарети, алкоголю, наркотика, не обма­нувши когось, не вкравши чогось”.

Ще раз повертаюся до Ізраїля, до на­роду, який бачив, як море розступилось і падала манна в пустелі; до народу, який мав перемоги над усіма народами, що Господь давав їх у руку його, який був супроводжуваний чудесами і озна­ками, і при цьому багато помилявся і нарікав на Господа. Ми сьогодні маємо вихід, бо Христос прийшов на землю і показав нам цей вихід. Вихід із безвих­ідного становища. Сьогодні Господь хоче воювати на нашій стороні і хоче дати нам перемогу, і ми будемо довіря­ти Йому все. Скажемо дияволу, що він наш ворог, а спасіння від Бога.

Нехай ніхто нас не зводить тим, що го­ворить: “Ще встигнете”. До Бога за поря­тунком треба йти сьогодні, поки наші проблеми ще можна вирішити, а Господь буде воювати за нас, і ми побачимо пере­могу в нашому житті. Алілуя!

Микола Смольський